Веселе село біля Барвінкого.…

Ми зробили безпрере…

30 дворів зникло без…

Екскурсію по місцев…

30 дворів зникло без…

Екскурсію по місцев…

Талдики та Худяки: давня…

12 стародавніх посе…

Вода та очерет замість…

Ми побували безпосе…

Талдики та Худяким: давня…

12 стародавніх посе…

«
»

Це є період смирення

Міжнародна онлайн-дискусія «UCU Global: людина у постковідному світі» відбулася на базі Аналітичного центру УКУ. Відомі інтелектуали підсумовували ковідний 2020 рік, ділилися власними спостереженнями щодо здатності людства реагувати на подібні виклики, а крім того, ще й чимось своїм дуже особистим.

Про оцінки, прогнози, страхи та людські слабкості говорили: британський історик Браян Бріваті, експерт з довготермінових стратегій, керівний партнер української компанії pro.mova Євген Глібовицький, письменниця, журналістка Олена Гусейнова, професор філософії в Дхармарамі Відья Кшетрам та Університеті Христа (Індія) о. Жоз Нандіккара. Нині Вашій увазі виклад думок архиєпископа і митрополита Філадельфійський, президента УКУ Бориса Ґудзяка

Борис Ґудзяк
архиєпископ і митрополит Філадельфійський, президент УКУ

“Сповільнитися, бути смиренними і підклуватися про ближніх”

Я хотів би представити вам три важливі приклади, які дуже дотичні до мого досвіду. Цей рік приніс нам багато втрат, про це я б хотів спершу сказати, але також він подарував нам багато можливостей.

У нашій митрополії, яка має 4 єпархії є приблизно 450 священиків, монахів та монахинь. Ми втратили 18 з них, особливо в останні місяці ми маємо дуже гостру ситуацію. Ми вже почули аналіз про збільшення дистанції між бідними і багатими, між тими які мають доступ до технологій і тими хто цього не має. Проте я б хотів сконцентрувати свою увагу на можливостях, які з’явилися протягом останнього року.

Я маю трохи добрих новин з ковідного періоду і можу сказати, що він мене сповільнив. Протягом останніх десяти років я маю близького 90 авіарейсів на рік, крім того я часто в дорозі автотранспортом чи потягом. Раптом я сповільнився і я думаю, що багато людей теж сповільнилося. Лікарі просили, щоб ми залишилися вдома і я слухав їх, бажаючи дати приклад іншим.

Це є період смирення, ми усвідомили, що усі наші плани і задуми можуть раптово переінакшитися. Мені довелося глибше усвідомити, що я не є самодостатнім, і я не можу сам собі дати раду з проблемами.

На третьомі тижні карантину я мав щастя провести духовні реколекції разом із священиком, якому 95 років, і який в 90 роках був духівником і сповідникам для Матері Терези. Можна собі уявити, що це за людина, якщо Мати Тереза вибрала його собі за духовного провідника. Цей священик дав мені зрозуміти наскільки я помиляюся, коли думаю, що я сам щось можу зробити – він вчергове показав, наскільки важливо звертати свій погляд на Бога, зрозуміти, що все в моєму житті є даром. Життя, здоров’я, можливість подорожувати – це не є належне, це не є моє право, все це мені дароване. Усвідомлення дарів робить нас вільними, воно знімає претензії та ілюзії і це допомагає багато чого переосмислити. Це та нагода, яку можна використати або змарнувати і я не берусь казати, що я її вповні використовую.

Я думаю, що сovid-19 ще дає нам нагоди, якими можна скористатися. Ми можемо трошки сповільнитися, бути більш смирененними – це не означає себе бичувати. Бути со-миром, у мирі. Це етимологічний корінь цього слова смирення. Отож, це такий мій особистий досвід, який мав також і духовні виміри. Лікарі перед пандемією мені сказали, щоб я взяв себе в руки і я таки послухав їх. За час пандемії я втратив 11 кілограмів. Я почав фізичні вправи і зараз почуваюся краще ніж 10 років тому. Це також був час полагодження певних практичних моментів. Півтори роки я не займався спадковими питаннями. Я отримав шанс вирішити свої справи на які я раніше не мав часу. Була також нагода осмислювати себе і побачити, що є багато такого над чим можна попрацювати. І це перший момент.

Другий приклад про який я б хотів розповісти – це про громаду – УКУ та наші школи тут, у Філадельфійській митрополії.

В США є найбільша українознавча школа в Північній Америці, де навчається близько 450 дітей. В червні, коли спостерігався спад захворюваності, я пішов на зустріч з вчителями цієї школи і ми ділилися досвідом перших трьох місяців карантину. Одна річ, яка повторювалася майже у кожного – це те що вчителі і вчительки мали нагоду нарешті побути зі своїми родинами. Вони знову відчули смак сім’ї.

Ритми останніх десятиліть дуже змінили сімейне життя. Постійна акселерація нашого буденного життя дуже трансформує родину і завдає їй досить важкого удару. Я мав щастя виростати у досить традиційній сім’ї. У 7:30 ранку ми завжди разом снідали і біля 17:00 ми завжди разом вечеряли, коли батько повертався з роботи. Ми мали багато спільних моментів. У неділю ходили разом на Літургію, а після цього, займалися нашою другою смейною “релігією” – ходили разом на лижі або ж мале якесь інше заняття в літній час. Я не хочу ідеалізувати свою родину, бо часто подружнє життя моїх батьків було дуже не простим, проте воно було, і ми були разом. Я вдячний Богу і батькам за цей дар.

Я думаю, що ковідний час дав кожній родині пережити щось дуже позитивне і близьке. Звичайно для когось ця близькість може бути великою травмою, адже люди часто між собою не ладять. Нам слід поставити собі запитання – як ми можемо переосмислити своє життя, своє здоров’я, якою інформацією я себе годую кожного дня, чи є в мене час на мовчання, молитву? І чи я в своїх найближчих стосунках вмію дати собі раду? Ми вчимося, рухаємося по кар’єрі, але остаточний вимір нашого успіху в житті є запитання – чи ми вміємо любити? Любити не когось абстрактного, а когось дуже конкретного у нашому житті. Чи вміємо ми прощати, дякувати, терпіти? Бо саме тут відбувається життя. Тут розвиваються духовні принципи та цінності. Я бачу як УКУ, як інституція швидко переобразился і перейшла майже безболісно на навчання онлайн. Спільнота УКУ виявилася на висоті. Університет скористався з цієї нагоди і мені було приємно це споглядати.

Третє про що я б хотів сказати – це Церква.

Я вже згадував про втрати. Ми також маємо складну ситуацію з кадрами. Філадельфійська архиєпархія має 38 пастирів, які обслуговують 64 місії у 5 штатах та місті Вашингтон. Ми маємо священиків, які за 18 годин служать 5 богослужінь і проводять 4 години, переїжджаючи з міста в місто. Нам не легко, але ми також використовували цю нагоду. З десяти наших єпископів у США 1 помер від сovid-19, а ще двоє перехворіли цією хворобою. Тепер кожного тижня ми зустрічаємося в zoom, щоб поспілкуватися, раніше ми ніколи не мали такої нагоди, щоб зібрати усіх разом в одному місці і в один час. Наша єпархія провела 4 сесії нашого собору, за участю священиків та делегатів. Глобально, наша УГКЦ, і її провід теж зустрічалася у подібний спосіб. Нам не вдалося зробити щорічного десятиденного Собору в Україні, але нам вдалося провести багато регіональних зустрічей і одну велику, де було 50 наших єпископів. Цей період дав нагоду проаналізувати слабинки нашої Церкви. Наша єпархія потребує серйозних змін.

У цей непростий час, я б хотів, щоб кожен з нас звернув увагу на себе, на своїх ближніх, на тих хто є поруч. Ми ніколи не помилимося якщо допоможемо тим, хто є поруч. 

Публікацію підготував Андрій Гриниха

Джерело

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *