30 дворів зникло без…

Екскурсію по місцев…

30 дворів зникло без…

Екскурсію по місцев…

Талдики та Худяки: давня…

12 стародавніх посе…

Вода та очерет замість…

Ми побували безпосе…

Талдики та Худяким: давня…

12 стародавніх посе…

Розповідь про життя села…

Перестройка для меш…

«
»

«Конкурс, який поєднує українців і кримських татар»: завершився третій «Кримський інжир»

У Києві 26 грудня підбили підсумки третього літературного конкурсу «Кримський інжир/Qırım inciri». На нього щорічно приймають прозу та поезію українською та кримськотатарською мовами в семи номінаціях. Найкращою прозою українською мовою про Крим визнали твір Ірини Звонок «Місячне сяйво на морській воді», а кримськотатарською мовою ‒ «Иште, бу!» Зекіє Ісмаїлової.

Окрім того, у межах «Кримського інжиру» є дві спеціальні нагороди: «За внесок у розвиток кримськотатарської літератури» та «Слова свободи», яку дають засудженим Росією кримським татарам. Цього року лауреатами останньої стали фігуранти «справ Хізб ут-Тахрір» кримські татари Сервер Мустафаєв та Вадим Сірук, яких правозахисний центр «Меморіал» визнав політв’язнями. Про інших переможців і про значення кримського конкурсу для сучасної України йшлося в ефірі Радіо Крим.Реалії.



Перекладачка Мамурє Чабанова у співавторстві з Тимуром Куртумеровим переклала кримськотатарською мовою твір Олександра Довженка «Україна в огні», і вони стали лауреатами третього «Кримського інжиру». Переможниця розповіла Крим.Реалії, що йшла до перемоги довго.

‒ Взяти участь у першому «Інжир» я свого часу так і не наважилася ‒ знала, що багато хто хотів взяти участь. Думала, куди ж мені взагалі з ними змагатися? На другий «Інжир» мене умовив друг Тимур Куртумеров, і ми подали співавторську роботу ‒ переклад «Ворошиловграда» Сергія Жадана. Вийшли у фінал, але не перемогли. Вирішили, що утретє підемо на конкурс за перемогою, і все вийшло! Перекладати можна було й сучасників, але ми взяли «Україна в огні». Цю кіноповість я пам’ятаю ще зі школи, ми проходили її на уроках української літератури. Всього лише уривок, але мені він дуже сподобався. Ніколи не думала, що буду перекладати її! Загалом, «Україна в огні» оповідає про події німецько-радянської війни на території України, там показані долі сільської родини, простих селян. Мені здалося, що в цьому є певна схожість з долею кримськотатарського народу.







БІЛЬШЕ ПО ТЕМІ:

«Кримський інжир. Демірджі»: «Не втратити зв'язок із Кримом»

Мамурє Чабанова переконана, що подібні переклади вкрай важливі для взаємопроникнення культур і не тільки.

Переклади кримськотатарських творів дозволяють нетюркомовним людям знайомитися з цією літературою, її авторами
Мамурє Чабанова

‒ Переклади кримськотатарських творів дозволяють нетюркомовним людям знайомитися з цією літературою, її авторами. А переклади з української на кримськотатарську швидше поповнюють і збагачують наявний фонд текстів, сприяють розвитку мови. На жаль, ми знаємо, в якому складному становищі зараз ця мова. Звичайно, велика частина аудиторії читатиме ці тексти українською, тому що це легше, але переклади потрібні саме для збагачення кримськотатарської мови.


Логотип літературного конкурсу «Кримський інжир»

У номінації «Поезія українською мовою про Крим» цього разу переміг Олег Коцарев із твором «Намисто бризок Аузун-Узень». Він пояснює, чому вирішив звернутися саме до кримської теми.

Для мене участь у конкурсі ‒ саме один з кроків актуалізації теми Криму в українській літературі
Олег Коцарев

‒ По-перше, конкурс «Кримський інжир» ‒ одна з найяскравіших подій, я не міг його не помітити. По-друге, для мене Крим завжди був важливим і особливим місцем, я там часто бував ‒ як турист, як мандрівник. Півострів завжди відбивався у моїх текстах. Останнім часом мені довелося читати одну з антологій «Кримського інжиру» та інші матеріали з історії Криму, його культури. Якось все зійшлося, і я раптом зрозумів, наскільки мало насправді материкова Україна знає про Крим, і навпаки. Потрібно ще багато конструктивної роботи, щоб ми краще знали один одного, щоб кримський порядок денний був в активному політичному й культурному дискурсах. Особисто для мене участь у конкурсі ‒ саме один з кроків актуалізації теми Криму в українській літературі. Дуже добре, що «Кримський інжир» поєднує українців і кримських татар в одній площині.







БІЛЬШЕ ПО ТЕМІ:

Перспективи двомовності для української та кримськотатарської культур

Заступник директора Українського інституту Алім Алієв, який заснував конкурс «Кримський інжир», зазначає, що коло учасників та їх географія в останні роки тільки розширюються.

Серед фіналістів були автори, які живуть від Судака до Тбілісі та Анкари
Алім Алієв

‒ Ми робили онлайн-читання пару днів тому, і я з подивом помітив, що більшість авторів я навіть і не знаю. Торік було так само, і я розумію, що вже потрібно збирати асоціацію, клуб авторів «Кримського інжиру». Це люди з різних міст і країн, серед фіналістів були автори, які живуть від Судака до Тбілісі та Анкари. Мені здається, це важливо і для конкурсу, і для української літератури, де з’являється кримська компонента. І, звичайно ж, для кримськотатарської літератури, яка відкриває для себе нові грані: від фентезі до інших тем, які не були добре презентовані у прозі чи поезії. У 2020 році нам прислали близько 300 робіт від 125 авторів. Але, окрім кількості, дуже помітно зростає якість. Цікаво спостерігати, як автори «Кримського інжиру» ростуть разом із конкурсом. Є й кістяк, умовне ядро учасників ‒ переважно з кримськотатарського середовища.


Алім Алієв

У 2020 році в номінації «Дитяча література про Крим» перемогла Лілія Муратова з твором «Эмине, Мизезя ве Ментарай». На думку Аліма Алієва, заохочувати дитячих авторів дуже важливо з точки зору роботи на майбутнє.

Діти, які читають цю літературу зараз, виростатимуть серед іншого й на «інжирівських» текстах
Алім Алієв

‒ У 2020 році нам у цій номінації надіслали багато поезії, пригодницькі історії з дуже живою мовою. Діти, які читають цю літературу зараз, виростатимуть серед іншого й на «інжирівських» текстах. Дитячі твори входитимуть у наші антології нарівні з іншими, але не виключено, що в майбутньому ми підготуємо якесь барвисте видання. Нам дуже хочеться, щоб тексти «Кримського інжиру» отримували нові творчі форми: щоб поезія перетворювалася на тексти, повісті ‒ на театральні постановки тощо. Зараз я закликаю всіх уже почати готуватися до наступного конкурсу й писати свої тексти, не чекаючи офіційного оголошення про початок прийому робіт. Нам дуже хочеться, щоб на «Кримський інжир» хотіли потрапити люди з різних куточків світу.







БІЛЬШЕ ПО ТЕМІ:

«Кримський інжир»: «Початок літературного процесу закладений»

За підсумками конкурсів «Кримський інжир» вже вийшли дві антології. Твори переможців третього також мають вийти окремою книжкою у 2021 році.

(Текст підготував Владислав Ленцев)

Крым, читай нас в Google News

Подписаться

  • Сергій Мокрушин

    Народився в місті-герої Керчі. Отримав диплом Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського за спеціальністю «журналістика». Починав роботу на ДТРК «Крим», останні 4 роки до окупації вів тему бюджетних закупівель і корупції в Кримському центрі журналістських розслідувань. Виїхав з Криму через рік після окупації. 

    “>

    Підписатись

Джерело

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *