«Капелан як місток між пацієнтом, медиком і сім’єю хворого», – у Патріаршому домі обговорили розвиток медичного капеланства в Україні

Питання внесення на державному рівні посади медичного капелана, а також про роль капелана як людини надії і його присутність в адміністративному апараті медичного закладу обговорили вчора, у четвер 28 січня, під час круглого столу на тему: «Пандемія, нові виклики, загрози і непевність. Медичний капелан: присутність у палатах страждань».

Захід організувала Патріарша комісія УГКЦ у справах душпастирства охорони здоров'я Української Греко-Католицької Церкви у Патріаршому домі Львова. Дискусію модерував керівник медіа-хабу Тvoemisto.tv Тарас Яценко.

Захід розпочався вітальним словом і благословенням владики Степана Суса, який у своєму слові побажав, щоб все сказане під час круглого столу було практично реалізоване для добра Церкви, держави і тих людей, які покликанні переживати хвилини хворіб, які вимагають  великої жертви, любові і уваги.

На початку дискусії голова Патріаршої комісії УГКЦ у справах душпастирства охорони здоров’я сестра Севастіяна Карвацька, ЧСВВ зауважила, що системний початок розвитку медичного капеланства в УГКЦ у новітній час припадає на 2004 рік, коли декретом Блаженнішого Любомира Гузара було створено Комісію. За її словами, медичне капеланство не є чимось новим, а старою, проте забутою, сторінкою соціального служіння Церкви. На сьогодні в УГКЦ душпастирює близько 135 медичних капеланів, в основному як волонтери. Саме тому дуже важливим питанням є внесення на державному рівні посади медичного капелана.

Ірина Микичак, заступниця Міністра охорони здоров’я України, зауважила, що ініціатива круглого столу є дуже важливою, щоб змогти звірити бачення розвиту капеланства в Україні. За її словами, Міністерство налаштоване на підтримку капеланів. Пані Ірина звернула увагу на важливість співпраці між медиками і духовенством, оскільки, на її переконання, подібна співпраця є визначною для успішного лікування пацієнтів, а також корисною, бо надає підтримку медичним працівникам. Заступниця міністра вказала на те, що у питанні розвитку капеланства важливо досягнути консенсус між християнськими конфесіями.

“З моїми колегами ми ширше розглядаємо питання присутності капеланів при медичних закладах. Людина, яка перебуває в лікарні, переживає кризу, а зустріч з духівником дуже позитивно впливає на її емоційний стан. Тому капелан певною мірою відіграє роль людини-надії і підсилює віру людини в її одужання. Більше того, капелан підтримує родичів хворого, які часто ще більше потребують підтримки”, – розповіла Ірина Гримак, голова Львівської обласної ради, і додала, що готується проєкт для онкоцентру і охмадиту, в якому капелан буде включений в адміністративний апарат лікарні, що дасть йому можливість орієнтуватися в реаліях і потребах пацієнтів лікарні.

Отець Любомир Яворський, патріарший економ і голова Антикризового центру УГКЦ, наголосив на тому, що Церква завжди була і є партнером держави в момент, коли приходить біда. На його переконання, це було добре відчутно під час війни і пандемії. Тому важливо, щоб інституція капеланства формувалася не тільки в Церкві, а також і на законодавчому рівні.

Анна Ярмола, голова комісії з питань охорони здоров’я та материнства Львівської облдержадміністрації, переконана, що ніша медичного капеланства повинна бути заповнена при кожному закладі. Важливо, щоб капелан жив життям медичного закладу і був його душею.

Валерій Веремчук, голова комісії охорони здоров’я та соціального захисту Львівської міської ради, звернув увагу, що медицина переходить в зовсім інший вимір і розвивається на інших принципах. Лікарня тільки завдяки своїй діяльності зможе отримувати кошти на розвиток в рази більші, ніж було до того. Для цього їм потрібно виконати певні умови.

Наталя Іванченко-Тімко, в.о. генерального директора Львівського обласного лабораторного центру МОЗ, розповіла, що в інфекційній лікарні вже впродовж тривалого часу ефективно триває співпраця між медиками і священником. Така співпраця позитивно впливає як на медиків, так і на пацієнтів, адже виникає довіра до священника.

Отець Руслан П’яста, протоієрей УГКЦ і медичний капелан, поділився своїм досвідом служіння, а також наголосив, що в капеланському служінні дуже важливо бути поруч пацієнта, пити каву, спілкуватися. найважливіша роль медичного капелана, на його думку, – це слухати, а не говорити чи навчати. Капелан є містком, який будує місток між хворим, родичами і медичними працівниками.

Отець Віталій Микитин, медичний капелан УГКЦ (Австрія), поділився досвідом співпраці з медичним закладом в Австрії. Священник розповів, що в Австрії є конкордат, який регулює співпрацю між душпастирем і медичними закладами. Також в країні діє освітня програма, яка виховує медичних капеланів.

Юрій Пилипчак, капелан УГКЦ в Америці, поділився своїм досвідом п’ятирічного служіння у медичному закладі. Капелан розповів, що в Америці задіяний на адміністративному рівні в лікарні. За його словами, медичний капелан покликаний відповідати на кризові ситуації на рівні з медичним персоналом, тому капелани приймають участь у викликах на рівні з медиками. Роль капелана – надати повну підтримку сім’ї пацієнта.

Мар’яна Возниця, керівниця Західного міжрегіонального департаменту НСЗУ, зазначила, що капелани є стратегією лікарні. В такий спосіб Церква розвертається до пацієнта, який потребує підтримки.

Леся Вовк, директорка Львівського фахового медичного коледжу післядипломної освіти, поділилася своїми думками про те, як мало б виглядати навчання капеланів. За її словами, навчальні блоки повинні бути різними: духовний, психологічний, медичний і практичний. Практичні блоки повинні базуватися на різних відділеннях: паліативної допомоги, онкології. дитячих лікарнях і старечих будинках чи в психіатричній лікарні.

Отець Віталій Воєца, голова Комісії УГКЦ у справах душпастирства охорони здоров’я Київської архиєпархії та медичний і військовий капелан, пригадав, що гасло капелана, яке запропонував Блаженніший Любомир, – бути поруч. А згодом його доповнив Блаженніший Святослав, який закликав капеланів: “Бути там, де є найбільша необхідність”, що означає жити тим, чим живуть потребуючі.

Також своїми думками про медичне капеланство подідлилися студенти Львівської духовної семінарії Святого Духа.

“До центру рідко телефонують пацієнти з словами подяки, в більшості ми чуємо скарги від родичів. Ми зрозуміли, що 90% звернень побудовані на неправильній комунікації між медиками, пацієнтами і родичами. Тому є важливою співпраця з духовним авторитетом, який би регулював ці відносини. Знайти порозуміння міг би дуже допомогти саме капелан”, – поділилася Мар’яна Служинська, директорка Центру громадського здоров’я МОЗ України.

Ярослав Чоловський, директор 4-ої міської лікарні Львова, висловив кілька особистих зауваг. Зокрема, наголосив на важливості реалізовувати конкретні кроки після подібних розмов за круглим столом. За його словами, навіть найбільший атеїст перед обличчям смерті прагне зцілити душу. Тому директор 4-ої міської лікарні Львова висловив прохання до Комісії УГКЦ негайно включити відділення паліативної допомоги в проект співпраці з медичним капеланом, бо складно знайти капелана, який би на постійній основі міг надавати духовну допомогу помираючим хворим.

Секретар Душпастирської ради УГКЦ отець Ростислав Пендюк розповів про мету Душпастирської ради – запропонувати всім парафіям душпастирський план, який би створив можливість душпастирям ретельно опрацювати пропозиції для втілення їх в реальність.

На завершення дискусії пані Мирослава Полець, референт Комісії УГКЦ у справах душпастирства охорони здоров’я, представила друковані видання, які видала Комісія УГКЦ у справах охорони душпастирства здоров’я.

Департамент інформації УГКЦ

Джерело

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *