Про село Костянтинівка на…

Тут просто чудові…

Про одну хату на…

Ми приїхали на хуті…

Чоловік купив село п'ятсот…

Чоловік купив сел…

З гумором на десятому…

Ми проїхались по се…

Село Тарасівка на Київщині.…

Ми звернули з дорог…

З міста — до…

Ми від'їхали в…

З міста — до…

Ми від'їхали в…

«
»

До повернення Криму потрібно готуватися вже зараз ‒ Тарас Березовець

Що українська влада зробила для деокупації Криму за сім років і чи впливають на цей процес санкції Заходу? Про це в ефірі Радіо Крим.Реалії розповів український політолог Тарас Березовець.​



‒ Як ви вважаєте, що показали ці сім років з початку анексії Криму? Що ми маємо зараз?

‒ Я думаю, що треба починати з набагато ранішого періоду. Саме дії Леоніда Кравчука, а точніше бездіяльність, заклали основу для окупації Криму. Якби Кравчук не підписував у статусі першого президента України угоду з тодішнім президентом Росії Борисом Єльциним про перебування Чорноморського флоту на території Кримського півострова, ми б не мали ні Харківських угод, ні договору 1997 року, який закріпив базування Чорноморського флоту в Криму. Тоді існували абсолютно всі передумови ‒ ми пам’ятаємо, як пострадянські республіки та країни Балтії, Середньої Азії, Закавказзя домовилися про виведення російських баз. Але, на жаль, з якихось причин Леонід Кравчук цього не зробив. Як підсумок ‒ у 2014 році 16 тисяч російських військових опинилися в Криму, на жаль, на цілком законних підставах.

Сім років були витрачені, по суті, тільки на декларативні заяви.
Тарас Березовець

Минулі сім років ‒ це вже наслідки всіх попередніх років української незалежності. Починаючи з 1991 року, основна частина колабораціоністів, які зараз обіймають посади у Криму, ‒ це наші українські громадяни, наші українські політики, чиновники, які продовжують засідати в судах, які сьогодні здійснюють каральні функції щодо українських громадян у Криму. Сім років Україна використала надзвичайно неефективно, щоб здійснювати програму деокупації Криму. І звичайно, якщо ми виходимо з того, що деокупація відбудеться років через 40-50, нам нікуди поспішати, і ми можемо сказати, що сім років ‒ це насправді нічого. Ми виходимо з того, що не буде форс-мажорних обставин у Російській Федерації: розпаду, громадянської війни або чогось подібного. В іншому випадку повернення українського півострова цілком може зайняти десятки років. Але готуватися до цього потрібно вже зараз. Тому, дивлячись на ті сім років, ми бачимо, що вони були витрачені, по суті, тільки на декларативні заяви.



Завантажити відеосюжет на комп'ютер:

Якщо ми зараз подивимося на кожен рік, який був витрачений, особливо в останні роки з президентом Володимиром Зеленським, ми бачимо відкат. Ось подивіться на ситуацію з кримськотатарським телеканалом ATR. Це, по суті, зараз головна ниточка, яка пов’язує інформаційно материкову Україну з Кримським півостровом. Що зараз відбувається? Абсолютно ганебна історія. Це приниження наших громадян у Криму, які звикли дивитися його: і кримських татар, і українців, і росіян. І все це відбувається під цинічні заяви, що зараз ми будемо навпаки посилювати інформаційний вектор. Декларативні заяви, під якими стоїть абсолютний відкат, тобто все робиться з точністю до навпаки.

Естонський уряд дбає про цілісність України більше, ніж ми
Тарас Березовець

По суті Україна не використала дипломатичні можливості сповна. Так, були запроваджені кримські санкції, але адміністрація американського президента Барака Обами, яка ці санкції запровадила, зробила абсолютно слабкий пакет. Більше того, продовжували ігнорувалися численні порушення українського та міжнародного законодавств. Згадаймо контракт із компанією Siemens. Чим він завершився? Були кримінальні справи? Були покарання? Були гучні дипломатичні заяви, але все на цьому закінчилося. Працюють зараз на території Криму міжнародні компанії ‒ естонські, литовські. Був нещодавно скандал: найбагатша людина Естонії має бізнес у Криму. Прокурор Естонії говорить, що вони готові займатися цією справою, але після того, як до них звернеться українська сторона. Тобто естонський уряд дбає про цілісність України більше, ніж ми.

‒ Як ви ставитеся до позиції Заходу щодо Криму й Донбасу?

‒ Немає такого поняття, як позиція Заходу, тому що кожна держава, за винятком Європейського союзу, здійснює свій пакет санкцій окремо. Треба розділяти санкції, що були запроваджені, наприклад, Канадою та Сполученими Штатами ‒ це суворіші санкції, і санкції з боку Європейського союзу, де дуже поблажливо дивляться на всю цю ситуацію. Я вже не кажу про те, що офіційні представники парламентів цих країн відвідують окуповану територію.

Подивіться на останній скандал з обладнанням збудованої в Сімферополі лікарні імені Семашка. Це величезний центр, вони дуже довго будували його з корупційними скандалами, затягли здачу в експлуатацію, але здали. Все обладнання там, і вони не соромляться це показувати на російських пропагандистських каналах, завезене з Німеччини. Це вже сьомий рік окупації, і реакції на це взагалі немає. Я почав звертати на це увагу, інші кримські активісти, прокуратура Криму (що базується на материковій частині України ‒ КР) цією історією зацікавилася. Але європейські країни не контролюють, тобто вони формально запровадили ці санкції, а далі закриваються очі.

Усе будівництво в Криму здійснюється завдяки західним, європейським технологіям
Тарас Березовець

До того ж будівництво Кримського мосту було б абсолютно неможливим. Росія сьогодні власними силами може тільки збудувати місток через невелику водойму. Вони навіть втратили ті технології, які були за часів СРСР. Усе це здійснюється завдяки західним, європейським технологіям. Що вони роблять? Вони ставлять останнім власником цієї техніки якусь лікарню в Калузькій області, а потім завозять до Криму. Де реакція українських дипломатів? Де реакція європейських урядів?



Завантажити відеосюжет на комп'ютер:

‒ Ви критично оцінюєте дії української влади щодо Криму. З чим, на вашу думку, пов’язана така слабка реакція?

Немає системної політики щодо деокупації Криму.
Тарас Березовець

‒ Тому що немає системної політики щодо деокупації Криму. І треба сказати, це не тільки за часів Зеленського, це взагалі за сім років. Так і немає досі державно затвердженої політики щодо деокупації Криму. Цей план має стосуватися діяльності всіх причетних міністерств, починаючи від МЗС, Міністерства оборони, Міністерства внутрішніх справ, інфраструктури, екології. Всі абсолютно міністерства мають бути залучені до цього плану. Це насправді робота Ради національної безпеки та оборони України. Такий план, незважаючи на численні обіцянки, за сім років так і не з’явився.

Що стосується Зеленського, я думаю, що тут все перемішане. В чому причина? Це хаос державного управління, випадають багато аспектів міжнародної політики, за яку президент відповідальний. Друга причина ‒ страх перед Росією, страх створити ще одну лінію конфлікту, мовляв, у нас і так проблеми з Донбасом, куди там ще Кримом займатися. Третя причина ‒ вони в усьому хочуть бачити інтерес, у першу чергу, фінансовий. На кримській тематиці неможливо нічого вкрасти й роздерибанити, тому що тут немає масштабної міжнародної допомоги. Ось три основні причини, що лежать в основі відсутності зацікавленості нинішньої адміністрації Зеленського питаннями Криму.

(Текст підготувала Іванна Ткачук)

Крим.Реалії готові надати право висловитися всім особам, згаданим у матеріалі

Анексія Криму Росією

У лютому 2014 року в Криму з’являлися озброєні люди в формі без розпізнавальних знаків, які захопили будівлю Верховної Ради Криму, Сімферопольський аеропорт, Керченську поромну переправу, інші стратегічні об’єкти, а також блокували дії українських військ. Російська влада спочатку відмовлялася визнавати, що ці озброєні люди є військовослужбовцями російської армії. Пізніше президент Росії Володимир Путін визнав, що це були російські військові.

16 березня 2014 року на території Криму і Севастополя відбувся невизнаний більшістю країн світу «референдум» про статус півострова, за результатами якого Росія включила Крим до свого складу. Ні Україна, ні Європейський союз, ні США не визнали результати голосування на «референдумі». Президент Росії Володимир Путін 18 березня оголосив про «приєднання» Криму до Росії.

Міжнародні організації визнали окупацію та анексію Криму незаконними і засудили дії Росії. Країни Заходу запровадили економічні санкції. Росія заперечує анексію півострова та називає це «відновленням історичної справедливості». Верховна Рада України офіційно оголосила датою початку тимчасової окупації Криму і Севастополя Росією 20 лютого 2014 року.

  • Олександр Лащенко

    На Радіо Свобода – з березня 2005 року. До цього працював три роки на «Громадському радіо». Народився в 1969 році в Києві. Закінчив Київський національний університет імені Тараса Шевченка.

    “>

    Підписатись

Джерело

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *