30 дворів зникло без…

Екскурсію по місцев…

30 дворів зникло без…

Екскурсію по місцев…

Талдики та Худяки: давня…

12 стародавніх посе…

Вода та очерет замість…

Ми побували безпосе…

Талдики та Худяким: давня…

12 стародавніх посе…

Розповідь про життя села…

Перестройка для меш…

Хутір Калити на Харківщині:…

На хуторі Калити ме…

«
»

Папа: Божа любов до нас не залежить і не залежатиме від нас

Папа: Божа любов до нас не залежить і не залежатиме від нас
Народження дитини все перемінює, приводить у рух немислимі сили та допомагає долати труднощі, перешкоди та безсонні чування. Думками про це Святіший Отець поділився у цьогорічній різдвяній проповіді, підкресливши, що Бог народився як дитина, аби спонукати нас піклуватися іншими.

о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан

Божа любов до нас не залежить і ніколи не залежатиме від нас: вона є безкорисливою любов’ю, чистою благодаттю. На цьому наголосив Папа Франциск, проповідуючи під час різдвяної Святої Меси, яку він ввечері, 24 грудня 2020 р., відслужив у базиліці Святого Петра у Ватикані.

Особливе богослужіння

Пандемія не змогла зупинити Різдво, згасити радість християнського люду з приводу народження Князя Миру, однак, вплинула на спосіб його відзначення та на святкові богослужіння. Як і моління з нагоди Великодніх свят, так і ця Свята Меса була звершена не на головному престолі базиліки, а на катедральному. Зі Святішим Отцем співслужили лише кардинали, двоє з яких – Джованні Баттіста Ре та Леонардо Сандрі, Декан і Віце-Декан Колегії, приступили до престолу під час молитви освячення.

Євхаристійне богослужіння, що згуртувало лише коло сотні молільників, з огляду на карантинні обмеження, що діють в Італії протягом цього періоду, розпочалося на дві години раніше, ніж зазвичай. Молитву вірних прочитав диякон, не було процесії з дарами, як і дітей, які супроводять Папу під час вшанування Дитятка Ісуса, представляючи різні континенти…

Однак, богослужіння незмінно розпочалося «Календою» – стародавнім урочистим звіщенням про народження Ісуса, що представляє історію спасіння від створення світу, покликання Авраама, через вихід з єгипетської неволі та звіщення пророків аж до народження Месії у Вифлеємі. По її завершенні Святіший Отець зняв покрівець зі статуетки Дитятка Ісуса, після чого під спів гімну «Слава на висотах Богові» урочистий передзвін звістив світові ту радісну новину, яку ангел приніс серед ночі вифлеємським пастухам.

Бог, Який чинить все для нас

Відправною точкою для роздумів, якими Папа поділився під час проповіді, стали слова пророка Ісаї: «Дитя нам народилося, сина нам дано», які сповнилися саме «в цю святу ніч». Проповідник зауважив, що народження дитини «все перемінює, приводить у рух немислимі сили та допомагає долати труднощі, перешкоди та безсонні чування», принісши «невимовне щастя».

«Саме цим і є Різдво: народження Ісуса – це новизна, яка дозволяє нам щороку відроджуватися зсередини, знаходити в Ньому сили, щоб долати кожне випробування. Так, бо Його народження призначене для нас: для мене, для тебе, для кожного», – мовив Святіший Отець, звернувши увагу на те, що слово «для» часто повторюється під час цього богослужіння.

Незаслужена любов до нас

Але що означає оте «для нас»? «Те, – відповідає Наступник святого Петра, –  що Божий Син, з природи благословенний, приходить, аби вчинити нас дітьми, благословенними через благодать. Так, Бог приходить у світ як син, щоби нас учинити Божими дітьми. Який чудесний, без сумніву, дар! Сьогодні Бог дивує нас і каже кожному з нас: “Ти – чудо”. Сестро, брате, не падай духом! Маєш спокусу почувати себе не на своєму місці? Бог тобі каже: “Ні, ти – Моя дитина!”. Тобі здається, що не даси ради, побоюєшся не бути на рівні, боїшся, що не виберешся із тунелю випробування? Бог тобі каже: “Бадьорися, Я з тобою”».

Папа підкреслив, що Бог говорить це не словами, але ставши сином задля нас, аби нас зробити Божими дітьми. І в цьому полягає «незнищенне серце нашої надії», а саме те, що «понад нашими якостями та вадами, сильніше від ран і поразок минулого, від страху та тривоги перед майбутнім, існує ось ця істина – ми є любими дітьми. А Божа любов до нас не залежить і ніколи не залежатиме від нас: вона є безкорисливою любов’ю, чистою благодаттю».

Бог не помилився

У цьому контексті проповідник зауважив, що небесний Отець не дав нам абищо, але «Самого Свого Сина єдинородного». Однак, якщо поглянемо на людську невдячність, то може прийти сумнів: чи Господь правильно вчинив, дарувавши нам так багато? Чи не переоцінює Він нас?

«Так, Він нас переоцінює, і чинить це, бо любить нас аж більше від життя. Він неспроможний не любити нас. Він саме такий, дуже відмінний від нас. Він завжди нас любить, більше, ніж ми спроможні себе самих любити. В цьому й полягає Його таємниця, щоб увійти в наше серце. Бог знає, що єдиним способом нас спасти, зцілити нас зсередини, є нас полюбити», – мовив Папа.

Бог, Який торкається наших злиднів

Далі Святіший Отець поставив ще одне запитання: чому Божий Син, який заслуговував народитися в найпрекраснішому палаці, прийшов у світі в стайні, серед «бідності та відкинення»? Для того, щоби «дати нам зрозуміти, до якої міри Він полюбив наш людський стан», тобто настільки, аби «доторкнутися Своєю конкретною любов’ю наших найгірших злиднів». Народився «відкинутий мов непотріб», аби сказати нам, що «кожен відкинений є Божою дитиною» та відкрити важливу річ: «як і у Вифлеємі, також і в нас Богові подобається чинити великі речі через нашу бідність».

Бог, Який став нашим хлібом

За словами проповідника, існує ще одне «для», про яке ангел каже пастухам: «Ось для вас знак: дитя, що лежить у яслах» (Лк 2,12). Знак «Дитятка в яслах» призначений для нас, щоби зорієнтувати в. «У Вифлеємі, що означає “Дім хліба”, Бог лежить у яслах, немовби нагадуючи нам, що для того, аби жити, ми потребуємо Його як хліба на поживу, – пояснив він. – Ми потребуємо дозволити на те, аби нас пронизала Його безкорислива, невтомна, конкретна любов. Як же часто ми, натомість, голодуючи розвагами, успіхами та світськістю, годуємо життя стравами, які не втамовують голод і залишають внутрішню порожнечу!».

Папа зауважив, що устами пророка Ісаї Господь нарікав, що в той час як віл і осел знають свої ясла, ми, Його народ, не знаємо Його, джерело нашого життя. «Ненаситні володіти», кидаємося в численні ясла марноти, забуваючи про вифлеємські ясла, «вбогі на все та багаті любов’ю», які навчають, що поживою життя є дозволити Богові любити нас та самим любити інших.

Не проливати сльози, а втирати страждаючим

Підсумовуючи, Святіший Отець звернув увагу на те, що ті, які мають малих дітей, згають «скільки потрібно любові та терпеливості». Дитину потрібно годувати, доглядати, вмивати, задовольняти потреби, «які часто важко зрозуміти». Однак, дитя «змушує нас почуватися любленими, але також навчає любити».

«Бог народився як дитина, щоби спонукати нас до піклуватися іншими. Його ніжний плач дає нам зрозуміти, наскільки непотрібними є наші численні капризи. А ми їх маємо багато. Його беззахисна й обеззброююча любов нагадує нам, що час, який маємо, потрібний не для того, щоби проливати сльози, але щоб втирати сльози тих, що страждають. Бог оселяється коло нас, убогий і потребуючий, аби сказати нам, що служачи вбогим, любитимемо Його», – сказав Папа, завершивши проповідь молитвою:

«Це Ти, Ісусе, є тим Сином, який мене вчиняє дитиною. Ти – Син, Який мене вчиняє дитиною. Ти любиш мене таким, яким я є, і я знаю це, а не таким, яким я про себе мрію. Обіймаючи Тебе, Дитину в яслах, наново обіймаю своє життя. Приймаючи Тебе, Хлібе життя, також і я хочу дарувати своє життя. Ти, що мене спасаєш, навчи мене служити. Ти, що не залишаєш мене на самоті, допоможи мені втішати Твоїх братів і сестер, бо, як знаєш, від цієї ночі всі вони – мої брати та сестри».

Твій внесок у велику місію: підтримай нас в несенні слова Папи до кожної домівки

Джерело

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *