У день вшанування жертв…

У день вшанування ж…

У день вшанування жертв…

У день вшанування ж…

Діти-читачі з Харківщини та…

Дитячий Міжрегіона…

На будинку, де вийшла…

В центрі Лубен, на …

На відміну від української…

Говорить Андрій Крю…

Має бути державна політика…

Говорить Дмитро Шев…

Якщо студент хоче бути…

День українськомовн…

«
»

«Сподіваємося повернутися до Криму з Україною»: річниця визволення Умерова та Чийгоза на тлі долі кримських в’язнів Кремля

Три роки тому 25 жовтня з російського ув’язнення звільнилися члени Меджлісу кримськотатарського народу Ільмі Умеров і Ахтем Чийгоз. Їх переслідувала російська влада за різними кримінальними справами, а правозахисний центр «Меморіал» визнав обох кримських татар політв’язнями.

Наприкінці жовтня 2017 року літак доставив їх спочатку в Росію, а потім – до Туреччини, оскільки саме президент цієї країни Реджеп Тайїп Ердоган виступив посередником у звільненні Умерова та Чийгоза. Тим часом у 2020 році в російському ув’язненні залишаються понад сотня громадян України, яких Київ вважає політичними в’язнями, і більшість із них – саме кримчани. Востаннє вихідці з півострова потрапили в обмінний список між Україною і Росією рік тому. Про перспективи нового обміну в річницю визволення двох кримських татар йшлося в ефірі Радіо Крим.Реалії.

Формально Чийгоза й Умерова повинні були звільнити з ув’язнення в Криму на підставі указу президента Росії Володимира Путіна. Однак, як стверджує російський адвокат Микола Полозов, його текст виявився засекреченим. Незабаром після звільнення Чийгоза та Умерова турецька газета Haberturk написала, що членів Меджлісу могли обміняти на росіян Олександра Смирнова і Юрія Анісімова, яких у Туреччині звинуватили в шпигунстві та підготовці вбивства. Втім, офіційного підтвердження цієї інформації немає.

Про затримання Ільмі Умерова стало відомо в травні 2016 року. Його звинуватили в тому, що він в ефірі телеканалу ATR вимовив фразу «Треба змусити Росію вийти з Криму, Донецька і Луганська». ФСБ Росії, а потім і суд розцінили ці слова як заклики до сепаратизму. У вересні 2017 року підконтрольний Росії Сімферопольський районний суд визнав заступника голови Меджлісу винним у «закликах до порушення територіальної цілісності Російської Федерації» і засудив до двох років колонії-поселення. Сам Ільмі Умеров розповів Крим.Реалії, що йому і понині невідомий офіційний статус кримінальної справи, яку відкрили на нього російські силовики.

У мене вирок набрав чинності, і ми спочатку подали апеляцію, але потім відкликали

– Ми дійсно досі не бачили той указ Путіна і не знаємо подробиць. Якщо нас помилували, то справу мали б закрити. У мене вирок набрав чинності, і ми спочатку подали апеляцію, але потім відкликали. Я повинен був відправитися в колонію 21 жовтня три роки тому. Про те, що готувалося звільнення за домовленістю російського і турецького президентів, ми дізналися досить пізно. Якби мені хтось тоді сказав, що це буде рівносильно видворенню з Криму без можливості повернутися, я б, швидше за все, відмовився. Крім того, ми не знали, що Путін виторгував для себе, по суті, двох російських кілерів із турецьких в’язниць. Про це ми прочитали в турецьких ЗМІ вже в Києві. З ким би я не консультувався – всі говорять, що зараз їхати в Крим небезпечно. Я дуже хочу, але поки не виходить. Зв’язки з родичами та друзями на півострові я не обривав ні на день.


Ільмі Умеров

Ільмі Умеров наголошує, що продовжує дистанційно підтримувати національний рух і допомагати кримським татарам, яких судять за політично вмотивованими справами і які перебувають у російських в’язницях.

– Судячи з усього, їхнє звільнення залежить у першу чергу від позиції Путіна. Оскільки він вважає Крим складовою частиною Росії, то вважає за краще не обговорювати питання кримських політв’язнів. Президент України Володимир Зеленський до недавнього часу йшов у нього на поводу і не підіймав цю проблему.

Ахтема Чийгоза російські силовики затримали в січні 2015 року в Сімферополі – за участь у мітингу на підтримку територіальної цілісності України перед будівлею Верховної ради Криму 26 лютого 2014 року. У вересні 2017-го підконтрольний Росії Верховний суд Криму визнав політика винним в організації масових заворушень і засудив до восьми років колонії. Сам він свою провину не визнав і провів у СІЗО понад два роки. Зараз Ахтем Чийгоз критикує й українську владу, і міжнародні інститути, за його оцінкою, за бездіяльність у кримському питанні.

Всі мої рідні перебувають у Криму, попри важкий тягар прізвища Чийгоз

– Я не можу поїхати в Крим, оскільки як один з українських народних депутатів перебуваю під російськими санкціями. Так чи інакше, я не пов’язую своє повернення додому з Росією – тільки з Україною. Всі мої рідні перебувають у Криму, попри важкий тягар прізвища Чийгоз. На жаль, я не можу сьогодні сказати, що нова українська влада в питанні Криму має чітку лінію поведінки. Моя справа перебуває в великому позові України проти Росії в Міжнародному кримінальному суді, проте наші скарги в Європейському суді з прав людини всі ці роки не розглядаються. Я зробив для себе невтішний висновок, що російські лобісти в міжнародних інститутах роблять усе, щоб справи, пов’язані з кримськими татарами, максимально затягувалися. Час від часу нагадувати про Крим через відеоконференції з боку української влади, звісно, недостатньо.


Ахтем Чийгоз

Як і глава Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров, Ахтем Чийгоз підтверджує, що активісти не відмовилися від ідеї проведення мирного маршу в анексований Крим, який повинен був відбутися 3 травня 2020 року, але був скасований. зокрема, через пандемію коронавірусу.

Марш – це не піар-кампанія, а одна з форм нашої боротьби

– Марш – це не піар-кампанія, а одна з форм нашої боротьби. Ми і за радянської влади поверталися до Криму пішки, переправлялися через Керченську протоку з групами хлопців. Нас витягали, висаджували, не пускали. Зараз же перехід до Криму загрожує втратою життя, а не просто в’язницею. Проте я вважаю, що цей марш все одно відбудеться. Мені здається, що було б правильним, якби тисячі українців пішли разом із нами як живий щит – без зброї, мирно. Це було б важливим проявом присутності України в Криму. Ми ще навесні домовилися про таку участь із деякими народними депутатами, зокрема, від «Європейської солідарності». Таким чином ми дали б зрозуміти президенту Зеленському, що Крим не стане розмінною монетою ні на які переговори, ні на якій міжнародній платформі, до обговорення якої нас, до речі, не долучають.

У російському ув’язненні, за раніше озвученими даними уповноваженої Верховної Ради України з прав людини Людмили Денісової, перебувають від 113 до 115 громадян України. У списку Кримськотатарського ресурсного центру значаться 86 кримських політв’язнів. Російський адвокат Микола Полозов міркує, чому українській владі не вдається досягти прогресу в питанні їхнього звільнення.

Зараз ми можемо тільки здогадуватися, на якій стадії перебувають переговори щодо кримчан

– Кремль не бажає будь-яким чином докласти зусиль для поліпшення долі цих людей. Ахтема Чийгоза та Ільмі Умерова обміняли, оскільки тоді у Росії був серйозний геополітичний інтерес, пов’язаний із Сирією. Туреччина – істотний гравець на цьому майданчику, і в рамках якихось великих домовленостей була в тому числі вирішена доля цих людей. У випадку з осіннім обміном 2019 року локомотивом стало рішення Міжнародного трибуналу ООН з морського права, який зобов’язав Росію звільнити захоплених у листопаді 2018 року українських моряків. До того ж до них Кремль звільнив ще 11 політв’язнів, у тому числі з Криму. Зараз у Росії такого інтересу немає. Мабуть, потрібно сформувати такі умови, щоб утримувати цих в’язнів Кремлю було дорожче, ніж відпустити. Зараз ми можемо тільки здогадуватися, на якій стадії перебувають переговори щодо кримчан.

На думку Миколи Полозова, Україна самостійно не здатна переконати Кремль у питанні кримських політв’язнів – відповідно, Києву необхідно залучати до цієї роботи західних партнерів із політичними та дипломатичними важелями впливу на Росію.

Анексія Криму Росією

У лютому 2014 року в Криму з’являлися озброєні люди в формі без розпізнавальних знаків, які захопили будівлю Верховної Ради Криму, Сімферопольський аеропорт, Керченську поромну переправу, інші стратегічні об’єкти, а також блокували дії українських військ. Російська влада спочатку відмовлялася визнавати, що ці озброєні люди є військовослужбовцями російської армії. Пізніше президент Росії Володимир Путін визнав, що це були російські військові.

16 березня 2014 року на території Криму і Севастополя відбувся невизнаний більшістю країн світу «референдум» про статус півострова, за результатами якого Росія включила Крим до свого складу. Ні Україна, ні Європейський союз, ні США не визнали результати голосування на «референдумі». Президент Росії Володимир Путін 18 березня оголосив про «приєднання» Криму до Росії.

Міжнародні організації визнали окупацію та анексію Криму незаконними і засудили дії Росії. Країни Заходу запровадили економічні санкції. Росія заперечує анексію півострова та називає це «відновленням історичної справедливості». Верховна Рада України офіційно оголосила датою початку тимчасової окупації Криму і Севастополя Росією 20 лютого 2014 року.

(Текст підготував Владислав Ленцев)

  • Олена Ремовська

    Ведуча програм Радіо Крим.Реалії з 2018 року. До цього – кореспондент, редактор і ведуча на Радіо Свобода. Зокрема, брала участь у запуску проекту Радіо Донбасс.Реалії. Автор книги «Говорить Радіо Свобода: iсторія української редакції» (2014). Закінчила Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

    RemovskaO@rferl.org

    “>

    Підписатись

Джерело

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *