“Державність у 1919 році не встояла через гібридну війну з боку Росії”

«Однині воєдино зливаються століттям одірвані одна від одної частини єдиної України».

Це слова з Універсалу, що проголошував об’єднання Західної та Наддніпрянської України в одну державу. Акт злуки урочисто прийняли на Софійській площі у Києві 22 січня 1919 року.

Історики розповідають – тоді ж таки між двома частинами України був встановлений поштовий зв’язок, з Галичини в Наддіпрянщину поїхали цистерни з нафтою, з Наддніпрянщини в Галичину – продовольство.

«Тут була важлива ще й така символічна річ. Коли проїздиш з Києва до Львова – чи тебе по дорозі зупиняє прикордонник та перевіряє якісь документи, чи цього не відбувається. Це дуже важливий момент, що з лівого на правий берег Збруча і навпаки можна пройти без жодних обмежень», – розповідає дослідник історії Української революції 1917-21 років Віталій Скальський​

Здійснити до кінця об’єднання двох частин України тоді не вдалося. Акт злуки проголосили 22 січня, а вже 5 лютого 1919 року Київ був зайнятий більшовиками.

«Більшовицько-українська війна, яка відбувалася фактично із грудня 1917 року і до листопада 1920 року, з перманентними затуханнями і відновленнями, мала ознаки гібридної війни", – зазначає Ярослав Файзулін з Українського інституту національної пам’яті.

За його словами, "Кремль, більшовики намагалися приховати свою участь

Ярослав Файзулін

у війні – мовляв, конфлікт в Україні має характер громадянської війни. Насправді більшість протистоянь того часу, які відбувалися в Україні, були інспіровані зовнішніми силами і, власне, участю у війні Росії. Війська, які брали участь у війні спочатку проти Центральної Ради, пізніше проти Директорії УНР, присилалися з Росії і забезпечувалися Росією. А твердження про громадянську війну було лише прикриттям цієї агресії», – сказав Файзулін "Голосу Америки".

Як додає Віталій Скальський, «У 1917, 1918 роках ми переживали таку саму гібридну війну. В січні 1919 року, коли уряд Української Народної Республіки, Директорія, посилала в Москву телеграми із запитаннями, що роблять ваші війська на нашій території, вони отримували відповідь: «Наших войск там нет».

Саме військова агресія – ключова причина, чому українська державність тоді не встояла, кажуть історики. Інша причина – відсутність підтримки Заходу. Попри те, що на Софійському соборі Акт злуки зачитали тодішньою міжнародною мовою – французькою – світ його не почув.

Відтоді практично впродовж усього 20-го століття Україна – під радянською окупацією, в колоніальному статусі. Звідси, кажуть дослідники, певна емоційна відстороненість сучасних українців від цієї знакової дати.

Пояснюючи феномен, дослідник історії Української революції 1917-21 років Віталій Скальський зазначає:

Віталій Скальський

«Це історична травма… Адже енну кількість десятків років цей день у нас ніяк не проговорювався, ніяк не відзначався. І крім того, дуже великий розрив відбувся у поколіннях".

Як він додає, "У нас у родинних переказах українців дуже мало є згадок про оту історію 1917-18-19 років. Дуже мало в родинах розповідають, що мій пра-прадід воював за Петлюру. Це з історичних причин зрозуміло, бо таких людей переслідували, вбивали, і було страшно в радянський час про це розповідати. Трошки краща справа в діаспорі, бо там змогли протримати цю тяглість, цю традицію».

Історики наголошують: 22 січня – не лише День Соборності. Адже за рік перед тим, 22 січня 1918 року, Українська Центральна Рада проголосила незалежність Української Народної Республіки від Росії. Відтак 22 січня відзначаємо і день єдності українських земель, і перше проголошення незалежності України.

«22 січня – це одна з найважливіших дат в історії України і один із найважливіших днів мав би бути для кожного з українців», – підкреслює Ярослав Файзулін.

Як додає Віталій Скальський, «Соборність – це не один акт 22 січня 1919 року, це постійний стан українців, прагнення до єдності і відчуття єдності. Відчуття того, що ти тут у Києві маєш підтримку у Львові чи в Одесі. Що, живучи в Закарпатті, ти все одно відчуваєш себе причетним до чогось більшого, аніж твоя область, твій район чи твоє місто».

Джерело

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *