«Не втратити зв’язок із Кримом»: про що розповідають автори українсько-кримськотатарського збірника «Кримський інжир. Демірджі»

У Києві 28 жовтня презентували нову збірку української та кримськотатарської сучасної літератури «Кримський інжир. Демірджі» ‒ організатори наполягають саме на такому написанні. Онлайн-трансляція презентації пройшла у Facebook на сторінках «Видавництва Старого Лева», «Кримського Дому» та Крим.Реалії.

Паралельно 31 жовтня закінчується прийом робіт на поточний конкурс 2020 року: це тексти українською та кримськотатарською мовами, серед них і художні переклади. «Кримський інжир» проходить уже втретє, і його переможцями ставали і кримські татари, яких на півострові переслідує російська влада. Про те, яким вийшов новий збірник та які роботи надсилають автори цьогоріч, в ефірі Радіо Крим.Реалії розповідають один з укладачів книги Алім Алієв, письменниця та член журі конкурсу «Кримський інжир» Анастасія Левкова й поетеса, перекладачка, переможниця першого конкурсу «Кримський інжир» Майє Сафет.

‒ Аліме, чому новий збірник називається «Демірджі» і чому ви наполягаєте саме на такому написанні?

Ми хочемо повертати топонімам початкові імена

Алієв: Перший екземпляр якраз приїхав до мене вчора ввечері. Ми точно не хотіли називати другу антологію цифрою 2, хотіли взяти якесь кримське автентичне слово. Так я згадав слово «Демірджі», яке в радянські часи було спотворене написанням з буквою «е». Якщо взяти етимологію, воно перекладається з кримськотатарської як «коваль», саме таку назву має відома кримська гора ‒ «Гора-Коваль». Ми хочемо повертати топонімам початкові імена.

‒ Що цікавого в самому збірнику?​

Це антологія найкращих текстів 2019 року, куди входять твори приблизно 30 авторів

Алієв: Це антологія найкращих текстів 2019 року, куди входять твори приблизно 30 авторів. Тут дуже багато перекладних текстів. Дуже тішить, що рівень і кількість взаємних українсько-кримськотатарських перекладів постійно зростає. З української прози тут є дуже цікаві тексти, коли, наприклад, через кримськотатарські килими розповідаються різні історії. До збірки увійшла також автобіографічна повість Османа Аріфмеметова, який зараз перебуває в СІЗО за надуманими звинуваченнями російських силовиків. Тут дуже багато поезії, в тому числі Сергія Синоптика ‒ думаю, кримчани прекрасно зрозуміють і відчують це. Його вірші розповідають багато про що: починаючи від руху маршруток у Сімферополі, закінчуючи грою клубу «Таврія». Іноді для некримчан усе це потрібно розшифровувати. Багато поезії та прози кримськотатарською мовою. Багато текстів присвячених періоду окупації, негативним змінам. Окрім того, у цьому збірнику у нас вперше перекладені кримськотатарською українські автори Юрій Іздрик, Маріанна Кіяновська, Дара Корній та Сергій Жадан.

‒ Радіослухачі цікавляться: як дістати цю книгу в Криму?

«Кримський інжир» для мене ‒ один із механізмів збереження і зміцнення таких зв’язків, інтелектуальних і змістових ліній між материком та півостровом

Алієв: На жаль, вона не там продаватиметься, оскільки немає юридичних можливостей це робити. Однак, я точно знаю, що наші співвітчизники, які приїжджають із Криму на материкову частину України, купують книгу і везуть до себе додому, дарують своїм друзям і родичам. Це чимось схоже на радянські часи. Взагалі, «Кримський інжир» для мене ‒ один із механізмів збереження і зміцнення таких зв’язків, інтелектуальних і змістових ліній між материком та півостровом.

‒ Чи підтримує якось українська влада видання цієї книги?

Фестиваль та конкурс «Кримський інжир» цьогоріч підтримує державне підприємство «Кримський дім»

Алієв: Фестиваль та конкурс «Кримський інжир» цьогоріч підтримує державне підприємство «Кримський дім», за що я йому вдячний. Видання книги повністю взяло на себе «Видавництво Старого Лева», для них важливо робити такі проєкти зокрема комерційними. Так люди можуть купити цю книгу в усіх магазинах країни. Вона вийшла накладом у тисячу примірників ‒ це на рівні середнього накладу в Україні. Сподіваюся, запаси швидко вичерпаються, і видавництву доведеться додруковувати.


Алім Алієв

‒ Анастасіє, про що пишуть автори, які подають роботи на конкурс цьогоріч?

Декілька віршів цьогоріч присвячені пам’яті загиблого в Криму хлопчика Муси Сулейманова

Левкова: Загалом теми за три роки не змінюються. По-перше, це депортація кримських татар, причому українці теж про це пишуть, і все активніше. Видно, що автори дуже добре обізнані. По-друге, багато пишуть про анексію, і дуже по-різному: про неможливість приїхати туди, або ж про пов’язані з цим труднощі, про відчуття втрати. Цьогоріч нам також приходять цікаві абсурдистські тексти про російські суди. Один із них, авторства Османа Аріфмеметова, торік переміг: він описує весь процес від затримання до того, як він опинився в СІЗО Ростова-на-Дону. Цьогоріч ми отримали абсурдистський гумористичний текст про російський суд і про примусове поміщення в психіатричну лікарню, а інший ‒ на ту ж тему, але дуже серйозний. Декілька віршів цьогоріч присвячені пам’яті загиблого в Криму хлопчика Муси Сулейманова. Є історичні тексти, присвячені співробітництву кримських татар та українських гетьманів ‒ наприклад, про Конотопську битву. Це все переважно твори українською, а кримськотатарською нам надсилають громадянську патріотичну лірику. Тобто головних тем мало, але подають їх автори дуже по-різному.

‒ Спасибі. Аліме, а цьогоріч є тексти від кримських татар, які перебувають у російському ув’язненні?

Алієв: Так, як мінімум один, я знаю це від адвоката. Я думаю, що нам доведеться продовжити традицію номінації «Слова свободи» і цьогоріч ‒ у ній якраз відзначають політв’язнів. Досі приблизно сотня наших співвітчизників перебувають у в’язницях і СІЗО Росії та Криму. Для мене це насправді один із феноменів нинішніх часів, коли вільні духом люди в ув’язненні знаходять сили та натхнення, щоб писати звідти тексти на конкурс «Кримський інжир». Сервер Мустафаєв складав поезію кримськотатарською мовою ‒ це звернення до народу не забувати своє коріння, принципи та цінності, залишатися самим собою. Те ж багато в чому стосується людей, які перебувають у Криму під час епідемії коронавірусу ‒ адже ситуація там уже наближається до гуманітарної катастрофи.

‒ Майє, які у вас спостереження щодо робіт цьогоріч?

Одне з лідерських місць займає громадянська лірика: відданість землі, народу, любов до батьківщини

Сафет: Одне з лідерських місць займає громадянська лірика: відданість землі, народу, любов до батьківщини. Друга популярна тема ‒ депортація, оскільки це наш біль, наша травма, це потрібно висловити й виплакати. Звісно, автори пишуть і про сучасні реалії, про людину в цих непростих умовах: як вона все переживає, який вона шлях обирає, як усвідомлює себе? Тема кохання теж присутня, причому і реальної, і, я б сказала, любові космічної. Автори також актуалізують тему кримськотатарської діаспори за кордоном, що теж дуже добре. Так ми перекидаємо містки між частинами нашої розкиданої світом кримськотатарської культури. У першій збірці можна було прочитати про кримських татар у Румунії, у другій ‒ про кримських татар у Болгарії. Ну і є дуже хороші, позитивні, світлі дитячі вірші та казки.

‒ Спасибі. Аліме, чи зростає кількість учасників та інтерес до конкурсу?

Алієв: Наша ментальність така, що люди надсилають роботи в останні дні, в останні тижні, і зараз це теж відбувається ‒ але динаміка менша, ніж торік. Я пов’язую це з пандемією. Частина авторів, які пройшли у фінал торік, на жаль, захворіли, і це дуже впливає на творчу працездатність. Однак ми закликаємо поетів, письменників, перекладачів надсилати свої роботи. Це важливо в першу чергу для майбутніх поколінь, які хочуть не втратити зв’язок із Кримом і через літературу розуміти, що відбувається на півострові.

(Текст підготував Владислав Ленцев)

  • Сергій Мокрушин

    Народився в місті-герої Керчі. Отримав диплом Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського за спеціальністю «журналістика». Починав роботу на ДТРК «Крим», останні 4 роки до окупації вів тему бюджетних закупівель і корупції в Кримському центрі журналістських розслідувань. Виїхав з Криму через рік після окупації. 

    “>

    Підписатись

Джерело

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *