«Необхідно знати куди рухаються і де завтра будуть наші люди»: Глава УГКЦ дав настанови учасникам першого екзархального собору в Італії
Приємно бути сьогодні серед вас під час першого екзархального собору, бодай, в такий віртуальний спосіб. Також це нагода привітати вас з тим, що в Італії здійснилася мрія багатьох наших вірних – ми нарешті маємо структуру УГКЦ в Італії.
Особливо приємно вітати владику Діонізія (Ляховича), першого екзарха для українців католиків візантійського обряду в Італії. Довелося багато працювати і довго чекати, аби наша мрія здійснилася. Новостворений екзархат, даний нам, Святішим Отцем, як новий інструмент для більш ефективного служіння нашим вірним, синам і донькам УГКЦ, які знаходяться в Італії. Вдячний за це Папі Франциску, бо він врахував потреби нашої громади.
Такими словами звернувся Глава і Отець УГКЦ Блаженніший Святослав 11 грудня 2020 року під час першої сесії собору Апостольського екзархату для українців католиків візантійського обряду в Італії «Еміграція, поселення і глобальна єдність УГКЦ у посткоронавірусному світі» до його учасників. Як відомо, 11 липня 2019 року Папа Франциск створив Апостольський екзархат для українців католиків візантійського обряду, які проживають в Італії і призначив Апостольським адміністратором вакантного осідку кардинала Анджело Де Донатіса, Генерального вікарія Римської Дієцезії. 24 жовтня 2020 року Святіший Отець Франциск припинив мандат Апостольського адміністратора вакантного осідку в особі кардинала Анджело Де Донатіса і призначив Апостольським екзархом для українців католиків візантійського обряду, які проживають в Італії, преосвященного владику Діонісія Ляховича, ЧСВВ, дотеперішнього Делегата цієї церковної структури. 1 грудня 2020 у катедральному храмі Святих Сергія і Вакха в Римі відбулася інтронізація першого екзарха для українців-католиків візантійського обряду, які проживають в Італії, владики Діонісія.
Перша сесія собору розпочалася Архиєрейською Божественною Літургією в катедральному храмі Святих Сергія і Вакха в Римі за участі владики Діонізія, першого екзарха для українців католиків візантійського обряду в Італії, духовенства, монашества, під супровід співу семінаристів Папської української колегії Святого Священномученика Йосафата. Після Літургії о. Петро Голіней, секретар єпископа, зачитав Декрет про скликання собору. Сесія собору відбувалася в онлайн режимі через ZOOM-платформу.
Як зауважив Глава Церкви, символічно, однією із перших подій після інтронізації екзарха в Італії, став перший собор духовенства та вірних новоствореної структури. Церква готується до загальноцерковного Патріаршого собору на тему: «Еміграція. Поселення. Глобальна єдність Церкви», який мав відбутися в цьому році, але його було скасовано через пандемію коронавірусу. «Ми відклали проведення Патріаршого собору на певний час і до кінця не знаємо, коли його делегати з усього світу зможуть приїхати до України», – додав очільник УГКЦ.
У своєму слові до учасників екзархального собору Блаженніший Святослав наголосив, що він писав листи до ієрархів УГКЦ усього світу з проханням, аби вони на єпархіальних соборах, які є підготовкою до проведення головного, Патріаршого, шукали відповіді на три запитання: хто ми є, де ми є, як нам бути разом. «Очевидно, ці питання я ставив перед собою і вами ще до початку пандемії, яка спровокувала новий період в історії людства. Ще рік тому відповіді на них вбачалися в іншому і багато єпархій вже встигли провести собори ще до початку пандемії. Тому я прошу, аби в днях вашого соборування ви долучилися до пошуку відповідей», – закликав він. Далі промовець пояснив в якому контексті варто відповідати на три поставлені запитання.
Хто ми є? «Насамперед, ми є християнами. Що означає сьогодні бути християнином в Італії, яка має своєю традицію, культуру і переживає нові непрості часи? Що означає бути греко-католиком в Італії, сином і донькою помісної УГКЦ? Що означає бути українцем в Італії? Ці складові ставлять завдання, щоби там, де сьогодні перебуваєте, ви могли бути собою і втілювати свою ідентичність, а не втрачати її, нею жити, її свідчити, нею ділитися в країні вашого поселення»,- пояснив Предстоятель Церкви. Він пригадав, як під час однієї дискусії в Римі на Генеральній асамблеї Конгрегації для Східних Церков, наводячи аргументи щодо того, для чого потрібен екзархат для українців в Італії, він відповів, що бути східним католиком означає в певний спосіб молитися до Бога. «Якщо нам цей спосіб забрати, то ми не зможемо бути собою, проживати нашу християнську віру, в контексті нашого спілкування з Богом, як східні християни-католики. Тоді я сам відповів на запитання, яке не ставив собі раніше. Прагну, аби дана дискусія над власною тотожністю та ідентичністю була присутня на цьому соборі, тому що завжди, на поселеннях, в людей постає виклик асиміляції. Легко втратити скарб традиції своєї Церкви, віри і культури наших батьків, бо живемо між людьми, які плекають інші обряди», – каже він.
Де ми є? «Гадаю, це питання для наших вірних в Італії є надзвичайно актуальним. Міркуючи над ним, в контексті глобальної присутності Церкви, відповідно до її географічної присутності на мапі світу, важливо, аби кожен вірний мав можливість реалізувати своє право на духовну опіку, відповідно до свого обряду і культури», – зауважив Першоієрарх УГКЦ. На його переконання, Церква рухається за вірними в різні країни світу, зокрема й туди, де ще ніколи не було її структур. Історія церковного руху за своїми вірними в Італію є наочним і гідним прикладом цього. «Необхідно знати куди рухаються і де завтра будуть наші люди. Якщо простежити за історією УГКЦ в Італії, то спочатку люди їхали до Риму і на Південь країни, а згодом – на Північ, де сьогодні є багато вірян. Гадаю, це вчасний момент для нового екзарха і його духовенства та вірних, аби опрацювати новий душпастирський план створення нових парафій», – зазначив він. Важливо, на його думку, поміркувати в яких сферах італійського суспільства Церква присутня і яку позицію вона займає. «Заохочую тих вірян, які вже остаточно пов’язали свою долю з іншою країною, вчитися, змагатися, займати високі посади в Італії, бути успішними, долучатися до загального добра народу, в якому живете. Разом із вами тоді буде рухатися статус, добробут, а відтак повага місцевих людей до української громади в цілому світі, зокрема й до вашої Матері-Церкви. Потрібно вчитися не лише правильно говорити італійською, а на цій мові говорити доцільні важливі речі», – сказав Блаженніший Святослав.
Як нам бути разом? «Очевидно йдеться про фундаменти єдності Церкви, бо вона, за своєю суттю і природою, є асамблеєю, скликанням, зібранням людей в ім’я Господа, які вірять в Єдиного Бога і є причасниками Його Тіла і Крові. Є багато дітей нашої Церкви, які виїхали до Італії, але ще не стали членами парафії. Тож необхідно шукати своїх людей, приводити їх до громади, перейматися їхніми проблемами, організовувати структури соціального служіння», – закликав Блаженніший Святослав.
Після цього із привітальним словом до делегатів собору звернувся п. Ярослав Мельник, Надзвичайний і Уповноважений Посол України в Італійській Республіці. Далі слідували доповіді, по завершенні яких учасники молилися Молебень до Блаженної Йосафати в катедральному храмі.
Друга сесія собору Апостольського екзархату для українців католиків візантійського обряду в Італії «Еміграція, поселення і глобальна єдність УГКЦ у посткоронавірусному світі» відбудеться 15 грудня.
Руслана Ткаченко для Департаменту інформації УГКЦ