30 дворів зникло без…

Екскурсію по місцев…

30 дворів зникло без…

Екскурсію по місцев…

Талдики та Худяки: давня…

12 стародавніх посе…

Вода та очерет замість…

Ми побували безпосе…

Талдики та Худяким: давня…

12 стародавніх посе…

Розповідь про життя села…

Перестройка для меш…

Хутір Калити на Харківщині:…

На хуторі Калити ме…

«
»

Мужі надії. Попередники Папи Франциска про чесноту надії

Мужі надії. Попередники Папи Франциска про чесноту надії
На початку нового року ми завжди плекаємо нові сподівання, прагнучи, аби в майбутньому все йшло краще, ніж в минулому. Про другу богословську чесноту часто говорили Вселенські Архиєреї останнього періоду: кожен в різних контекстах, але завжди з однаковою духовною наснагою.

Laura De Luca / Світлана Духович – Ватикан

«Як християни, втікаймо від фаталістичної чи магічної ментальності: знаємо, що справи підуть краще мірою того, наскільки ми з Божою допомогою спільно трудитимемося задля спільного блага, поставивши у центрі найслабших і знедолених», – нагадував Папа Франциск після проказування молитви «Ангел Господній» у першу неділю 2021 року, ступаючи слідами своїх попередників, які не втомлювалися нагадувати своїм сучасникам про чесноту надії.

Венедикт XVI: молитва живить надію

У своїй другій енцикліці, опублікованій 30 листопада 2007 р., Папа Венедикт XVI пише про християнську надію не як індивідуалістичну, а як спільнотну, яка завжди та в будь-яких обставинах покладається на Божу допомогу. Проповідуючи під час Святої Меси в Попільну Середу, 6 лютого 2008 р., він підсумовує цей документ наступними словами: «В енцикліці Spe salvi я вказав на молитву і страждання, а також на дії та судження як «місця навчання та практикування надії». (…) Молитва живить надію, бо ніщо інше так не відображає дійсність Бога у нашому житті, як молитва з вірою. Навіть у самотності найтяжчого випробування ніщо і ніхто не може перешкодити мені звернутися до Отця “в таємниці” мого серця, де Він єдиний “бачить”».

Іван Павло ІІ: учасники будування Божого царства

Святий Папа Іван Павло ІІ говорить про надію як про активну учать у будуванні Божого Царства. Звертаючись до вірних після молитви «Ангел Господній» в неділю, 24 грудня1989 р., він зазначив, що у надвечір’я Різдва християни готуються прийняти Христа, «Який приходить до нас як Спаситель світу». «Ми знаємо, – наголосив він, – що Він приходить з духовною силою, що здатна перетворити та оновити всесвіт. Ось чому ми впевнені, що наша надія не буде марною: сам Христос є гарантом її остаточного здійснення. Однак, Він хоче, щоб ми брали активну участь у ділі, започаткованому з Його приходом у світ: Він хоче, щоб ми також співпрацювали у відкупленні. Віруюча людина очікує всього від Христа, але незважаючи на це, докладає зусиль так, немов би все залежало він неї. Це надія, яка повинна надихати християнина в щоденному старанні втілювати євангельські цінності».

Святий Павло VI: Христос – людина надії

У бурхливі сімдесяті роки минулого століття, звертаючись до молодих поколінь, спраглих надії на кращий світ, Папа Павло VI говорить про Христа як про справжню «людину надії». У Вербну Неділю, 26 березня 1972 року, Папа Монтіні нагадав про той сумнів, що виникав у мешканців Галилеї: чи справді Христос був Месією чи ні. Він зазначив, що драма Христа розгортається, власне, навколо цієї альтернативи, і не тільки Христа, але й всього людства, бо в цій драмі вирішується, чи Христос справді є тим, кого послав Бог, чи Він є Спасителем світу, чи є тим вузлом, у якому зосереджені та вирішені всі життєво важливі питання людини. Папа Павло VI закликав вірних пригадати сцену входу Ісуса в Єрусалим, де всі люди, а серед них найперше молодь, визнають і проголошують Його: «Так, Він – Месія, син Давида, людина минулої надії та майбутньої надії, центральна людина, основна людина, людина, в якій зосереджуються долі людської історії, Той, Хто розкриває та сповняє давні та майбутні пророцтва; людина-Бог нашого спасіння».

Пап Пій XII: світанок надії

Церква плекала надію також у критичних моментах. Папа Пій XII у своєму Різдвяному радіопосланні 1944 року говорив про світанок надії, який ставав провісником закінчення збройного конфлікту:

«Нехай буде благословенний Господь! З жахливого стогону болю, з самого лона нестерпної туги пригноблених людей та країн постає світанок надії. У постійно зростаючій множині благородних умів зроджується дедалі чіткіша думка і тверда воля: вчинити цю світову війну, це загальне потрясіння, моментом, з якого почнеться нова епоха для глибокого оновлення, повної реорганізації світу. Таким чином, в той час як армії продовжують змагатися у смертоносній боротьбі, використовуючи дедалі жорстокіші військові засоби, представники влади, відповідальні представники держав, збираються на переговорах, на конференціях, аби визначити основні права та обов’язки, на основі яких слід відновити спільність держав, щоб накреслити шлях до кращого, безпечнішого, майбутнього, що є більш гідним людства».

Венедикт XVI: єдина надія на Бога

У контексті кризи, спричиненої пандемією варто згадати слова про надію Папи-емерита, які він промовив 9 червня 2008 р. під час відкриття конференції на тему «Виховувати до надії», яку організувала Римська дієцезія: «Коли Бога залишаємо осторонь, жодна річ, яка насправді стосується нас, не може знайти стабільного місця, всі наші великі і малі надії покладаються на порожнечу. Щоб “виховувати надію”, як ми цього бажаємо (…), необхідно, перш за все, відкрити Богові своє серце, свій розум і все своє життя, щоб бути Його надійними свідками серед наших братів».

Твій внесок у велику місію: підтримай нас в несенні слова Папи до кожної домівки

Джерело

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *