У день вшанування жертв…

У день вшанування ж…

У день вшанування жертв…

У день вшанування ж…

Діти-читачі з Харківщини та…

Дитячий Міжрегіона…

На будинку, де вийшла…

В центрі Лубен, на …

На відміну від української…

Говорить Андрій Крю…

Має бути державна політика…

Говорить Дмитро Шев…

Якщо студент хоче бути…

День українськомовн…

«
»

Російський профіт з Карабаху

Що отримає Росія від конфлікту в Нагірному Карабаху і якою буде роль її миротворців? Чому США дозволили Азербайджанові та Туреччині навернути жаху на цілий Південний Кавказ? Чи можна моделювати спосіб розгортання карабаського конфлікту на Донбас? Тези президента The Jamestown Foundation Ґлена Говарда на Львівському безпековому форумі.

Ґлен Говард – президент Джеймстаунської фундації, заснованої у США 1984 року для роботи з інтелектуалами та дипломатами, що втекли із соцтабору, та їхньої соціалізації у США. Має досвід роботи аналітиком Центру стратегічної оцінки Міжнародної корпорації з впровадження наукових досягнень (SAIC). Працював консультантом у Міністерстві оборони США, Раді національної розвідки та нафтових компаніях, що працюють в Центральній Азії та на Близькому Сході. Є експертом з Кавказу і Центральної Азії.

Що змінює війна у Нагірному Карабаху для цілого регіону?

Перемога Азербайджану у Нагірному Карабаху міняє ситуацію на цілому Кавказі. Це свідчить про те, що Азербайджан є серйозною військовою силою. Це та сила, з якою потрібно рахуватися. Перемога Азербайджану повністю міняє військовий ландшафт. Це, звичайно, буде мати наслідки для майбутнього Вірменії, це також буде мати наслідки для Ірану, і, однозначно, матиме свої наслідки для Туреччини.

Мені здається, що конфлікт в Нагірному Карабаху можна буде розглядати як шаблон для інших конфліктів. Ви пам’ятаєте, у 2008 році грузинські війська теж проявили ініціативу. Всі знали, що це означає для Грузії. Всі розуміли, що це переломний момент. Через 20 років, які кровоточив цей конфлікт, його так і не вдалося вирішити. І в кінцевому результаті це закінчилося російським вторгненням.

Сполучені Штати спробували зіграти певну свою роль у цьому конфлікті – але їм це не вдалося. Ми намагалися зробити все можливе, щоб якось втримати, забезпечити мир у Нагірному Карабаху. Попри це, Азербайджан проявив рішучість. Він отримав військову підтримку від Туреччину і добився такого варіанту вирішення конфлікту, який є йому на руку.

Азербайджан готувався. Він запустив 10-річну програму для того, щоб відбудувати і посилити свою армію. Це робилося у співпраці з Туреччиною. Турецькі стратегічні планувальники були дотичні до написання цієї стратегії.

Кожен конфлікт, звичайно, має свої особливості. Конфлікт у Нагірному Карабаху також особливий. Хоча певні спільні риси є, але його не можна порівнювати з конфліктом на Донбасі. В Азербайджані зовсім інший тип лідерства. Там зовсім інший керівник, і там централізована влада. В Україні ситуація зовсім не така.

Чому Європі і Штатам не може бути байдуже до ситуації в Карабаху?

Конфлікт у Карабаху міняє баланс сил у регіоні Кавказу. Вірменія вже не така, якою була раніше. Вона неймовірно послабшала в результаті бойових дій. Це також буде мати наслідки для Ірану. Ми знаємо, що приблизно третина населення Ірану – це азербайджанці. Це створює тиск. Це породжує занепокоєння, що Азербайджан може здійснити окупацію певних територій Ірану. Тобто є дуже багато різних загроз.

Щодо Вірменії, то всі знають, що прем’єр-міністр Пашинян не сприймає Путіна, він має свою певну власну позицію. Але всі ці наступальні дії проти Азербайджану виявилися безуспішними. Вони хотіли щось зробити з Азербайджаном, але зазнали невдачі.

Чому Штатів зовсім не було видно в Карабасі? Чи це означає, що США остаточно вийдуть з регіону?

За часів адміністрації Обами були різні точки зору на цей регіон. Хоча адміністрація Буша була досить активною на Кавказі. Але, по суті, США втратили інтерес до Південного Кавказу – вони вже не розуміють стратегічної цінності цього регіону.

До певної міри, це (пасивність США, – Z) було вигідно Азербайджану. Азербайджану було на руку, що ми втратили інтерес. Він знав про це. Відповідно, Азербайджан проявив рішучість і вирішив показати силу.

Якою буде політика США при Байдені? Мені здається, багато українських друзів зараз радіють, що Байден переміг на виборах. Але якщо говорити про Україну, вони повинні усвідомлювати: дійсно, можливо, Сполучені Штати будуть більше підтримувати Україну. Але це також означає більше втручання у внутрішню політику. Наприклад, у питаннях боротьби з корупцією, верховенства права, забезпечення прав людини.

Не треба мати ілюзій: США прямо не зможуть врятувати Україну від потенційного ще одного воєнного втручання Росії. НАТО не є військовою організацією – точніше, не є організацією, яка бере участь у війнах напряму. НАТО не втручалося, коли дійшло до російської військової агресії. Наприклад, Туреччина залучила свої військові літаки – сказала Азербайджану: «Давайте ми вас підтримаємо». Я не певен, чи адміністрація Байдена буде діяти таким чином.

Адміністрація Клінтона у 1995 році зіграла важливу роль, тому що вони допомогли Україні проведенням військових навчань. Теоретично можна припускати, що на допомогу прийде цей «великий брат», який допоможе Україні напрацювати національну стратегію для того, щоб зміцнити армію, посилити тил, щоби повернути Донбасу. Але не був би в цьому повністю впевнений. Мені здається, що зараз США інакші, ніж вісім років тому, і ніж двадцять років тому.

Чи може відновитися війна в Карабасі? Чи підписана угода гарантує мир?

Можна по-різному дивитися на перспективу миротворчої місії. Як би ви себе почували, якби ви були миротворцем, і мусили перебувати в ущелині, в той час, коли всі перебувають над вами? Азербайджан зайняв усе високогір’я. За ними всі стратегічні позиції у Нагірному Карабаху.

Мені здається, зараз ми входимо в етап певної реконструкції. Відбудеться дуже багато змін. Повернуться біженці, які колись покинули цю територію. Азербайджан повернув собі Шушу. Це, по суті, Єрусалим Кавказу для азербайджанців.

Вірменці опинилася у скрутному становищі. Вони почуваються, ніби впали обличчям у болото. Думаю, що уряд у Вірменії розпадеться. Це станеться досить швидко, і його замінить проросійський уряд.

Велике значення матиме посилення позицій Туреччини в цьому регіоні.

Щодо Росії… Багато людей каже, що Путін отримав величезні вигоди від цього конфлікту. Але я думаю, що він переоцінив свої можливості. Алієв казав:  Азербайджан використав «залізний кулак» для того, щоб вирішити конфлікт. Слухати його – все одно, що слухати Бісмарка: він щось схоже писав. Алієв зіграв собі на користь. Туреччина показала, що готова захищати Азербайджан. А Росія насправді не буде мати тих плодів, на які вона очікувала.

 

Підготував Володимир СЕМКІВ

Джерело

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *