Веселе село біля Барвінкого.…

Ми зробили безпрере…

30 дворів зникло без…

Екскурсію по місцев…

30 дворів зникло без…

Екскурсію по місцев…

Талдики та Худяки: давня…

12 стародавніх посе…

Вода та очерет замість…

Ми побували безпосе…

«
»

Чому проросійських активістів не пустили у велику кримську політику

Представники низки проросійських організацій Криму, незважаючи на те, що боролися за російський статус півострова, не зайняли високого становища у створених після анексії у 2014 році нових органах влади. Водночас вихідці з партії «Русское единство», які співпрацювали з українською владою, отримали безліч посад у «російському» Криму.

Незважаючи на те, що на українських виборах до Верховної Ради Криму у 2010 році партія Сергія Аксенова отримала лише 4%, найближчі соратники нинішнього глави Криму в результаті стали російськими сенаторами та депутатами Держдуми Росії. А тим часом бізнес відомого проросійського активіста та керівника казачої громади «Соболь» Віталія Храмова, який до 2014 року займався в Криму автоперевезеннями, був «націоналізований» російською владою. Про те, чому так по-різному склалася доля кримських політиків, йшлося в ефірі Радіо Крим.Реалії.



Відомий проросійський активіст руху «Севастополь-Крим-Росія» Валерій Подьячий у 2011 році був умовно засуджений за заклики до порушення територіальної цілісності України, тобто за приєднання Криму до Росії. Однак після 2014 року його за цю судимість звільнили з уже російського «Кримського федерального університету», а всі спроби реабілітації виявилися безуспішними. Кримський проросійський політик Вадим Мордашов висловив Крим.Реалії думку, що так відбувається тому, що в лавах російської влади Криму перебувають переважно «колишні проукраїнські політики».

Тих, хто сьогодні у кримській владі, ми називаємо командою перебіжчиків
Вадим Мордашов

‒ Тих, хто сьогодні у кримській владі, ми називаємо командою перебіжчиків. Це люди, які служили українському режимові, повністю обслуговували його інтереси ‒ більше того, вони «притискали» російський рух у Криму. Наприклад, коли у 2012 році засуджували Подьячого, були публікації і Григорія Іоффе, і Володимира Константинова, мовляв, до чого дійшли ці «негідники-сепаратисти», які наважилися зазіхнути на цілісність «нашої української держави». А сьогодні це найбільш проросійська влада! З тих, хто був дійсно так налаштований, ніхто у владу не потрапив. Сергій Цеков такий проросійський, що в «Російській громаді Криму» влаштовував пісні й танці ‒ але як тільки хтось порушував питання про повернення Криму до Росії, він виганяв цю людину з організації. Вони займалися тільки зароблянням грошей на культурі.

Що стосується «Русского единства», яке раніше очолював Сергій Аксенов, Вадим Мордашов відмовляється вважати цю організацію проросійською партією.

Якби до Криму прийшов Реджеп Ердоган, вони б виступили із заявою, що завжди мріяли про повернення півострова в Османську імперію
Вадим Мордашов

‒ Вони не мали авторитету не тому, що були за Росію ‒ там були люди, які таким чином прикрили свій бізнес і спробували пройти в парламент на російській ідеї. Тільки 27 лютого 2014 року члени «Русского единства» вирішили переприсягнути. Насправді ще за день до цього, коли в Сімферополі зіткнулися кримськотатарський та український рухи з проросійськими, Сергій Аксенов звинуватив у провокаціях саме проросійські рухи ‒ він назвав їх «професійними росіянами». А потім різко змінив свою позицію, оскільки це було вигідно для бізнесу. Якби до Криму прийшов Реджеп Ердоган, вони б виступили із заявою, що завжди мріяли про повернення півострова в Османську імперію ‒ і в їхніх кабінетах зараз би висіли портрети турецького президента, а не російського.

Сам Вадим Мордашов ‒ соратник покійного експрезидента Криму Юрія Мєшкова, який виступав за приєднання до Росії та після 2014 року повернувся на півострів. У березні 2019 року його затримали в Сімферополі «за непокору поліції» під час святкового концерту, присвяченого п’ятиріччю «приєднання Криму до Росії». Разом із Мєшковим тоді був затриманий і кримський активіст, отаман громадської організації «Кримське казацтво» Сергій Акімов. Він переконаний, що проросійськи налаштовані кримчани здебільшого розчарувалися в Росії.

Коли Росія була далеко, то здавалася гарною
Сергій Акімов

‒ До 2014 року де більше грошей платили, туди і йшли, а тоді давали великі суми на розвиток проросійського руху в Криму. За України були одиниці саме ідеологічних активістів, яких за проросійську позицію депортували з країни, але вони зараз не мають жодного стосунку до влади. Більше того, упродовж останніх шести років вони кардинально змінили свою позицію. Вони почали розуміти, що таке Росія: коли вона була далеко, то здавалася гарною, а коли проросійські активісти в ній пожили, то побачили, яка тут корупція і яке життя насправді, і розчарувалися. Зараз хто підмазав, той і потрапив у владу, а інші ‒ відпрацьований матеріал. Казацтво, яке за України прекрасно себе почувало, перетворилося на носіння форми. Молодь після 2014 року взагалі не йде, це занепад.


Сергій Акімов

Кримський історик і політолог Олександр Севастьянов вважає, що в російській владі Криму сильніше цінується особиста відданість, ніж послідовна ідеологія.

Нинішня політична еліта Криму ‒ це люди, які були з Аксеновим з 2009-2010 років
Олександр Севастьянов

‒ Нинішня політична еліта Криму ‒ це люди, які були з Аксеновим з 2009-2010 років. А всі поза цим колом опинилися у становищі маргіналів ‒ втім, вони були в ньому ще до 2014 року. Проросійські активісти не були представлені в кримському парламенті. Під час відомих подій вони підписували звернення до Володимира Константинова про необхідність провести референдум на лавці під Верховною Радою в Сімферополі ‒ і святкують цю подію на тому ж місці щороку. Жоден із цих активістів не є представником жодної помітної політичної сили. Сьогодні коментарі цих людей не дуже люблять, тому що їхні слова хоч і вбудовуються в офіційну політичну лінію, але часто містять критику кримської влади. З її точки зору, спиратися на них було б логічно, але вони все ж не у фарватері особистих інтересів політичної еліти.


Олександр Севастьянов

Олександр Севастьянов вказує на те, що навіть членство в «Русском единстве» не гарантувало місцевим політикам місця в новій владі.

Якщо ти не виявив особисту відданість щодо Аксенова, тоді навряд чи варто очікувати якихось бонусів
Олександр Севастьянов

‒ Показовий кейс ‒ один із лідерів «Русского единства» Сергій Шувайников, який не отримав місця в «Единой России» і був депутатом від ЛДПР. У 2019 році його все ж внесли у список «Единой России» на виборах депутатів Держради на останнє, 75-е місце. Він балотуватися відмовився. Це показник ставлення до таких людей: мовляв, ви свою роль виконали, тепер можете відпочивати. Проте Шувайникова прилаштували ‒ він зараз працює радником у «Чорноморнафтогазі». Тобто завдяки зв’язкам можна щось знайти, але якщо ти не вмонтований в особисті відносини або не виявив особисту відданість щодо Аксенова, то тоді навряд чи варто очікувати якихось бонусів.

Ідеологія в Росії програє політичному розрахунку, ‒ вважає і російський політолог, ведучий дискусійного клубу «Достоєвський» Олексій Живов.

‒ Все просто: охочих багато, а місць мало. Плюс до всього в політиці зазвичай рухаються командами, і якщо людина не належить до вашої команди в умовах серйозної політичної турбулентності, якщо ви не можете на неї покластися, то навряд чи візьмете її на керівні пости. Щоб була подібна спільність, потрібна широка національна коаліція, якої в Росії давно немає. Всі працюють командами, фінансово-промисловими групами і так досягають успіху ‒ або ж не досягають. Проросійські активісти у Криму до 2014 року були політичними романтиками і боролися за свої ідеї, а не за конкретні бонуси при розподілі пирога. Їх якраз отримують інші люди, тоді як ідеалісти борються за свої ідеали. Так сталося і в Криму. До речі, я першим провів мітинг на підтримку приєднання Криму в Москві, і мерія поставилася до нього вкрай вороже, зробивши все, щоб нам перешкодити.


Олексій Живов

Журналісти Крим.Реалії зверталися за коментарями до організації «Русское единство», однак там відмовилися спілкуватися. Редакція залишає право за Сергієм Аксеновим, Володимиром Константиновим та іншими кримськими політиками, на адресу яких були висловлені різні оцінки, оприлюднити свою позицію в цьому або наступних матеріалах.

(Текст підготував Владислав Ленцев)

У матеріалі використовується термінологія, вживана на анексованому Росією півострові

Анексія Криму Росією

У лютому 2014 року в Криму з’являлися озброєні люди в формі без розпізнавальних знаків, які захопили будівлю Верховної Ради Криму, Сімферопольський аеропорт, Керченську поромну переправу, інші стратегічні об’єкти, а також блокували дії українських військ. Російська влада спочатку відмовлялася визнавати, що ці озброєні люди є військовослужбовцями російської армії. Пізніше президент Росії Володимир Путін визнав, що це були російські військові.

16 березня 2014 року на території Криму і Севастополя відбувся невизнаний більшістю країн світу «референдум» про статус півострова, за результатами якого Росія включила Крим до свого складу. Ні Україна, ні Європейський союз, ні США не визнали результати голосування на «референдумі». Президент Росії Володимир Путін 18 березня оголосив про «приєднання» Криму до Росії.

Міжнародні організації визнали окупацію та анексію Криму незаконними і засудили дії Росії. Країни Заходу запровадили економічні санкції. Росія заперечує анексію півострова та називає це «відновленням історичної справедливості». Верховна Рада України офіційно оголосила датою початку тимчасової окупації Криму і Севастополя Росією 20 лютого 2014 року.

  • Сергій Мокрушин

    Народився в місті-герої Керчі. Отримав диплом Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського за спеціальністю «журналістика». Починав роботу на ДТРК «Крим», останні 4 роки до окупації вів тему бюджетних закупівель і корупції в Кримському центрі журналістських розслідувань. Виїхав з Криму через рік після окупації. 

    “>

    Підписатись

Джерело

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *