Сміх з-за обрію з сокирою

Кажуть, що сміх подовжує життя. В такому разі, сміх, що лунає з-за обрію, подовжує життя всьому нашому світові.

Збірка віршів сатиричної поезії «Сокира сатири» / Сашко Обрій (Кучеренко Олександр Васильович). – Київ: Видавництво Марка Мельника, 2021, – 174 с.

Книга складається з трьох розділів: 1. Соки, 2. Раса, 3. Тиран. Різні розділи мали би виокремити напрями сатир Сашка Обрія – від побутових, фізіологічних речей та явищ, до спроб наслідувати політичну сатиру Павла Глазового. Не наполягаю, на власному враженні, що склалось у мене після ознайомлення з римованими сатирами Олександра Кучеренка, але, на мій погляд, цей літератор творить у руслі  кращих зразків творчості українських гумористів минулого: Василя Чечвянського, Остапа Вишні, Віктора Безорудько, Віталія Гунько.

Ашан

Душа в пітьмі шугала, мов кажан. Дешеве щастя – в душному «Ашані».

Чим душі підкуповує «Ашан»? Чому він в неабиякій пошані?

Кишма кишить юрби грузький киш-миш. А може дременути пріч, в Карпати,

де дощик, моволійкою на книш, на ніс кирпатий буде накрапати?

З поганої вівці хоч шерсті шмат.

Гуде «Ашан».–Село? Містечко?Місто? Киш-миш юрби, грузький, кишить кишма, в гонитві за принадним, щедрим вмістом.

Ковтає невгаваючий анклав. Засмоктує казкове ельдорадо. Вже б руки, не вагаючись,наклав.

Але гребу. Як всі. Нервово-радо…

Нагріб. Загруз по шию у смолі. Чи виборсатись нам з цієї діжки?

«Ашан». І ми – пірати Сомалі.

Вітрильник наш – із оболок завбільшки.

В смолі – усе:рука,нога,бочок. Затоптуючи стежку до «Ашана», тікаю пріч,солом’янський бичок*. Душа…Набіса їй така осанна?

(*від місця проживання(Солом’янський район Києва) і відзнаку зодіака (Телець); алюзія на казку про солом’яного бичка – прим. С. Об.)

Равлик*

Звати псом молюска – непоштиво. Це як наректи сусідом батька. Злу мару «двоглаве» напустило.

Хай там що, та равлик – не собачка!

З равликом щодня удвох – на пошту.

Маячи́ть на спині ціла башта.

В ній – листи,квитки,події,кошти. Зразу видно: равлик – не собачка!

Все життя,мов мушля,– по спіралі. Ми ж,мов пси,кружляємо ним. Бачте? Шавки, котрим пам’ять постирали… Невтямки їм: равлик – не собачка!

На одній м’язистій, вправній ніжці. Не спішить. Успішний. От задачка! Пес – на чотирьох (розрада кішці). Тож,як бачте, равлик – не собачка!

Він – трудар сумлінний. Він не бреше.

Ні на кого. Поготів – нікому.

Брехунами й так кишить мережа. Равлика ж пильнуйте, мов ікону.

Битву за ім’я чорти програли.

Хай хоч і поволеньки, ще трішки,– виповзе з пітьми на люди равлик.

В нього, слава богу, теж є… ріжки.

(* мається на увазі знак «@», який часто називають собачкою, користуючись московською калькою – прим. С.Об.)

instagram

Життя людські – столикі і стогранні – минущі одноденки,пух кульбаб…

Зостануться лиш фотки в інстаграмі, де юність безтурботна і гульба.

Світлини на початку – давні, ранні. До краю прогорнеш – пенсіонер. Іванко. Народився в інстаграмі.

У тому ж інстаграмі і помер.

Дівча на тлі рожевої герані. А далі – жінка, мати і стара.

Марічка. Одружилась в інстаграмі. Приймав пологи такожінстаграм.

Все–сміх, і гріх, падіння,злети,рани всотав, не мов молюсків кашалот.

Побачення й розлуки – в інстаграмі.

Велике соцмереживне село.

Тут заходи –святкові і каральні. Торгівки, хвойди, мафія, попи. Митці, інтелігенти–в інстаграмі.

Топи їх, Ною-хакере, топи!

Ви ж фоткайтесь–дівчатка,гарно вбрані. Це діло–гідне жертв, пихтінь, старань. Налий-но, хряпни, братику, сто грамів…

І «ґоу» по вподобайки – в інстаграм!

Сашко Обрій не боїться експериментувати зі словом та формою, втім, що з тих вправ йде у світ – це вже окрема розмова.

Також, слід зазначити велику жагу Олександра Кучеренко, за його словами, до запозичень лексики з народного мовлення за допомогою фейсбучної фольклорної онлайн-експедиції.

Наприклад: кілівізор – телевізор, кумплютор – комп’ютер, калантир – карантин, тирнет – інтернет, карахтер – характер, каклета – котлета, кепчук – кетчуп, малінез – майонез, гамазін – магазин, пашкет – паштет, мармашелі – вермішель, красульки – кросівки, спінжак – піджак, кашаладка – шоколадка, калідор – коридор, лацапєт – велосипед, гоірки – огірки, тралємбус – тролейбус, антобус – автобус, більзін – бензин, мациклєт – мотоцикл, трастяматер – трансформатор, обиркоси – абрикоси, дюльхвін – дельфін, самосоколисті – гомосексуалісти, бараліна – балерина, фєршал – фельдшер, піндікліз – апендицит,  зафунциклірує – зафункціонує, пікарда – петарда, скальп – скайп, конькулятор – калькулятор, плінтор – принтер, новийбуг – ноутбук, калавур – караул (вигук).

Деякі з них з’явились у сучасному сленгу – “тирнет”, “каклета”, “тралємбус”. Окремі слова є фактичним запозиченням з білоруської мови – “спінжак” (насправді, білоруською  буде “пінжак”), “калідор”. Інші засновані на свідомому спрощенні/спотворенні слова-основи – “лацапєт”, “мациклєт”, “зафунциклірує”, або української звичаєвої лаянки – “трастяматер”, у значенні “трансформатор”.

Поезії Сашка Обрія торкаються важливих, світоглядних речей, примушуючи читача озирнутись навколо та замислитись над природою нібито звичних речей та явищ.

Шлунково-кишкове

Місто – шлунково-кишкове, мов тракт.

За батраком сновигає батрак.

Штурхає втома авто за автом

в серце мільйонів невидимих втом.

Десь вдалині – за байраком байрак.

П’яний нероба, сільський неборак

раю довкола не бачить впритул.

Інший же – душу до міста припнув.

Шал напускних, невгомонних витрат.

Крутиться люд, мов невтомний вітряк.

Газів і вихлопів сизий дурман

міцно п’янить очманілих примар.

Клаптик природи – не допомага.

Радіошум, оковита, мангал.

Стіл, парасолі, шатро і стільці.

Привид квартир – на траві й на лиці.

Парк огорнула давка магістраль.

Гасла, плакати, сізіфовий страйк.

Розкіш. Палаци. Сієста. Антракт.

Місто жиріючих черев і срак.

Вбивча еклектика архітектур.

Безмір тонких, естетичних тортур.

Соцреалізм, бароко, хай-тек, –

ніби ґіґантський ляльковий вертеп.

Десь під землею – залізний дракон

з вулиць ковтає конвеєрний корм.

В череві монстра – пручаюся… я

серед шлунково-кишкових киян.

Філософсько-світоглядні питання власної самоідентифікації українців, яких торкається Олександр Кучеренко роблять його поезію важливим інструментом національного розвитку України. Тож щиро раджу підтримати поезію Сашка Обрія та запропоноване видання.

Олександр КУЗЬМЕНКО, Харків

Інші наші рецензії читайте у розділі “Літературна рецензія

Інтерв’ю з Олександром Кучеренко (Сашко Обрієм) “Варто словом викликати бажання змінити на краще Україну. Олександр Кучеренко (Сашко Обрій)” та інші наші розмови з літераторами у розділі Літературне інтерв’ю

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *