Про село Костянтинівка на…

Тут просто чудові…

Про одну хату на…

Ми приїхали на хуті…

Чоловік купив село п'ятсот…

Чоловік купив сел…

З гумором на десятому…

Ми проїхались по се…

Село Тарасівка на Київщині.…

Ми звернули з дорог…

З міста — до…

Ми від'їхали в…

«
»

Силою утримати Крим. Задача була складна, але реальна – Назаров

У вирішальні дні окупації 26 та 27 лютого 2014 у Крим із Києва прилетіла військова делегація на чолі з начальником Генштабу Юрієм Ільїним. Як адмірал Ільїн «здувся і різко захворів», як скасував наказ привести в бойову готовність Військово-морські сили? Свідком цих подій був Віктор Назаров. Він, як перший заступник начальника Головного оперативного управління Генштабу ЗСУ, був у складі делегації.

В інтерв’ю Крим.Реалії Віктор Назаров детально розповів про операцію 2 березня, метою якої було утримати в Криму стратегічні об’єкти, які ще не контролювали росіяни. Якби північ Криму була під контролем України, це б не дало провести Росії « кримський референдум». Про все це читайте у другій частині розмови з Віктором Назаровим.

Як Росія готувалася до анексії Криму, а Україна у 2005 не виключала війну з Росією ‒ про це перша частина розмови з Віктором Назаровим.



Російський тандем ‒ Ільїн та Лебедєв

‒ Для вас особисто коли почалась окупація Криму?

‒ З захоплення о 4:00 ранку 27 лютого будівлі парламенту в Сімферополі. Було вже зрозуміло, що пішов незворотній процес. І це не було з коліс і випадково.

‒ 19 лютого Янукович призначає командувача Військово-морськими силами Юрія Ільїна начальником Генштабу. Для вас тоді це призначення було політичне чи військове?

Завдання підготувати звернення військовослужбовців Збройних сил з осудом того, що відбувається на Майдані

‒ Того дня, коли генерал Замана (Володимир Замана – начальник Генштабу (лютий 2012 – лютий 2014 – КР) був звільнений із цієї посади і того ж дня був призначений Юрій Ільїн. Він працював у тандемі з міністром оборони Павлом Лебедєвим. На першій нараді, в Генштабі, коли міністр відрекомендовував Ільїна керівному складу ЗСУ, прозвучали дивні речі, як на мене.

‒ Які саме?

‒ Напередодні, по лінії Міністерства оборони було поставлене завдання підготувати звернення військовослужбовців Збройних сил з осудом того, що відбувається на Майдані. Що ЗСУ до цього не причетні і вони це засуджують. І всі мають його підписати.

Я вам скажу, це викликало неоднозначну реакцію у військових колективах, і в Генштабі, наскільки я знаю, 90% відмовилися підписувати цей лист. У Міноборони було все жорсткіше. Аж до того, що «всіх позвільняємо, хто не підпишеться». Цей процес особисто очолював міністр Лебедєв.


Міністр оборони України Павло Лебедєв (ліворуч) та командувач ВМС ЗСУ Юрій Ільїн. Севастополь, 20 лютого 2013 року

Думав, що ми мріємо, коли там той Путін прийде

На презентації начальника Генерального штабу Лебедєв такі речі сказав, що у нас всіх голови поопускались. Він говорив, що там фашисти, бандерівці, що там таке коїться.

Він завжди російською говорив: «Вы не думайте, что вы останетесь, до вас тоже доберутся».

І чогось у нього була така впевненість, що ми, які в залі сидимо, українці, офіцери, генерали, які вже по 20 і більше років державі служимо, що ми мріємо, коли той Путін прийде чи та Росія повернеться.

Назаров та Ільїн 26 лютого вилітають у Крим

‒ А в нього така риторика була?

Ваша розвідка явно схибила
Назаров – російським військовим

‒ У нього така риторика була. Він був упевнений, що ми всі там, як той Путін казав 9 березня, що «я уверен, что украинские военнослужащие не будут никуда стрелять, мы перед ними поставим женщин и детей».

Мабуть, Путіну розвідка теж доповідала, що українські офіцери вже чекають, щоб вони прийшли і ми вже були разом. Я потім із ними декількома (росіянами ‒ КР) спілкувався в різних форматах. І кажу, що ваша розвідка (Росії ‒ КР) явно схибила, коли ви нас так оцінювали.

Тоді в мене з’явилася насторога, бо до того часу Ільїн позиціював себе, як завзятий реформатор. Він по закордонах їздив, з американцями спілкувався, багато спільних проєктів було.


Міністр оборони України Павло Лебедєв (зліва), командувач ВМС ЗСУ Юрій Ільїн (справа). Севастополь, 29 червня 2013 року

‒ 26 лютого 2014 року – ви та Ільїн вирушаєте до Криму. Чому саме ви і хто ще був у делегації?

Ідея була привести ВМС у повну бойову готовність

‒ Ільїн був, я, і група офіцерів зі мною. Було п’ять осіб. Полковники… Вирішили їхати в Крим, бо там була ситуація нагнітання. А я так розумію, що у політичного керівництва була думка, що, якщо начальник Генштабу, він із Криму, він знає ситуацію на місцях, буде певна комунікація. Місцеве населення більш заспокійливо відреагує на цю ситуацію, тобто свій приїхав.

‒ Яке було у вас завдання? Що ви мали зробити у Криму?

‒ Ми взяли з собою документи щодо бойової готовності. Тобто ідея була яка? Привести командування Військово-морських сил і підпорядковану частину в бойову готовність повну. З метою перевірки. А потім уже, наступним кроком, привести в бойову готовність реальну.

Потім – вивести військові частини, підготувати, вивести кораблі з пунктів базування хоча б на рейди, щоб вони потім не були заблоковані.


Юрій Ільїн

«Треба міняти тризуб на орла»

Що мене здивувало, коли ми прибули з Ільїним, він каже: я тут від’їду, а ти рухайся у визначеному напрямку, починай сам працювати, а я потім приєднаюся.

Я кажу: «А ви куди?». Він каже: «Мені треба поспілкуватися з одним священником». І коли повернувся каже: «Він мені сказав, що вже треба міняти колір фуражки. Тризуб на орла».

‒ Священник сказав Ільїну міняти Україну на Росію?

Він сказав, що тут усе вже вирішено, немає сенсу ніякого спротив чинити
Ільїн про розмову з священником

‒ Так, священник Московського патріархату йому так сказав. Він взагалі така кремезна людина, доволі фізично сильний, потужний, мову знає, а тут він приїхав і просто «здувся».

Я кажу: «Про що ви взагалі говорите?». Він каже: «Ну от, він сказав, що тут усе вже вирішено, немає сенсу ніякого спротив чинити».

Я кажу: «Почекайте, давайте далі працюватимемо». Потім ми викликали всіх цих представників СБУ, МВС прикордонників, прокуратуру. Вони тоді сказали: «Ми нічого не можемо зробити, ми до цього не маємо ніякого стосунку».

‒ Як не можуть нічого зробити? Є ж присяга, це ще 26 лютого, можно було звільняти, давати накази?

Ну, ты понимаешь, тут и так Севастополь стоит на ушах. Зачем еще больше их злить?
Ільїн відповідає Назарову

‒ Я зробив висновок, що вони всі пішли повністю в заперечення: ніяких активних дій, ми нічого не можемо робити. Фактично вже відбулося захоплення. Де-юре ні, де-факто відбулося. Потім мені доповідають, що заходи із приведення в бойову готовність скасовані.

Кажуть, що Ільїн дав таку команду. Я до нього: «Що це таке відбувається?». Він каже: «Ну, ты понимаешь, тут и так Севастополь стоит на ушах. Зачем еще больше их злить?».


Олексій Чалий, російський «народний мер» Севастополя. Крим, 2014 рік

Я був украй здивований, коли побачив, як на це реагував Ільїн

Ми з Ільїним зустрічалися у Севастополі з «народним мером» Чалим. Здебільшого питання він нам ставив. Агресивно висував претензії до влади України, що все це незаконно, що ви нас принижуєте, російська мова, російське населення в Криму страждає. Таку дурню ніс!

Я був вкрай здивований, коли побачив, як на це реагував Ільїн. Він якось почав піддакувати. Я думаю, нічого собі ‒ і це начальник Генштабу.

‒ Ви мали оцінити ситуацію у Криму і повернутися до Києва з рекомендаціями?

‒ Звісно. І що далі робити. І вже вимальовувалась ситуація, що треба приводити в бойову готовність реальну. Боєприпаси, амуніція – це війська отримували, отримували вказівки, директиви, що робити. І вводити в дію ті оперативні плани, які в нас були.

І ось та ситуація, яку передбачали в 2006 році, знайшла своє відображення в тих подіях, які почались в у Криму навесні 2014. Тобто той прогноз восьмирічної давнини значною мірою справдився.

«Ільїн здувся як мильна бульбашка»

‒ 26 лютого ви мали повернутися до Києва?

‒ 26 лютого в аеропорту «Бельбек» нас чекав літак. Офіцери доповіли мені, що і як, чекаємо начальника Генштабу. І довго його не було. Потім він приїхав, автівка його стояла біля КПП. Він з авто навіть не вийшов, мабуть годину, телефоном розмовляв із кимось.

Потім його автівка поїхала, а мені телефонує помічник, і каже, що повертайтеся в Севастополь, ми залишаємося. А це вже була ніч із 26 на 27 лютого. А 27 вже почалося захоплення парламенту.


Крим, Сімферополь, 27 лютого 2014 року. Барикада біля кримського парламенту

‒ 27 лютого, коли захоплювали парламент, ви були в Криму? Що ви тоді робили?

‒ Ми приїжджаємо в штаб. Наради, доповіді. За дві години на особистій автівці приїхав Ільїн, пояснив, щоб нікого не дратувати у Севастополі. Виглядав Ільїн не як начальник Генштабу, як кремінь, а як мильна бульбашка.

Виглядав Ільїн не як начальник Генштабу, а як мильна бульбашка

Викликав на нараду командування ВМС, МВС, прикордонників, СБУ, прокуратури. І всі кажуть: «Ми нічого не можемо, ми нічого не знаємо, ми нічого не робитимемо». Після цього їдемо з Ільїним і він каже: «Серце якось прихопило. Треба лікаря викликати».

Приїхали в штаб, а там знову дали команду призупинити приведення у бойову готовність. Я вже приходжу до цього заступника, був Єлисєєв (Сергій – КР) такий, кажу: «Що там відбувається? Давайте повертайте все назад, що це таке?».


Юрій Ільїн свідчить у справі про державну зраду Віктора Януковича, Київ, 19 квітня 2018 року

Він кинув Збройні сили, а потім розказував, що у нього був гіпертонічний криз

Приїхала швидка, піднялися до нього в кабінет. А я думаю, подивлюсь своїми очима, що ж там відбувається. «Хохол не верит, пока не проверит». Чекаю у приймальні, за пів години вийшли лікарі, і Ільїн за ними йде.

Здивувався, коли побачив мене і показуючи на серце, каже: «Ой, ой, я тут все, лишайся за мене». І це останній раз, коли я його бачив у житті.

«Я нічого не робитиму, я росіянин, я з росіянами не воюватиму»
Єлисєєв відповідає Назарову

І це Головнокомандувач ЗСУ. На якого законом покладена відповідальність, указом президента, що він відповідає за застосування ЗС. І він їх просто кинув, ці ЗС. І потім розказував, що у нього був гіпертонічний криз. Та який там криз, там, на ньому орати можна було.

‒ Ільїн йде на лікарняний, що ви робите у Криму 27 лютого?

‒ Я доповідаю в Київ, мені кажуть , що міністра оборони ще не має, «ти там тримайся поки, ми тут розберемося, що і як».

Заходжу до першого заступника військово-морських сил Єлисєєва, а він каже: «Я нічого не робитиму, я росіянин, я з росіянами не воюватиму». Я кажу: «Ви що, подуріли тут, чи що?».


Сергій Єлисєєв

Ви що, подуріли тут, чи що?

Я пішов до начальника штабу ВМС, Шакуро. Золотий медаліст, вчився за кордоном, в США. Стандарти НАТО знає, такий він був – до всіх ран прикладай, все виліковує, як Ванга чи Кашпіровський.

А він каже: «Я теж звільняюся, я не проходитиму службу».


Дмитро Шакуро

​І от зрозумійте, одночасно нікого немає. І десь опівночі з Києва мені дають наказ повертатися. Планували, що після призначення, Тенюх, як новий міністр оборони, полетить у Крим «розрулювати ситуацію» (Ігор Тенюх, із 27 лютого 2014 в.о міністра оборони України ‒ КР).

Настрої у Криму не патріотичні, агресивні

Я пояснив, що настрої у Криму не патріотичні, агресивні. Його не сприймають як міністра, він нічого тут не вирішить. А якщо прилетить, то, мабуть, тут і залишиться. І ми вилетіли з «Бельбека», він ще не був заблокований.

28 лютого, коли призначили нового начальника Генштабу Михайла Куцина, я йому доповів, що було в Криму: які проблеми, і що треба робити.

Силове втручання в Крим – задача складна, але реальна​

‒ 26-27 лютого ви на власні очі побачили, що відбувається у Криму. Які пропозиції готував Генштаб?

Було поставлене завдання, в тому числі з перекидання додаткових сил і засобів у Крим

‒ Була чітко визначена мета – треба брати під контроль, принаймні те, що зможемо. За тиждень із 28 по 5 березня було відпрацьовано п’ять таких замислів. Затвердили лише один.

‒ Генштаб пропонує утримати частину Криму і направити додаткові сили на півострів?

‒ Куцин призначає Муженка старшим оперативної групи, яка все це розробляє. Визначились, які сили можуть бути залучені: першочергові підрозділи, ВДВ, літаки, вертольоти. В межах тих 40% відсотків, що були боєздатними.

Планувалося взяти під контроль важливі критичні об'єкти військової інфраструктури на території півострова

Цифра звучала декілька разів: «Ми на той час могли 6-7 тисяч виставити». Але їх треба кимось замінити. Тобто ще не одна ротація, а хоча б три. Тобто десь від 14 до 20 тисяч – це реальна цифра, яку можна було забезпечити. І було поставлене завдання, в тому числі з перекидання додаткових сил і засобів у Крим.


Крим. Військовий аеродром «Бельбек»

‒ На початку березня 2014, щоб утримати Крим, готувалася десантна операція, про яку зараз сперечаються?

Боєготових частин було більш ніж достатньо для того, щоб не тільки чинити супротив

‒ У чистому вигляді її не можна називати десантною операцією. Планувалося взяти під контроль важливі критичні об’єкти військової інфраструктури на території півострова. І всі важливі аеродроми, аеродром РФ у Новогвардійському, місця дислокації наших військ, перешийки.

І боєготових частин було більш ніж достатньо для того, щоб не тільки чинити супротив, але й застосовувати його.


Крим. Кіровський військовий аеродром

‒ Що врешті затвердив начальник Генштабу Михайло Куцин?

І другий ешелон – сухопутний – мав рухатись перешийками, брати їх під контроль

‒ Затвердили те, що треба підготувати сили і засоби. Перший ешелон – це були високомобільні десантні війська. Вони повинні були з декількох аеродромів – Дніпро, Львів, Озерне, завантажитися на Іл-76 та АН-26.

Вертольотам була поставлена задача доставити командування сухопутних військ. Підрозділи мали прибути на аеродроми наближені до Криму: Кульбакіно Миколаївської області, Мелітополь, Херсон.

І вже звідти мали перекидатися на територію Криму, на аеродроми Саки, Бельбек, Кіровськ, Джанкой. І другий ешелон – сухопутний – мав рухатись перешийками, брати їх під контроль.

Літакам була поставлена задача «зліт» і вони почали рухатися за вказаним маршрутом на аеродроми, щоб забирати військовослужбовців і далі виконувати задачу.

‒ Якого числа це відбувалося?

Все, давайте команду «відставити», все повертати і нікого не відправляйте, літаки на аеродроми

‒ Це все відбувалося в ніч із 1 на 2 березня. І коли все було в самому розпалі, ближче до ночі, до 24 години, нас викликали з Муженком до начальника Генштабу (Михайло Куцин, начальник Генштабу ЗСУ з 28 лютого 2014 по 3 липня 2014 – КР).


Михайло Куцин, начальник Генштабу ЗСУ (28 лютого 2014 – 3 липня 2014)

Ті замисли передбачали наше силове втручання в Крим

Він каже : «А що це за задача така? Хто куди летить?». Муженко був такий здивований, відповідає: «Це ж замисел реалізовується, був затверджений, підписано директиви, розпорядження».

«Ні,– каже. – То щось ви мені підсунули тут». Я кажу: «Як? Ось ваш підпис стоїть». «Ну, не знаю, – каже. – Це ви мені, мабуть, щось підсунули, я не подивився».

‒ Операція вже почалася, літаки в повітрі, якими були аргументи начальника Генштабу, щоб скасувати свій наказ?

Ми розуміли, що задача доволі складна і навряд чи може бути виконана на 100%

‒ Аргументація прозвучала так, що ситуація і так дуже напружена, не треба її напружувати ще більше. «Все, давайте команду «відставити», все повертати і нікого не відправляйте, літаки на аеродроми, підрозділи свої в казарми і на цьому закінчуємо».

Ті замисли передбачали наше силове втручання в Крим. Ми розуміли, що задача доволі складна і навряд чи може бути виконана на 100%. Але, тим не менш, взяти під контроль ключові аеродроми, ключові об’єкти, як потім було на Донбасі, вона була реальна.

Я досі аналізую і доходжу до висновку, що ця задача була реальна.


Перекоп, 2014

‒ Але Михайло Куцин не міг самостійно ухвалити таке рішення?

‒ Я думаю, що ні. Він із кимось мав спілкуватися з цього приводу. Або з міністром, або верховним головнокомандувачем. (На той момент міністром оборони був Ігор Тенюх, Верховний Головнокомандувач – в.о президента України ‒ Олександр Турчинов ‒ КР)

Продовження розмови з Віктором Назаровим читайте на сайті Крим.Реалії.

Анексія Криму Росією

У лютому 2014 року в Криму з’являлися озброєні люди в формі без розпізнавальних знаків, які захопили будівлю Верховної Ради Криму, Сімферопольський аеропорт, Керченську поромну переправу, інші стратегічні об’єкти, а також блокували дії українських військ. Російська влада спочатку відмовлялася визнавати, що ці озброєні люди є військовослужбовцями російської армії. Пізніше президент Росії Володимир Путін визнав, що це були російські військові.

16 березня 2014 року на території Криму і Севастополя відбувся невизнаний більшістю країн світу «референдум» про статус півострова, за результатами якого Росія включила Крим до свого складу. Ні Україна, ні Європейський союз, ні США не визнали результати голосування на «референдумі». Президент Росії Володимир Путін 18 березня оголосив про «приєднання» Криму до Росії.

Міжнародні організації визнали окупацію та анексію Криму незаконними і засудили дії Росії. Країни Заходу запровадили економічні санкції. Росія заперечує анексію півострова та називає це «відновленням історичної справедливості». Верховна Рада України офіційно оголосила датою початку тимчасової окупації Криму і Севастополя Росією 20 лютого 2014 року.

Джерело

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *