Важливо не піддаватися ні скепсису, ні страху, – фахівці Шпиталю Шептицького про COVID-19

COVID і все, що з ним пов’язане, – реальність, яку нам потрібно прийняти і навчитися у ній жити. Пандемія оголила надто багато питань і до людини, і до суспільства. Не зважати на них – неможливо, але й піддаватися емоціям не варто: ситуацію ми змінимо, але можемо змінити свою поведінку на більш відповідальну і свідому.

Про це та інше у програмі «Психологічна порадня» говорили працівники Шпиталю Шептицького у Львові, медичний капелан о. Іван Гриб та лікар-терапевт Ірина Звіздарик.

На сьогодні у Шпиталі Шептицького діє порівняно нова реабілітаційна програма для людей, які перенесли захворювання на коронавірус. Інформація  – тут. Особливістю цієї програми є те, що поряд із фаховими лікарями різних напрямків, із пацієнтами працюють психолог та душпастир.

«Людина – цілісна, це тіло, душа і дух, які однаково потребують опіки і уваги, – пояснює о. Іван. – Шпиталь Шептицького, як медична і церковна установа, ставить собі за мету підтримати людину у всіх сферах, бо одне впливає га інше: якщо щось болить, це відчуває все тіло; коли страждає дух, це позначається і на ментальному стані людини…»

До слова, Шпиталь Шептицького, як лікарня УГКЦ, несе і соціальне служіння – від початку пандемії, з квітня минулого року, діє благодійний проект COVчег на допомогу потребуючим, є програми медичної допомоги. Також при Центрі психічного здоров’я у період пандемії почала працювати програма психологічної реабілітації для медиків.    

Скепсис VS страх

Особливістю цієї пандемії є дуже різне сприйняття цієї загрози самими людьми.

«Люди по-різному реагують на незрозумілі нові речі, і страх перед невідомим може проявлятися по-різному, – пояснює отець. – У когось механізми самозахисту спрацьовують на заперечення – мовляв, це все неправда, які там маски, нас просто хочуть залякати і обмежити. Людина сама себе переконує, що все нормально, хоча реальність, а не будь-які слова чи картинки, є очевидно протилежною. Інша крайність – паніка, страх втратити контроль над ситуацією, і це також прояви того, що відбувається з людиною всередині…»

І те, й інше – деструктив, причому не лише для самої людини, а й для тих, хто поряд. Тому так  важливо, розуміючи справжню небезпеку, не впадати в іншу крайність, у заціпеніння чи паніку. Дотримуватися карантинних норм означає й дбати про суспільне благо, про добро для ближнього. Про це, зокрема, говорив Блаженніший Святослав  у спеціальній програмі про пандемію коронавірусу: «Я б не хотів зараз виступати від імені самого Творця і пояснювати, чому Він це зробив [допустив пандемію – Ред.]. Але, очевидно, Господь Бог до нас говорить через ці обставини. Ми віримо в Бога, який є Любов’ю, і всі ті події в нашому житті, навіть драматичні, є для нас доброю нагодою чогось навчитися. Думаю, що і коронавірус потрібно сприймати саме як нагоду щось переосмислити, чогось навчитися, зрозуміти, що в нашому житті є основне, а що – другорядне».

Що робити?

Перш за все, навчитися фільтрувати потоки інформації, яка надто часто є неякісною – маніпулятивною, емоційною, неперевіреною, неправдивою  тощо. Людина у стані тривоги більше зосереджується на негативній інформації, але і це – спотворення картини реальності. Не все навколо погано, є й хороше, його можна і треба шукати і бачити – і в інформаційному полі, і в житті.

По-друге, звертати увагу на свої емоції, не давати їм керувати нашими думками і діями, усвідомлювати їх.

Третє – духовні моменти, а це – довіра до Бога.  

«Господь каже нам – не бійтеся. Це звучить і в Євангеліях, і у книгах Старого Завіту: Господь запевняє, що Він поруч з людиною, дбає про неї повсякчас і завжди… Тому читання Святого Письма і розуміння, що саме Господь хоче сказати кожному з нас і саме зараз, дає нам відчуття впевненості і спокою…», –  каже отець Іван.

Департамент інформації УГКЦ

Джерело

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *