Діти-читачі з Харківщини та…

Дитячий Міжрегіона…

На будинку, де вийшла…

В центрі Лубен, на …

На відміну від української…

Говорить Андрій Крю…

Має бути державна політика…

Говорить Дмитро Шев…

Якщо студент хоче бути…

День українськомовн…

Мова — це зброя.…

День українськомовн…

Скільки можна поступово, вже…

Скільки можна посту…

«
»

Про залежність від соціальних мереж говорили у черговій програмі «Психологічної порадні»

Заключна програма «Психологічної порадні» про залежність від соціальних мереж присвячена їх контенту – тому, що ми «споживаємо», й тому, що продукуємо на своїх сторінках.

Психолог Центру ментального здоров’я при Шпиталі Шептицького Ольга Кітура говорить про невидимі емоційні пастки соцмереж, про справжні мотиви багатьох публікацій, про відповідальність, етику і усвідомлене користування мережами.

Соціальні мережі були задумані як інструмент масової комунікації, щоб зробити світ більш відкритим і єднати людей. Проте досить швидко цей інструмент проявив і свої «темні» сторони: «лайки» і популярність у соцмережах стали важливішими, ніж реальне життя, а можливість поширення матеріалів і задекларована «безцензурність» – способом поширення недостовірної і токсичної інформації, сіяння агресії і ненависті. І це – виклик і для окремої людини як користувача соцмереж, і для суспільства загалом, зокрема, у плані впливу на масову свідомість, емоційне управління тощо.

Соціальні психологи, соціальні інженери та інші фахівці, які вивчають дію соцмереж впродовж останніх десяти років, кажуть: людство еволюціонувало, щоб пліткувати, красуватися, маніпулювати і цькувати одне одного. Віртуальна реальність дає для цього майже необмежені можливості і, більше того, певною мірою підштовхує до цього. Чи означає це, що треба відмовитися від соцмереж в принципі? Ні. Пам’ятаймо, що це – лише інструмент, яким просто потрібно вміло і усвідомлено користуватися – публікуючи тексти чи фото, коментуючи чи «лайкаючи» чиїсь публікації, поширюючи матеріали.

«Так, Інтернет – це ніби повна свобода, але в цьому є пастка, – каже Ольга Кітура. – Тому що свобода – це й відповідальність за свій контент. За фото – власні, друзів, дітей, виставлені на своїй сторінці, за розповіді про приватне життя – все це відповідальність власника сторінки, яку бачить велика аудиторія, навіть якщо цей пост під «замком» і тільки для друзів…»Пам’ятаймо – все, що потрапило у мережі, там залишається, навіть якщо пост видалено»

Те ж стосується і стрічки новин, яку формує ми самі, і це – також тема інформаційної гігієни і нашої особистої відповідальності, нашого вибору. Це стосується як сумнівних інформаційних ресурсів, так і наших реакцій на чиїсь дописи. «Якщо щось у дописах певної людини постійно дратує, викликає неприємні почуття, ображає  – краще, по можливості, видалити її з друзів і більше цього не бачити, – вважає Ольга. –    »

https://babel.ua/texts/38677-socmerezhi-peretvorilisya-na-instrument-rozpalyuvannya-nenavisti-ta-brudnoji-politichnoji-borotbi-os-yak-jih-mozhna-reformuvati-perekazuyemo-velikiy-material-the-atlantic

https://blog.allo.ua/ua/sotsialnij-ya-pro-vpliv-sotsmerezh-na-nas-i-nashe-zhittya_2018-01-13/

Соціальні мережі як підвищують самооцінку, так і знижують її. З одного боку, ви можете похвалитися фото з відмінної відпустки, своїми покупками, вигідними ракурсами, тобто показати світу, як у вас усе добре, які ви успішні та красиві. З іншого боку, ваші знімки можуть не полайкати. Ну або відмовити вам у дружбі при запиті. Згодні, що це не дуже приємно.

Багато хто вибирає життя на онлайн-сцені, буквально живуть у Мережі – для красивої картинки. А є ті, які стають постійними глядачами цих вистав. І їх інтерес досягає таких масштабів, що йому могли б позаздрити голлівудські зірки.

Сьогодні вікна наших будинків відчинилися, а стіни стали прозорими. І ми тепер знаємо, що на сніданок у подруги, яка живе на іншому кінці міста, як ростуть діти однокласниці, яка після школи покотила за кордон у пошуках кращого життя, оскільки вона себе приводить у форму за допомогою інноваційних та напевно дорогущих SPA-програм, про які навіть не доводилося чути. Знаємо, яка піжама у колеги, який ремонт у сусіда й так далі за усіма напрямами.

Але головне – не наша обізнаність у цьому, а авторитетність джерела інформації особисто для нас

Цікаво, що соціальні мережі, без яких сьогодні важко уявити наш світ, сприяють вирощуванню перфекціоністів

Є думка, що мета перфекціоніста, це бути задоволеним собою. Але в дійсності його внутрішній голос весь час вторить: «Ти – недостатньо хороший. Недостатньо гарний/досвідчений/розумний!» Навіть тоді, коли усе складається легко й просто. Навіть коли ідеально. Соціальні мережі з їх «намальованим світом» активно сприяють вирощуванню патологічних перфекционістів.

Але ж те, що нам показують соціальні мережі, аж ніяк не завжди відповідає дійсності. Ви й самі напевно знаєте, що за лаштунками – поза аккаунта – зовсім інше життя: теж з вічної суєтою та горою брудного посуду вечорами, ранковими розпатланим волоссям, стрілками на колготках, сварками й образами.

Якщо події які відбуваються у соціальних мережах вам здаються цікавіше тих, що у реальному житті, знайте, ви зіткнулися з «підміною реальності». Не всі й не завжди ведуть здоровий спосіб життя, регулярно бігаючи вранці з фітнес-браслетом на руці, харчуючись смузі та чистим білком (а добре б так!). Не всі регулярно подорожують: у кращому випадку пару раз на рік, старанно збираючи на тур гроші та підшукуючи доступні варіанти. І не кожен день приходять додому з оберемком троянд. Це все картинка, яку вам хочуть показати, щоб ви залишили свій лайк або захоплений коментар, щоб отримати схвалення та визнання, можливо, викликати заздрість. Є люди, яким це дійсно потрібно. Бути може, вам у тому числі. Будьте з собою відверті.

А усе це для того, щоб похвалитися, позлити аудиторію, мовляв: у мене усе чудово, куди там вам (на жаль, це є в людській природі, заперечувати безглуздо). Ну або хоча б отримати ваше схвалення, щоб підвищити самооцінку. Вам це знайомо?

Фейсбук-депресія. Взаємозв’язок між депресивним станом та проведеним у Мережі часом вперше провів американський психолог Роберт Краут – у 1998 році.

Назвавши це парадоксом Інтернету, він був вражений, як технологія, яка повинна була дати нам, homo sapiens, свободу спілкування, привела до ізоляції користувачів. І це наслідок негативного досвіду спілкування у Мережі. Наприклад – буллінга (від англ. Bully – хуліган, насильник, забіяка), психологічного терору. І до нього, якщо вірити даним ірландських дослідників, схильне близько 25% користувачів соціальних мереж, велика частина яких є підлітками. У їх спільнотах інтернет-цькування поширене. Йому також піддаються люди, які активно висловлюють свою точку зору на політичні та остросоціальні теми. Рідко хто може уникнути агресивних та часто принизливих коментарів під своїми постами.

Спровокувати фейсбук-депресію може й невелика кількість лайків та коментарів. Адже вони, ці лайки, для багатьох є ототожненням власної важливості. Якщо їх багато – ти хороший, мало – вже можна переживати, чи подобаєшся ти світу.

Низька самооцінка. Користувачі соціальних мереж рідко чесні з аудиторією, показуючи своє справжнє життя. Зазвичай створюється якийсь цифровий зліпок «ідеалу» з життям-мрією. Тому й здається, що стрічка новин в соцмережі – нескінченне свято на чужих вулицях, де море щасливих знімків з відпусток та весіль, слухняні й охайні діти, відмінна фігура, кар’єрні злети та досягнення, особисті успіхи, багато смачної та красивою їжі й шикарних букетів.

І немає нічого дивного у тому, що 62% користувачів соціальних мереж свої досягнення та в цілому своє життя на тлі постів «друзів» оцінюють негативно. Про це говорять останні дослідження британських вчених. Постійне порівняння себе з іншими, у соцмережі – такими успішними й красивими, занижує самооцінку та змушує засумніватися у своїй привабливості.

Незадоволеність своєю зовнішністю. До речі, якщо говорити про привабливість. Соціальні мережі та підглядання за життям (таким ідеальним!) інших людей – це дуже агресивне середовище, що заважає приймати себе такими, які ми є.

www.facebook.com

Джерело

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *