Про село Костянтинівка на…

Тут просто чудові…

Про одну хату на…

Ми приїхали на хуті…

Чоловік купив село п'ятсот…

Чоловік купив сел…

З гумором на десятому…

Ми проїхались по се…

Село Тарасівка на Київщині.…

Ми звернули з дорог…

З міста — до…

Ми від'їхали в…

«
»

«Думка про смерть веде нас до думки про підсумок нашого життя і тому спонукає до його переосмислення», – о. Аліпій Федун

Чому для християнина важливо думати і пам’ятати по смерть? І як жити, знаючи про її невідворотність, як сприймати свою конечність загалом?

Про це розважає ієромонах-студит о. Аліпій Федун, базуючись на шостому слові «Ліствиці» – праці Івана Ліствичника (579-649 рр.), християнського філософа і богослова, святого Католицької  Православної Церков.

Про смертність і безсмертя

Memento mori – пам’ятай, що ти смертний. Цей вираз походить з дохристиянських часів Стародавнього Риму: коли полководець повертався з перемогою і тріумфом, за ним йшов слуга, який повторював ці слова. 

Що таке смерть для християнина і що про це говорить Біблія – Старий і Новий Завіт?

«У Книзі Мудрості (1-2) сказано: Бог не створював смерті – він створив людину безсмертною, за Своїм образом і подобою, «а через заздрість диявола смерть увійшла у світ, і скуштують її ті, що йому належать…»

Людина переступила першу заповідь Бога, піддавши сумніву Його слова і спокусившись на нашіптування змія. Після гріхопадіння прийшли і наслідки, один із яких –  смертність людини і вигнання її з Раю. Про це читаємо у Книзі Буття (3): «В поті лиця свого їстимеш хліб свій, доки не повернешся у землю, з якої тебе взято; бо ти порох земний і повернешся у порох…»

Але людина – не тільки минущий порох земний, а й безсмертний дух, який повертається до Отця. І історія людини – це й історія про те, що Бог не полишив своє творіння у безнадії вічної смерті й кінця. Це – історія спасіння: Бог посилає свого Сина, Ісуса Христа, який рятує людину від вічної смерті.

«Примітно, що знаряддям цього спасіння є сама смерть – «смертю смерть подолав», як співається у Воскресному тропарі: Воскресіння настає, коли Божий Син помирає і долає смерть своєю животворною силою… Ми, християни, маємо велику надію, яка випромінює з нашої віри і просвітлює наш погляд на смерть…»

«Памятай про свою кончину – і повіки не згрішиш» (Книга Сераха 7:36)

«Ми, християни, парадоксально вдивляємося у смерть: немає інших дверей до вічного життя, як лише сумні двері смерті… Ми всі прагнемо цієї вічності, вкладеної у наше серце Богом, але через нашу людську природу, наше зранення боїмося проходити через ці двері… Для християнина фізична смерть – це перехід до життя у вічності. Смерть у вічності – це гріх, з яким людина відвертається від Бога і вічного життя, це повторення первородного гріха…»

Тому думка про смерть – це і думка про те, якими ми підійдемо до тих дверей. Гріх перекреслює вічне життя людини – саме він є найбільшим і найпідступнішим злом: ніби незначний і невидимий, він втілюється у наших вчинках і думках, руйнує нас.

«Іван Ліствичник каже: думка про смерть веде нас до думки про підсумок нашого життя і майбутній Суд, і тому може спонукати до його переосмислення, до поглиблення чи й пробудження віри… Хто пам’ятає про смерть, кожен день проживає як останній, і проживає його якісно…»

Про страх і трепет

Страх смерті – властивість людської природи, людина не створена, щоб вмирати. Трепет від згадки про смерть – ознака нерозкаяних гріхів, непокаяння. Христос, як людина, теж боїться смерті – це проявлено у Його молитві у Гетсиманському Саду. Але Він не тремтить, віддається на волю Отця, переступає через цей страх і йде далі, до вічності…

«Як хліб потрібніший за будь-яку іншу їжу, так і думка про смерть потрібніша за будь-які інші подвиги», –  каже Іван Ліствичник. Чому так? Тому що ця думка – це відчуття і переживання нашої минущості, спонука до щоденної праці, переміни себе і тих же подвигів. Це – про безпристрасність до себе й інших, про свободу від пристрастей і бажань, які не мають влади над людиною…»

Придбати книгу «Ліствиця» можна у видавництві «Свічадо».

Департамент інформації УГКЦ

Джерело

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *