У день вшанування жертв…

У день вшанування ж…

У день вшанування жертв…

У день вшанування ж…

Діти-читачі з Харківщини та…

Дитячий Міжрегіона…

На будинку, де вийшла…

В центрі Лубен, на …

На відміну від української…

Говорить Андрій Крю…

Має бути державна політика…

Говорить Дмитро Шев…

Якщо студент хоче бути…

День українськомовн…

«
»

Поблизу Павлополя морпіхи готуються до зими

Ці версти на Павлопіллі рясно политі кров’ю наших оборонців – про це нагадує і меморіальний знак з прізвищами полеглих і саморобний хрест, що осиротіло стоїть посеред українського поля, в якому навіки заснули захисники цієї землі. А там далі, усього у кількох сотнях метрів така ж українська земля, якою заволоділи російські загарбники та їх найманці. Наші оборонці – морпіхи 1 окремого батальйону морської піхоти пояснюють – нині вони, штурмові підрозділи, дотримуються режиму всеосяжного припинення вогню, тому доводиться лише спостерігати за діями противника.
Більшість із морпіхів пішли служити в українські ВМС свідомо, розуміючи, що відповідальність і навантаження тут в рази більші, ніж в інших підрозділах.
Ігор- старший матрос і за спеціальністю- водій БТРу, на війні з 14 року, теж каже, що нині дійсно тихіше на фронті.
Ігор, морський піхотинець, військовослужбовець ЗС України: " Дали наказ не стріляти-ми не стріляємо, тільки спостерігаємо. Служу з самого початку війни. Спершу проходив службу в морсткій авіації, потім пішов воювати в складі 137 батальйону, стояли в Гранітному, боронили той напрямок."
Найбільшою нагальною проблемою тут лишається майбутня зимівля і окопна війна, яка невідомо коли завершиться. А ще – розповідають – допікають ворожі снайпери й тривожить ковід, який шириться Україною. Тож морпіхи бажають всім доброго здоров`я, а за мирні кордони обіцяють – дбатимуть якнайкраще.

Джерело

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Поблизу Павлополя морпіхи готуються до зими

Ці версти на Павлопіллі рясно политі кров’ю наших оборонців – про це нагадує і меморіальний знак з прізвищами полеглих і саморобний хрест, що осиротіло стоїть посеред українського поля, в якому навіки заснули захисники цієї землі. А там далі, усього у кількох сотнях метрів така ж українська земля, якою заволоділи російські загарбники та їх найманці. Наші оборонці – морпіхи 1 окремого батальйону морської піхоти пояснюють – нині вони, штурмові підрозділи, дотримуються режиму всеосяжного припинення вогню, тому доводиться лише спостерігати за діями противника.
Більшість із морпіхів пішли служити в українські ВМС свідомо, розуміючи, що відповідальність і навантаження тут в рази більші, ніж в інших підрозділах.
Ігор- старший матрос і за спеціальністю- водій БТРу, на війні з 14 року, теж каже, що нині дійсно тихіше на фронті.
Ігор, морський піхотинець, військовослужбовець ЗС України: " Дали наказ не стріляти-ми не стріляємо, тільки спостерігаємо. Служу з самого початку війни. Спершу проходив службу в морсткій авіації, потім пішов воювати в складі 137 батальйону, стояли в Гранітному, боронили той напрямок."
Найбільшою нагальною проблемою тут лишається майбутня зимівля і окопна війна, яка невідомо коли завершиться. А ще – розповідають – допікають ворожі снайпери й тривожить ковід, який шириться Україною. Тож морпіхи бажають всім доброго здоров`я, а за мирні кордони обіцяють – дбатимуть якнайкраще.

Джерело

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *