Талдики та Худяким: давня…

12 стародавніх посе…

Розповідь про життя села…

Перестройка для меш…

Хутір Калити на Харківщині:…

На хуторі Калити ме…

Як на селі ліпили…

Як на селі ліпили з…

Село Чуднівці, сім кілометрів…

Колись жвава та щіл…

Бойове мистецтво хортинг в…

На території Солони…

Відійшов у вічність Микола…

Громадськість нашог…

Про зниклі хутори Яроші…

Яроші, Іващенки &md…

«
»

Відійшов у засвіти видатний історик Церкви Ігор Скочиляс.

Доктор історичних наук, завідувач кафедри історії Гуманітарного факультету УКУ, керівник Центру релігійної культури, ініціатор і натхненник дослідницької програми «Київське християнство» Ігор Скочиля помер від ковідних ускладнень у віці 53 роки.

Про це нині глибоким сумом повідомила спільнота Українського католицького університету.

“Ігор Скочиляс був справді великим істориком з наголосом на кожному з цих слів. Його наукова біографія починалася драматично: батьки загинули, а він, залишившись удвох із сестрою, мусів опікуватися нею, а тому – забути про науковий світ. Та ситуацію переломила одна з його далеких родичок: пройшовши пішки чималу відстань до його села, вона сказала: «Ігоре, іди вчися далі». Розповідаючи цю історію, Ігор Скочиляс повторював: «Ця проста жінка розуміла, що для мене важливо». З перспективи років можемо лише подивляти, наскільки родичка добре відчула, як багато Ігор може дати для науки, України і світу.

Ігор Скочиляс отримав солідний науковий вишкіл, адже одразу після закінчення університету багато років працював у Львівському відділенні Інституту української  археографії та джерелознавств під керівництвом відомого науковця Ярослава Дашкевича – засновника однієї з сучасних історичних наукових шкіл. Зацікавлення Ігоря релігійною минувшиною поклало початок його співпраці з іще одним осередком незалежної наукової думки в Україні – Інститутом історії Церкви Львівської богословської академії. Непересічний науковий талант і харизму Ігоря Скочиляса було видно за його публікаціями, доповідями, публічними виступами. Його людські грані відкривались у мандрівках зі студентами, у храмі на молитві та в безпосередньому спілкуванні «під смоківницею», як полюбляв він говорити.   

Як науковець, Ігор Скочиляс був сміливий і принциповий. Головною його рисою була любов до правди – безумовне прагнення до неї та її відстоювання. Це у наші дні дуже рідкісна річ. Ігор був безкомпромісний у питаннях академічної доброчесності і запалив цією відданістю «нерозбавленим» науковим ідеалам не одного студента.

Ігор Скочиляс був людиною-інституцією. Він очолив цілий дослідницький напрямок, який займається історією Київської Церкви та її унійною традицією. У рамках цього проєкту силами невеликого грона співпрацівників та учнів щороку на світ з’являлося близько десятка нових книг. Розширюючи географію досліджень, Ігор зумів налагодити контакти з науковцями Литви та Польщі через ретельне та всебічне вивчення спільної історичної спадщини, не оминаючи і болісних та контраверсійних тем.

Ігор Скочиляс не боявся брати відповідальність. За вишкіл студентів, науковий розвиток колег-викладачів, пошук грошей на дослідницькі і видавничі проєкти, розбудову академічних структур університету. Перебуваючи багато років на керівних посадах декана, проректора, завідувача кафедри, він по-справжньому горів і згорав, ілюструючи, як можна плідно і якісно поєднувати три в одному: працюючи і як адміністратор, і як викладач, і як дослідник. 

Про таких як д-р Ігор Скочиляс говорять, що на них тримається наука і світ. Він був дійсно незамінною людиною. Його відхід на вічний спочинок – це  велика втрата для сім’ї, спільноти УКУ та України.”

Народився 5 квітня 1967 р. у селі Цигани Борщівського району Тернопільської обл. 

В 1991 році закінчив історичний факультет Львівського державного університету ім. Івана Франка (диплом з відзнакою). 

1991-1993 – науковий співробітник Державного архіву Тернопільської обл. 

1993-2012 – науковий співробітник (з 2010 – провідний науковий співробітник) Львівського відділення Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України.

1998-2005 – науковий співробітник Інституту історії Церкви УКУ.

З 2000 року – кандидат історичних наук зі спеціальності «Джерелознавство, історіографія та спеціальні історичні дисципліни», Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України. Тема дисертації: «Протоколи генеральних візитацій Львівської єпархії 1730-1733 рр. як історичне джерело» (науковий керівник: д.і.н., проф. Ярослав Дашкевич).

2005-2008 – заступник директора Інституту історії Церкви УКУ.
В 2008 році став старшим науковим співробітником / доцентом Національної академії наук України.

2010-2016 – декан Гуманітарного факультету УКУ.

З 2011 року – доктор історичних наук зі спеціальності «Історія України», Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України. Тема дисертації: «Галицька (Львівська) єпархія XII–XVIII століть: організаційна структура та правовий статус».

2013-2015 – в. о. завідувача кафедри нової і новітньої історії України УКУ і був гостьовим професором для студентів Українського Вільного Університету / Ukrainische Freie Universität (Мюнхен)

2015-2020 – професор кафедри нової і новітньої історії України УКУ.

2016-2020 – проректор з наукової роботи УКУ

З червня 2020 – завідувач кафедри історії Гуманітарного факультету УКУ

Джерело

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *