«Символ віри»: куди саме вознісся Ісус Христос і що таке правиця Отця?

У 39-му випуску відеопроєкту «Блаженніший Святослав: #доступно_про_важливе» Глава УГКЦ роздумав над шостим членом «Символу віри»: «І вознісся на небо, і сидить праворуч Отця». Нижче пропонуємо текстову версію катехизи.

Слава Ісусу Христу!

Дорогі в Христі брати і сестри, продовжуємо нашу мандрівку апостольським «Символом віри», який нам передали Отці Нікейського і Царгородського Вселенських Соборів. Сьогодні розглянемо шостий член цього «Символу віри», котрий нам каже, що ми віримо в нашого Спасителя, який вознісся на небо і сидить праворуч Отця. Що означають ці слова? Що вони нам об’являють? Чому вони такі важливі для того, щоби правильно вірити, відповідно до апостольського передання і нашої святої Традиції?

Коли і звідки вознісся Ісус Христос?

Передусім ми повинні пригадати, що після свого славного і триденного Воскресіння наш Господь Ісус Христос ще сорок днів об’являвся апостолам у своєму воскреслому і прославленому тілі. Наче знову давав їм змогу Його побачити, пережити, наново для себе відкрити (як прославленого Учителя) і переосмислити все те вчення, яке вони чули від Нього впродовж трьох років Його земної місії.

Коли закінчилися тих сорок днів, каже нам Божественне Євангеліє, Христос привів своїх учнів на Галилейську гору, а відтак поблагословив їх і вознісся на небо перед їхніми очима.

Конкретне місце вознесіння Ісуса Христа залишається одним з елементів дослідження, бо в Єрусалимі є ця гора, із якої Спаситель вознісся на небо.

Вознесіння є дорогою повернення Сина Божого до Отця

Ми повинні усвідомити, що Христос ще перед своїми страстями на Тайній вечері говорив своїм учням: «Ще трошки і ви Мене побачите… Я йду до Отця». Це означає, що Його входження у страсті, смерть і Воскресіння є дорогою повернення до тієї слави, яку Він мав у свого Отця ще перед створенням світу. Ця дорога вознесіння є начебто вороттям Сина до лона Отця, вороттям туди, звідки Він прийшов до своїх учнів. І це вознесіння має також дуже велике значення для кожної людини сьогодні.

Христос, один раз воплотившись, назавжди увібрав у свою Божественну природу людську природу. Він із душею і тілом, із тим прославленим тілом, яке мало на собі знаки розп’яття, муки і страждання, повернувся назад – до лона свого Отця, звідки прийшов до нас.

Що таке небо?

Небо, про яке ми чуємо сьогодні, – адже Ісус вознісся від нас на небо, – не є якимсь місцем, не є якоюсь стратосферною чи географічною точкою. Поняття «небо» ми розуміємо як сопричастя, єдність людини з Богом. Возносячись на небо, Христос показує мету, а відтак кінець людського життя, звершення, завершення своєї земної місії.

Що таке правиця Отця?

Чим же є правиця, про яку ми чуємо? Адже Христос вознісся на небо і возсів праворуч Отця. Це пояснює нам святий Іван Дамаскин, кажучи, що тут «правиця» вживається не на позначення місця – справа чи зліва від особи Бога Отця. У такий спосіб говорити про Божу правицю навіть небезпечно, зауважує Іван Дамаскин. Правиця Отця – це та віковічна, предвічна Божа слава, до якої у своєму вознесінні повертається наш Господь і Спаситель. Це слава, про яку ми чуємо з Його вуст, яку Він мав перед створенням світу.

Отож Христос, возносячись від нас на небо, показує, що Він є водночас Богом і людиною, і в Його вознесінні прославляється людська природа.

Вознесіння вказує на остаточне покликання кожної людини

Вознесіння – це також образ, вказівка, відкриття правди про наше остаточне покликання, про покликання кожної людини. Адже Христос вознісся на небо і ввів по правиці Бога Отця, у небесну славу, людину, людську природу. Наблизив людину до Бога у своїй Божественній особі.

Важливо також збагнути, що у своєму вознесінні Бог не покинув нас, своїх учнів, своєї Церкви, людства, а далі перебуває з нами. Він возсідає у своїй славі праворуч Бога Отця, але присутній серед нас у своїй Церкві, у її Святих Таїнствах, зокрема у Святому Таїнстві Євхаристії, таїнстві Тіла і Крові нашого Спасителя.

Водночас Він кличе нас дбати про те, що є вгорі. Бажає показати нам, що призначення людини – розділити з Ним у лоні Пресвятої Трійці вічне життя.

Святий апостол Павло в Посланні до колосян каже нам таке: «А коли ви з Христом воскресли, то шукайте того горішнього, де Христос перебуває, сівши по правиці Бога Отця. Думайте про горішнє, а не про земне, бо ви померли [у Тайні Хрещення. – Блаженніший Святослав] і життя ваше поховане з Христом у Бозі. Коли ж Христос, ваше життя, з’явиться, тоді й ви з Ним з’явитесь у славі».

Отже, у своєму вознесінні Господь пішов підготувати нам місце, як Він сказав до своїх апостолів. Вознісшись на небеса і сівши праворуч Бога Отця, Він відкрив небеса для кожної людини, яка вірить у Його Воскресіння і вознесіння.

Нехай всемилостивий Господь допоможе нам відкрити наше життя, яке заховане у Христі і сьогодні возсідає по правиці Бога Отця; нехай допоможе відкрити нам у постаті Сина Божого покликання до небесної, вічної слави кожної людини, кожного з нас! Бо кожен із нас покликаний розділити те сидіння праворуч Бога Отця в Сині, яке нам підготоване від створення світу.

† Святослав

Джерело

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *