Про село Костянтинівка на…

Тут просто чудові…

Про одну хату на…

Ми приїхали на хуті…

Чоловік купив село п'ятсот…

Чоловік купив сел…

З гумором на десятому…

Ми проїхались по се…

Село Тарасівка на Київщині.…

Ми звернули з дорог…

З міста — до…

Ми від'їхали в…

З міста — до…

Ми від'їхали в…

«
»

«Людина, яка жила для Бога і показувала пряму дорогу до Бога іншим», – студити про старця Олександра (Кіляра) з Унева

Рік тому, на Богоявлення, відійшов до Господа подвижник Свято-Успенської Унівської лаври схимонах Олександр (Кіляр), старець Олександр з Унева, як його називали люди.

Ким був цей Божий чоловік і у чому феномен покликання духовних старців, у «Добрій розмові» з Тарасом Бабенчуком говорили учні отця Олександра – ієромонахи-студити о. Аліпій Федун, настоятель храму Святого архистратига Михаїла у Львові, та о. Макарій Дутка, настоятель Святоуспенської Унівської Лаври. 

Монах-пустельник, Божий чоловік, який все життя шукав Бога і жив з Богом, – так згадують про отця Олександра люди і духовного чину, і миряни. «Не у словах полягало його свідчення,  а у природному спокійному і постійному богопочитанні. Ми бачили людину, яка спілкується з Богом і ділиться Божою любов’ю і милосердям…» – писав владика Борис Гудзяк.  Отеець Аліпій і о. Макарій, як монахи-студити, для яких отець Олександр був духовним наставником, кажуть: називали його отцем, а не братом, як прийнято у чернечих спільнотах.

Ким був старець Олександр

«Життя вело його через різні випробування, воно було непростим, – розповідає о. Макарій. – Народився у 1939 році в Отинії, біля Коломиї, а далі – війна, еміграція, поневіряння по Європі та Америках… Був навіть у Голівуді, бо думав про кінокар’єру!.. Але вступив до трапістського монастиря, і його наставник на новіціаті казав, що навіть серед трапістів (римо-католицький чернечий орден із дуже суворим уставом – ред.) він вирізнявся прагненням до аскетизму, споглядального життя… В останні роки, коли жив з нами у монастирі – коли молився, спілкувався, відчувалося, що він і з нами, і у своєму світі, уважно тебе слухає і одночасно перебуває в собі…»

В Уневі старець Олександр поселився в кінці 2009 року, і з того часу обрав життя у затворі – з понеділка до п’ятниці молився і працював у своїй келії, в суботу й неділю спілкувався з людьми.

«У його житті були різні періоди, – розповідає о. Аліпій. – У 1969-му вступив до трапістського монастиря у Каліфорнії, через п’ять років перейшов до нашого Студіону у Римі, де часами жив і на пустельні. Мав цей потяг до самітництва, і ще тоді, у Римі, дістав на це благословення архімандрита Любомира Гузара… Коли у 1993-му приїхав в Україну, місяців два жив у храмі Михаїла, потім – у Зимній Воді. Коли захворіла його мама, повернувся до Нью-Йорка – доглядав за нею і жив затворницьким життям і там. Через десять років, у 2007-му. повернувся остаточно, жив у Свято-Троїцькому монастирі у Жукові, а через два роки перейшов до Унева…»

Життя для Бога

Старець Олександр залишив по собі великий духовний спадок – і в серцях тих, з ким він спілкувався, і у тому, що говорив і писав.  Основна праця – те, що він сам назвав «Христологією», 40 списаних від руки зошитів.   

Студити з Унівської Лаври надихнулися на те, щоб максимально поділитися тим, що залишив їм о. Олександр, поширити і популяризувати його праці.  О. Макарій повідомив, що до літа планують видати книгу із частиною записів з «Христології», а вже у березні буде випущена колекція із 600 аудіозаписів духовної науки отця. У фейсбуку та на офіційному форумі УГКЦ є сторінки, присвячені старцю Олександру. Студити збирають свідчення тих, хто мав спілкування з отцем, а це – десятки тисяч людей.     

Владика Венедикт (Алексійчук) – колишній ієромонах Студійського уставу і ігумен Свято-Успенської Унівської лаври, який добре знав отця Олександра, веде у своєму відеоблозі  «Школа молитви» цикл програм, на які надихнула постать отця і його праця

«Це людина, яка жила виключно для Бога, і показувала пряму дорогу до Бога іншим. Все його життя – як велике свідчення, що це можливо, – каже о. Аліпій. – Є поняття духовного отця, і він був для нас ним у реальності: людина, ведена Духом Святим, яка бачить серце іншої людини і може направити, допомогти… Був цілковито не марнославним, нікого до себе не прив’язував, хоча люди горнулися до нього. Він знав, як любить Бог, і ту любов ніби передавав людині – кожному, з ким говорив. В його присутності ви пізнавали, яким є сам Бог – наступало якесь просвітлення, ясність, що робити і куди рухатися… Вся його наука була наукою Євангелія, а «Христологія» – ніщо інше, як трактування Нагірної проповіді…   

…Старець у монашій традиції – це духовний провідник, наставник, той, хто супроводжує у духовному житті… Той, хто сам живе духовним життям і ще й має Божий дар допомагати на цьому шляху іншим, спрямувати, підказати… Феномен духовного старця – у серці Христової Церкви. Адже Ісус Христос – перший духовний провідник, теж є тим старцем, учителем, який виховував своїх учнів, апостолів…»

Послухати мову старця Олександра (Кіляра) можна тут.

Департамент інформації УГКЦ

Джерело

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *