30 дворів зникло без…

Екскурсію по місцев…

30 дворів зникло без…

Екскурсію по місцев…

Талдики та Худяки: давня…

12 стародавніх посе…

Вода та очерет замість…

Ми побували безпосе…

Талдики та Худяким: давня…

12 стародавніх посе…

Розповідь про життя села…

Перестройка для меш…

«
»

Історія однієї мозаїки: від руйнації до створення копії «Риб»

Фотограф Андрій Поліковський зафіксував процес руйнування та створення копії мозаїки «Море і риби» відомого художника Володимира Патика під час перебудови колишнього магазину «Океан» на вул. Володимира Великого, 26 а. Проект «Історія однієї мозаїки» – таймлайн руйнації і відновлення знакової львівської мозаїки – слайдшоу, створене з 36-ти світлин, зроблених у період з березня 2019 до вересня 2020 років.

«У Львові мозаїка «Рибки» завжди сприймалася як впізнаваний елемент міського простору. Багатьом вона подобається завдяки темі, кольористиці. Люди часто відволікаються на її споглядання з вікна громадського транспорту. Я її бачив щоранку із багатоповерхового будинку навпроти. Практично одразу помітив будівельний паркан, і почав фіксувати зміни на фотоапарат та смартфон», – розповів «Z» Андрій Поліковський.

Мозаїчне панно забудовники зруйнували 18 липня 2019 року. Замість заявленої реконструкції нові власники – ТзОВ «Компанія Ріел-Естейт Груп» – повністю зруйнували стару будівлю, щоб збудувати нову. Частину фасадної стіни, прикрашену мозаїкою, тривалий час не чіпали, однак врешті знищили і її.

На хвилі громадського обурення містяни вимагали притягнути забудовника до відповідальності, а мозаїку – відновити.

З огляду на мистецьку цінність та роль, яке панно відігравало у радянські часи, мистецтвознавці назвали її знищення «актом вандалізму».

«Це – певна альтернатива розуміння мистецтва та спротиву, який був властивий львівському мистецькому середовищу 1960х, 1970х та 1980х років. Цей об’єкт приємно сприймався для ока. А для фахівців в ньому – багато високих мистецьких та естетичних критеріїв, які в цікавий спосіб подавали цю епоху, яка від нас відходить. Тому це є однозначно актом вандалізму та повної некомпетентності», – прокоментував історик мистецтва, проректор Львівської академії мистецтв, професор Роман Яців.

Забудовник визнав свою провину, сплатив 90 тис. грн штрафу та зобов’язався профінансувати відновлення мозаїки, опісля чого отримав нові міcтобудівні умови на реконструкцію тієї ж будівлі.

Керував роботами з укладення мозаїки мистецтвознавець, син Володимира Патика Остап. Він розповів, що у часі створення «Море і риби» були масштабним, дороговартісним проєктом.

«Це одна з перших мозаїк не у пласкому, а в рельєфному стилі. Вартість роботи на ті часи була космічною. Розмір мозаїки – близько 120 кв. м. А це – мільйон камінців», – розповів він.

Більшість мозаїк у радянські часи мали пропагандистське значення. Натомість «Рибки», за словами мистецтвознавця, були цілком позбавлені радянщини.

«Там максимально видно впливи модерного українського мистецтва, яке почалось у повоєнний період. Тоді у Львові опинився Роман Сельський, який був учителем Володимира Патика. Перед війною він навчався в Парижі, в майстерні видатного художника Фернана Леже. Він привіз до Львова новітні ідеї модернізму.

Модернізм Патика був замішаний на народних традиціях та європейському модернізмі. «Рибки» — квінтесенція усього, що створив Патик. «Море і риби» — це один з яскравих творів власне українського мистецтва. Проштовхнути цей об’єкт було непросто. Це був твір, який заперечував тиск радянської ідеології на мистецтво, і тому був дуже сильний, вагомий і цікавий. Це один з невід’ємних елементів сучасного Львова», – прокоментував «Z» Остан Патик.

Створити копію мозаїки вдалося завдяки тому, що зберігся її ескіз, було багато світлин та відео. Це допомогло максимально точно сформувати макет та рельєф для мозаїки. Крім цього у ній використали до 70% тієї кольорової смальти, якою була викладена перша мозаїка. Для заміни елементів, які знищилися під час будівельних робіт, смальту збирали з майстерень по всій Україні. Майстри працювали дуже ретельно, і за оцінкою Остапа Патика, мозаїку вдалося відтворити на 99%.

Проте саму реконструкцію будівлі колишнього магазину «Океан» здійснили у такий спосіб, що за висновком головного архітектора Львова Антона Коломейцева, мозаїка перестала бути основним художнім елементом будівлі, а виглядає лише декором цокольного поверху.

«Архітектори тут не показали ані пропорцій, ані правильних ритмів, ані розуміння, що майбутній вигляд будівлі спершу потрібно показати мешканцям міста у вигляді правдивої візуалізації, бо на це потім людям доведеться дивитись щодня. Відновлена мозаїка – це найкраще, що сталось з «Океаном» після його руйнування», – з жалем прокоментував Антон Коломейцев, і порадив архітекторам уникати реалізації таких відповідальних проєктів у разі відсутності необхідної майстерності.

Згодом для увиразнення мозаїки на будівлі, за інформацією головного архітектора, для неї вирішили влаштувати підсвітку. Наразі є гарантійний лист забудовника про зобов’язання виконати роботи за свій кошт. Архітектори ще дискутують, який з варіантів підсвітки обрати.

Щоправда, певні висновки з історії з руйнацією мозаїки «Море і рибки» львівська громада таки зробила: міська рада затвердила офіційний перелік мозаїк. Їх у місті 236 за 74 адресами. Розробили облікові картки усіх мозаїчний творів, які містять інформацію про авторство, тип споруди, адресу, стиль будівлі тощо. Також відповідно до рішення виконкому ЛМР, перебудовувати стіни будівель, декоровані мозаїками, у Львові більше не можна, ці фрагменти можна лише ремонтувати.

Джерело

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *