5 років з життя українського сходу: ТОП-20 матеріалів

21 січня 2016 року проєкт Радіо Донбас.Реалії від Радіо Свобода вперше вийшов в ефір на ФМ-хвилях. Цього дня ми святкуємо свій день народження!

Ці п’ять років ви разом з нами хвилювалися за полонених, які залишаються в підконтрольних Росії тюрмах ОРДЛО; хвилювалися через порушення режиму тиші; раділи за переселенців, які мали сили відкрити власний бізнес на новому місці; міркували, як вирішити економічні та промислові проблеми сходу України; підтримували спортсменів з Донбасу, які виступали під синьо-жовтим прапором; слухали українську музику, яку співали навіть в окупації; дивилися фільми та вистави про війну та дізнавалися про неймовірні сторінки історії східного регіону. Ви слухали наші ефіри, а потім телефонували, писали листи, в яких ділилися своїми проблемами. Ми чули, реагували, робили про це тексти та раділи, якщо вдавалося допомогти!

До свого маленького ювілею Радіо Донбас.Реалії зібрало 20 матеріалів, які були вам найбільше до вподоби за ці 5 років.

Аудіофільм «Донбас’91»: роль східного регіону в незалежності України

Шахтарські протести та сутички прихильників незалежності з партійними активістами. Страйки та перші українські прапори. Черги за продуктами. ГКЧП, два референдуми та телеграма Кравчуку. Як Донбас переживав переломний момент у світовій історії – розпад СРСР і становлення незалежної України? Про ці дні очима учасників тих подій – в документальному проєкті «Донбас’91». Один з героїв цього фільму, Сергій Зікеєв, на жаль, пішов з життя у 2020-му.

 

Штурм прикордонного закону Луганська у 2014 році. Як це було насправді

2 червня 2014 року о четвертій ранку підконтрольні Росії угруповання розпочали штурм Луганського прикордонного загону. Дві доби луганські прикордонники під гімн України відбивали наступ, але, не дочекавшись допомоги, були змушені залишити територію. Якими силами тоді захищалися прикордонники? Чи були в загоні представники «Правого сектору», про яких розповідали російські ЗМІ? І що було найважчим у ці дві доби?

Військові водолази: навчитися можна, припуститися помилки – ні!

Пам’ятаєте фільми про Жака Іва Кусто? Підводний світ, який заворожує. Чи голівудські бойовики, де «морські котики» проводять спецоперації та рятують людей? В Україні є своя школа військових водолазів, щоправда, заснували її волонтери організації People’s Project. Бо свою минулу базу для підготовки військових водолазів – Військово-морську академії імені Нахімова – Україна втратила після анексії Криму. Тепер водолазна школа вже розвинулась і на рівні держави!

Робота водолаза – це не лише порятунок людей чи аварійно-рятувальна робота у воді. Війна змінила сенс цієї професії: перетворила водолаза на військового інженера, сапера, розвідника і навіть диверсанта. Але найчастіше підводні плавці – це рятівники чужих життів. Про важке навчання та небезпечну роботу читайте у нашому спецпроекті «Підводна армія. Як охороняють кордон країни під товщею води?». Обов’язково вмикайте звук.

На сході України також страйкували проти радянської влади

Антирадянське підпілля було і на Донбасі. Наприклад, у 1957 році у Хрестівці (нині окупована, в 1956–2016 роках називалася Кіровське) на комсомольському будівництві загинув шахтар, і його немитого і в спецівці поховали в труні, що була замала для нього. Гроші на поховання адміністрація шахти пропила, і в місті відбулося повстання гідності робітників; щоб придушити цей страйк, до міста стягнули війська.

Саме радянські часи створили ось такий образ Донбасу – шахтарський регіон, попри те, що тут була й металургія, машинобудування, сільське господарство, риболовство. З розпадом же Радянського Союзу, на початку 2000-х, почав складатися образ люмпенізованого й проросійського регіону.

Христина Алчевська – освітянка, яка навчала схід України

У 1862 році Христина Алчевська заснувала в Харкові першу безкоштовну недільну жіночу школу, якої не було до того часу в Російській імперії. А вже у 1879 році однокласна земська школа була побудована у селі Олексіївка (нині це територія Перевальського району Луганської області). Навчання велося українською мовою, а в закладі викладав письменник і укладач словника української мови Борис Грінченко. І це попри антиукраїнську політику, яку вела Російська імперія.

Загалом Христина Алчевська виховала понад 17 тисяч жінок Східної України, її методичні роботи стали підказками для педагогів усієї тодішньої Російської імперії, а про професіоналізм «багатійки, що навчила схід України писати», розповідали навіть в Європі.

Український світ Донецька в окупації

Радіо Донбас.Реалії неодноразово розповідало, що в окупованому Донецьку збираються аншлаги на кавер-вечірки, де місцеві співаки виконують українські хіти. Ось одна з таких 20 жовтня 2018 року: у донецькому барі, який розраховано на півсотні людей, набралося понад сто слухачів – здебільшого молодь. І всі разом співали хіти гурту «Океан Ельзи».

А це вже 27 квітня 2018 року. Усе той же окупований Донецьк. Вечірка української музики – «Один в каное», «СКАЙ», «Друга ріка» та «Океан Ельзи»:

А ось як одного дня у Донецьку з’являлися наліпки з цитатами творів Василя Стуса і зображенням фрагментів його барельєфа, який бойовики угруповання «ДНР» демонтували з корпусу Донецького університету в 2015 році.

Як захоплювали Донецьк

13 березня 2014-го у Донецьку проходив масовий мітинг за єдиність України, який оточили агресивні люди – велика частина з них, за численними свідченнями донеччан, були завезені з Росії. Це був розпал українського спротиву. З криками «Росія!», «на коліна» і матюками їх забивали арматурою і битами біля автобуса міліції. 22-річний донеччанин Дмитро Чернявський тоді був забитий до смерті. Блогер з Донецька у 2019 році написав спеціально для Радіо Донбас.Реалії – чи пам’ятає сьогоднішній Донецьк ті дні.

Як розміновують Донбас

Близько семи тисяч квадратних кілометрів підконтрольної українській владі території Донбасу «критично забруднені мінами та вибухонебезпечними предметами». Розмінуванням сходу України спеціалісти займаються постійно, але через тривалість бойових дій, ніхто не може назвати ні точну площу території, яку варто буде «розчищати», ні скільки часу треба, щоб це все виконати. А ось так у 2018 році Данська група з розмінювання працювала в селі Мирна Долина. Як шукають вибухівку? Що треба вміти, щоби працювати гуманітарним демінером? Радіо Донбас.Реалії побачило весь процес.

 

Віра, яка рятувала українських солдатів

22 січня 2015 року в боях біля Авдіївки загинули десять десантників. Поранених бійців ВСУ привозили на «дев’ятину», знамениту висотку на східному краю міста: там з військовими медиками їх рятувала Віра Водолазська – 64-річна медсестра, яка партизанила в Донецьку, пережила бомбардування і, попри погрози продовжує боротися за Україну і «своє місто з коксохімом».

Шахта своїми очима

Якщо ви ніколи не були в шахті, але мріяли відчути себе всередині, то Радіо Донбас.Реалії готове провести вам екскурсію. Проект «Шахта 360. Очима гірника» розповідає про важку роботу шахтарів під землею та про те, як узагалі влаштований видобуток вугілля на сучасній українській шахті. Для цього оператори разом із гірниками пройшли по всьому ланцюгу видобутку та переробки вугілля із камерою-360, яка дозволяє глядачеві «рухати» зображення і роздивитися все навколо – від диспетчерської до вугільної лави.

 

 

Спортсмени, які замість світової слави обрали захист України

Вони вигравали на світовому та європейському рівнях, підіймали синьо-жовтий прапор, завдяки їм лунав гімн України. Вони мали всі шанси стати зірками спорту, а замість цього відмовилися від улюбленої справи. Їм личила форма українських збірних, але вони обрали камуфляж. Мали б і далі виборювати нагороди та прославляти Україну, а вирішили її захищати та не повернулися з війни.

Радіо Донбас.Реалії опублікували лише одну частину про загиблих спортсменів, але отримали понад 20 листів з іншими історіями. І знову звертаємося до вас. Ми хочемо написати про кожного спортсмена, який загинув на Донбасі, захищаючі Україну. Якщо у вас є додаткова інформація, пишіть нам у Фейсбук або на пошту Donbas_Radio@rferl.org. Давайте разом нагадувати про вчинок українських спортсменів.

Хто розправляється з жителями Донбасу. Розповідь Асєєва

29 грудня 2019 на вільну територію України повернулися 76 людей: 12 військових і 64 цивільних. Серед звільнених був автор Радіо Свобода Станіслав Асєєв. У своєму першому інтерв’ю після обміну журналіст, нині експерт Українського інституту майбутнього Станіслав Асєєв розповів, як його вирахували, яким є психологічний портер бойовиків, що катують людей у застінках, в яких точках на карті Донецька незаконно тримають людей та знущаються з них, та якими є ролі різних дійових осіб, котрі розправляються з жителями Донбасу.

 

Про всі обміни, які відбувалися у 2014-2020 роках читайте в матеріалі: «Примарний» обмін. Як Україна забирала своїх, і чим тисне Росія».

Їх чекають на волі. Інколи дуже довго

У 2019 році ми почали серію #Незабуті – ​про тих, хто досі залишається «на підвалах», на території катівні «Ізоляція», у СІЗО та колоніях бойовиків. Багато героїв циклу повернулися на волю під час обмінів 29 грудня 2019 року та 16 квітня 2020-го. Багато, але не всі.

Ці історії збирали понад 100 тисяч переглядів та тисячі репостів у соціальних мережах. Ми згадуємо, ті, яка найбільше зачепили вас.

Про Олену Сорокіну з Первомайська Луганської області, яку затримали на непідконтрольній території за розклеювання проукраїнських листівок в 2018 році. Попри те, що жінка була два роки в полоні, вона жодного разу не відмовилася від України.
Про Вікторію Вороніну з Луганська, яка розповіла про хімічні катування. За любов до України бойовики «засудили» дівчину до 12 років позбавлення волі.

Є ті, хто помер через катування під час російської агресії. Один з таких – 18-річний Юрій Поправка. Його вбили у між 17 та 20 квітня 2014 року. За даними слідства, убивством керував особисто Гіркін.

Як це, жити на самому краю України?

Років із 15 тому на уроках географії дітей вчили, що крайнім населеним пунктом на сході України є село Червона Зірка на Луганщині, прямо на кордоні з Росією. 2016-го року село Рання Зоря – так воно стало називатися після декомунізації – офіційно стало нежилим, і звання найсхіднішого населеного пункту перейшло на 15 кілометрів північніше – до районного центру і селища міського типу Мілове.

Ми відвідали ключові місця цієї «білої плями» України, щоб на власні очі побачити, як люди виживають без відкритого кордону з Росією, з якого всі раніше годувалися; що зараз із зосередженими тут байбаками та кінними заводами – без перебільшень, культурним багатством та «фішками» сходу України, та як людям взагалі живеться за 900 кілометрів від Києва, поза залізницею та «нормальними дорогами», поза увагою «великої» України.

Окупований Антрацит: унікальний приклад страйку під окупацією

5 червня 2020 року в окупованому місті Антрацит почали страйк шахтарі. І у цьому не було б нічого нового, якби російські гібридні формування, які контролюють регіон, не заблокували у районі інтернет та не почали хапати людей і забирати їх у підвали «МГБ».

Донбас зараз та в СРСР: комуналка дешева, а нормально вдягтись неможливо

І відпочивали, і подорожували, і в театри постійно ходили. І це все – на зарплату в 150 рублів! Так виглядає справедливий, добрий, ситий і загублений світ любителя СРСР. Згадують такі люди і дефіцити, і черги, але все одно – «було краще». Давайте просто порахуємо. Ми вирішили зробити «ковбасний» аналіз, не зачіпаючи питання національного самовизначення і прав людини: чи правда, що радянська людина могла дозволити собі більше товарів і послуг? Для порівняння ми взяли ціни 70-х років минулого століття і сучасні ціни в містах Донбасу – і порахували, яка частина зарплати йшла і йде на кожен продукт або послугу.

І якщо після всього розказаного ви ще не вірите, що Донбас має багате українське минуле, а більшість історичних стереотипів спеціально створювалася пропагандою, то ось вам дзвінок нашої слухачки:

Почуємося! Щодня з понеділка до п’ятниці ми в ефірі о 17.00. Ви завжди можете писати нам на пошту Donbas_Radio@rferl.org та у фейсбук.

Джерело

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *