Кардинал Паролін про покликання Радіо Ватикану: відкритість і універсальність

Кардинал Паролін про покликання Радіо Ватикану: відкритість і універсальність
Державний Секретар Святого Престолу відслужив у базиліці Святого Петра Святу Месу для спільноти Радіо Ватикану з нагоди 90-річчя заснування. Під час проповіді він поділився думками про місію інституції в світлі оздоровлення глухонімого, яке вчинив Ісус.

о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан

У п’ятницю, 12 лютого 2021 р., керівництво Дикастерії Святого Престолу в справах комунікації та представники спільноти Радіо Ватикану зібралися при катедральному престолі базиліки Святого Петра, аби Євхаристійним богослужінням скласти подяку Богові за 90-річну місію в ефірі. Святу Месу очолив кардинал П’єтро Паролін, Державний Секретар Святого Престолу, з яким співслужили кардинал Марчелло Семераро, Префект Конгрегації в справах святих, який є членом Дикастерії в справах комунікацій, монсеньйор Лусіо Руїс, Секретар Дикастерії, о. Федеріко Ломбарді, ТІ, колишній генеральний директор Радіо Ватикану та священики, які працюють або працювали в Радіо.

«Сьогодні, як ніколи існує, потреба в поширенні доброзичливих меседжів, у комунікаційному контексті, який, як здається, частіше наголошує на корисному, ніж на людяному, а тому потребує оздоровлення», – сказав на початку проповіді кардинал Паролін, звернувши увагу на те, що для роздумів про це добре підходить євангельський уривок цього дня, що розповідає про те, як Ісус оздоровив глухонімого, тобто, про зцілення, яке відновляє комунікацію. З цієї розповіді він виокремив три аспекти.

Відкритість

Насамперед, проповідник звернув увагу на слово: «Effatà! Відкрийся», яким Ісус довершив чудо, яке записане в Євангелії мовою Ісуса, вказуючи на його важливість. За словами Державного Секретаря, Радіо Ватикану від самого початку «представляло знак відкритості на світ», не лише з географічної точки зору, досягаючи найвіддаленіші широти, але й з історичної, ставши поворотним моментом комунікаційної інновації. «Також сьогодні необхідно з новим поглядом відкриватися на змінені вимоги часу: це не лише потрібна стратегія, але, насамперед, потреба віри», – додав він.

Але значення цього чуда перевищує фізичний вимір. Адже глухота в Біблії є також символом закритості на Бога, на Його заклики. Тож Ісус показує, що лише Він «спроможний повністю відкрити наші вуха», наново вчинивши нас здатними на сопричастя з Богом. Врешті, через «обряд Effatà» під час Хрищення ми всі настановлені «слухачами та благовісниками Слова», що нагадує нам про те, що християнське життя не може вдовольнятися отриманою благодаттю, але покликане в кожній епосі «втілювати новизну Євангелія».

Універсальність

Другим словом, яке кардинал Паролін запропонував для роздумів, є «універсальність». За його словами, Радіо Ватикану «створило мережу, що капілярно повсюди поширилася як вираження вселенськості Церкви та Петрового служіння». Воно допомагало молитися разом людям, віддаленим на тисячі кілометрів, пробивши навіть залізну завісу.

Згадана євангельська подія відбулася в поганському регіоні, ставши поворотним моментом в Євангелізації, спонукаючи учнів звіщати добру новину за межами Ізраїля. За словами проповідника, до сьогодні існує спокуса, згідно з якою «не так важко і більш задовольняюче залишатися між своїми, замість пуститися в пригоду, прийнявши виклик місії на чужих теренах». «У кожній епосі, – наголосив він, – християни потребують бути оздоровленими від вузькості власних фаворитизмів».

Контакт

Врешті, Ісус міг сказати лише слово, але вчинив деякі жести, чим показав важливість контакту. У цьому контексті Державний Секретар згадав про служіння, яке Радіо Ватикану виконало в період другої світової війни та відразу після неї, допомагаючи людям віднайти на встановити контакти з полоненими, інтернованими та пропалими безвісті.

«Ми також потребуємо в дотичний спосіб вступати в контакт з Ісусом, щоб оздоровитися до глибини. В іншому випадку взаємини з Господом ризикують стати звичкою, применшитися до серії зовнішніх практик», – перестеріг кардинал Паролін, підкреслюючи, що Христос прагне, аби ми принесли Йому себе самих. У зрозумінні цього може, за його словами, допомогти одна з найвідоміших картин про контакт – фреска про створення, на які зображений палець Бога простягнений до Адама: в той час, як Божий палець випростуваний, Адамовий – зігнутий, так що може або випростуватися назустріч Божому, або ж зімкнутися і відкинути цю можливість. Однак, Ісус, новий Адам, «остаточно поставив нас у контакт з Богом на небесах».

Твій внесок у велику місію: підтримай нас в несенні слова Папи до кожної домівки

Джерело

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *