У день вшанування жертв…

У день вшанування ж…

У день вшанування жертв…

У день вшанування ж…

Діти-читачі з Харківщини та…

Дитячий Міжрегіона…

На будинку, де вийшла…

В центрі Лубен, на …

На відміну від української…

Говорить Андрій Крю…

Має бути державна політика…

Говорить Дмитро Шев…

Якщо студент хоче бути…

День українськомовн…

«
»

Нова українсько-турецька зброя: як Росія підштовхує дві країни до співпраці

За півтора року на посаді Володимир Зеленський вже тричі зустрічався з президентом Туреччини Реджепом Таїпом Ердоганом. В Україні таке партнерство називають стратегічно важливим. Водночас, сторони не приховують, що основою співпраці є військові технології. Будувати разом вже вирішили, наприклад, ударні безпілотники і бойові кораблі. І це далеко не повний перелік. Що Україна хоче отримати від такого партнерства? Навіщо це Туреччині? І яку роль у зближенні двох країн відіграє Росія? Більше про це – у матеріалі журналістів спеціального проєкту Радіо Свобода «Донбас Реалії».

Анкара стала однією з перших столиць, які відвідав президент Зеленський одразу після обрання. Далі українсько-турецькі зустрічі на найвищому рівні відбувались кожні півроку. Туреччина визнана стратегічним партнером України, на рівні з такими країнами, як Польща або Литва.

Основою основою такого партнерства сторони називають «оборонку». З 2016 турецька компанія Aselsan постачає радіостанції для української армії, а вже в 2019 складальну лінію для цих систем зв’язку відкрили в Україні. Схожий сценарій хочуть повторити і з безпілотниками. У минулому році армія отримала 6 ударних БПЛА Bayraktar TB2.

«Турецька сторона готова зробити інвестицію. Їм від нас необхідний майданчик, на якому вони побудують підприємство.

І яке потім буде виготовляти ці апарати. На якому будуть працювати, звичайно, наші українські інженери. І саме це підприємство буде мати право продажу також безпілотників як на український ринок, так і спільно з нашими турецькими партнерами, на інші ринки», –​ розповів «Донбас.Реалії» міністр з питань стратегічних галузей промисловості Олег Уруський.

Останній показовий епізод бойового застосування безпілотників Bayraktar – конфлікт Вірменії та Азербайджану за Нагірний Карабах. Баку опублікував десятки відеозаписів ураження бронетехніки і укріплень супротивника саме цим озброєнням. Тепер в Україні заявляють, що хочуть збільшити кількість «Байрактарів» до 48 одиниць.

Також в Туреччині продовжують випробування важкого ударного безпілотника «Akinci». Його параметри значно перевищують характеристики «Байрактарів». Розмах крил – 20 метрів, під час польоту БПЛА здатний нести понад тонну ракетного і бомбового озброєння. Але головне для України, що двигуни для цих безпілотників постачає вітчизняне підприємство.

«Це достатньо ефективний ударний комплекс, включаючи від розвідки до ударних функцій з озброєнням, яке може вражати цілі на відстані до 500 і навіть більше кілометрів, враховуючи потенціал крилатої ракети. До речі, в цих крилатих ракетах SOM, які виробляються в Туреччині теж планується використання українських двигунів, як одна з версій, яка гарантує Туреччині, що цей проект буде реалізований», – говорить директор інформаційно-консалтингової компанії Defense Express Сергій Згурець.

Хоча, авіаційні двигуни – не єдина українська розробка, яка цікавить Туреччину.

«Є три сегменти: це двигуни авіаційні, танкові, газотурбінні. Є сегмент високоточних засобів враження. Тому що Туреччина збирається розгортати уже на своїй території виробництво тих ПТУР, які виготовляє Україна.

Туреччина зацікавлена в керованих танкових снарядах, які виготовляє Україна, Туреччина зацікавлена в системах динамічного захисту для бронетехніки, які розроблені в Україні», – пояснює Згурець.

Ще один важливий пункт співпраці між Україною та Туреччиною – питання Криму. Президент Ердоган неодноразово заявляв, що його країна ніколи не визнає анексії півострова. Під час зустрічі Володимир Зеленський запросив турецького колегу приєднатися до «Кримської платформи», міжнародного майданчика для захисту прав кримчан і деокупації півострова. За словами українського президента, Ердоган підтримав проект і погодився брати участь.

«Після вступу Туреччини до цієї платформи менше шансів буде, що Росія взагалі ігноруватиме цю платформу. Тобто, для нас успіхом буде навіть якщо вони нас будуть критикувати, казати, що ніколи, ніколи…Але сам факт, що вони будуть згадувати про Кримську платформу, спочатку будуть сміятися, потім боятися, потім вони визнають саму проблему і почнуть вести переговори», – вважає директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос.

Під час зустрічі президентів Ердоган також пообіцяв допомагати у звільненні українських політичних в’язнів. У 2017 році президент Туреччини вже сприяв у видачі російською стороною засуджених за сфабрикованою справою заступників глави Меджлісу кримськотатарського народу Ільмі Умерова та Ахтема Чийгоза.

«Давайте не забувати, що найбільша кількість кримських татар мешкає саме в Туреччині і вони опинилися в Туреччині саме через політику, яку проводила Російська імперія, видавлюючи кримських татар з Кримського півострову. Тобто, кримські татари відіграють в Туреччині серйозну роль. Вони організовані і політично також тиснуть на уряд і президента», – каже Семиволос.

Водночас, вважають експерти, Україні не варто розглядати Туреччину як союзника в протистоянні з Росією.

«Туреччина не буде ані антиросійською, ані проросійською. Туреччина буде протурецькою. Політика Туреччини залишається прагматичною. І в тих ситуаціях, коли нам, чи ми вважаємо буде краще для Турецької республіки співпрацювати з Заходом – ми працюємо з Заходом. Коли ми не можемо купити «Patriot» у Заходу, що ми робимо – ми купуємо С-400 у Росії», – вважає заступник директора Дипломатичної академії України Євгенія Габер.

Наприкінці жовтня президент Ердоган підтвердив, що турецькі військові провели перше випробування зенітно-ракетного комплексу С-400, купленого в РФ. Раніше партнери Туреччини по НАТО виступали проти такого рішення. США, наприклад, відмовилися продавати Туреччині винищувачі F-35 і навіть погрожували санкціями.

«Міністр закордонних справ Лавров сказав: «ми з Туреччиною не стратегічні партнери, у нас є співпраця в деяких напрямках». Ось, це реальна оцінка цих відносин. У моменти, коли у Туреччини бувають проблеми із Заходом, в ці моменти – так, Туреччина використовує фактор Росії в регіоні для своїх інтересів. Наприклад, в питаннях Сирії або в питаннях Лівії», – пояснює в коментарі «Донбас.Реалії» експерт Центру політичних досліджень в Анкарі Орхан Джафарли.

«Я б сказав, що їхні відносини можна охарактеризувати, як «закляті друзі». Тобто, вони демонструють такі більш-менш партнерські стосунки, постійно перебувають в контакті, але, разом з тим, кожна зі сторін чудово розуміє, що протилежна сторона точно не є другом і союзником», – веде далі Семиволос.

Пік протистояння між Туреччиною і Росією припав на листопад 2015 року. Тоді, після порушення повітряного простору на сирійсько-турецькому кордоні, був збитий бомбардувальник Су-24 російської армії.

«Туреччина хоче розвивати інструменти балансу проти Росії в Чорноморському басейні, в пострадянському регіоні. Ось ці відносини: Туреччини та Азербайджану, Туреччини і Грузії, Туреччини та України, ця тристороння дипломатія дуже сильно балансує Росію. Туреччина розуміє, що цим країнам потрібна регіональна держава, яку вони теж могли б використовувати проти Росії. Тобто, це win and win», – вважає Орхан Джафарли.

Конкуренція між Росією і Туреччиною отримала новий виток в Нагірному Карабасі, де Анкара відкрито підтримала Азербайджан, а Росія є союзником Вірменії по військовому блоку ОДКБ. Турецька влада вже заявила, що Росія не може впоратись і без Анкари врегулювання конфлікту приречене на провал.

Передрук з "Радіо Свобода"

Джерело

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *