Про село Костянтинівка на…

Тут просто чудові…

Про одну хату на…

Ми приїхали на хуті…

Чоловік купив село п'ятсот…

Чоловік купив сел…

З гумором на десятому…

Ми проїхались по се…

Село Тарасівка на Київщині.…

Ми звернули з дорог…

З міста — до…

Ми від'їхали в…

З міста — до…

Ми від'їхали в…

«
»

100 років без примирення: Крим і революція. Осіння напруга. Хліб і спирт

Революція в Криму закінчилася на переломі 1920 і 1921 року. Але і 100 років потому ті події продовжують залишатися ще одним каменем спотикання у відносинах різних етнічних і соціальних груп всередині півострова і держав навколо нього. Як Крим пережив 1917-1921 роки? Чому історія цього періоду не до кінця осмислена? І чи є шанс на примирення спадкоємців протиборчих сторін?​

(Продовження, попередня частина тут)

Хліб

Поки у Петрограді йшла боротьба за владу, в Росії погіршувалася продовольча ситуація. Проблеми виникли навіть у відносно ситому Криму – що вже там говорити про центральні нечорноземні регіони.

Наприкінці серпня Таврійська губернія зібрала 7,5 млн пудів хліба – вдесятеро менше, ніж до війни! З них на фронт і в голодуючі губернії передбачалося вивезти 3,2 млн. До початку вересня вартість хлібопродуктів зросла вдвічі. Торговці перешкоджали зниженню цін, селяни вимагали в обмін на хліб промислові товари, яких також не вистачало через соціалістичні експерименти на заводах. Щосили розгорнулася спекуляція.

Влада намагалася виправити ситуацію директивними методами: нормами відпуску товарів в одні руки (наприклад, у Сімферополі по півтора фунта соняшникової олії з 26 червня), твердими цінами на хліб і навіть подекуди картками. Передбачалося, як наприклад 13 червня в Сімферополі, відкриття окремих продуктових крамниць для членів профспілки.

4 червня Джанкойський виконком створив «летючий загін» для розшуків хліба, укритого торговцями, і для спостереження за збором врожаю

Продовольчі комітети у повітах боролися зі спекуляцією, контролюючи переміщення хліба через адміністративні кордони (фактично, ввели митниці). Так, 4 червня Джанкойський виконком створив «летючий загін» для розшуків хліба, укритого торговцями, і для спостереження за збором врожаю. У Феодосії був заборонений вивіз всіх продуктів, у Сімферополі – калош. В результаті виник дефіцит.

Закономірним підсумком стали серпневі й вересневі заворушення по всій губернії. Першими виступили наприкінці серпня селяни Євпаторійського повіту і Зуї – натовпи розграбували продовольчі склади і поділили запаси. Виступ з тими ж наслідками мав місце у Бахчисараї. У Джанкої погромом товарів погрожували жінки. 3-4 вересня «борошняні заворушення» охопили Керч, там жіночі виступи вилилися у мітинги проти Тимчасового уряду.

Три дні, з 18 по 20 вересня, хвилювалася Євпаторія – натовп обшукував не лише склади і лавки, а й будинки торговців з «метою виявлення прихованих предметів першої необхідності. Населення міста сильно роздратоване, ексцесів не було». Але про всяк випадок до міста була відряджена додаткова військова команда.

З Севастополя прибув крейсер, але матроси, замість того, щоб зупинити хвилювання, очолили їх

Ледь вщухла Євпаторія, як 20 вересня спалахнула Феодосія. Через дефіцит і дорожнечу в ній також почалися самочинні обшуки у магазинах і будинках «буржуїв», лунали заклики до розправи над буржуазією. Керували натовпом представниці Союзу домашніх робітниць. Наступного дня з Севастополя прибув крейсер, але матроси, замість того, щоб зупинити хвилювання, очолили їх. За три дні були розграбовані 4 пекарні, кондитерська і низка аптек. Силами прикордонників, місцевих військових і козаків вдалося зупинити організоване насильство, але напади на окремі будинки і перехожих тривали.

До 29 вересня «погроми спекулянтів» пройшли у Карасубазарі (Білогірську) і Джанкої, Мелітопольському і Дніпровському повіті. У Карасубазарі, як і низці інших місць, на вимогу натовпу кілька членів міських дум і продовольчих управ були змушені піти у відставку. У Зуї членів управи заарештували. 11 жовтня в Керчі перед міським продовольчим комітетом і совдепом зібралися натовпи жінок, які вимагали хліба і взуття.

Здебільшого завдяки втручанню високих чиновників типу заступника губернського комісара вдавалося зупиняти хвилювання словом, в Сімферополі потрібна була демонстрація сил гарнізону, а в Генічеську – пряме збройне втручання.

Ціни скачуть вже не по днях, а по годинах і хвилинах. Шматок масла, доставлений на базар, протягом години підвищується в ціні на 1 рубль за фунт
«Южные ведомости»

Так, зарплата зростала, з весни по осінь – вдвічі, а то й більше, але разом із нею росли ціни, і доходи вже не встигали за галопуючою інфляцією. «Ціни скачуть вже не по днях, а по годинах і хвилинах. Шматок масла, доставлений на базар, протягом години підвищується в ціні на 1 рубль за фунт», – писали 25 жовтня «Южные ведомости»​.
Зміна влади у Петрограді в жовтні не сильно вплинула на ситуацію, навіть навпаки. Так, 10 грудня Ялтинська управа не відпустила борошна для Алупки – в місті відчувався гострий брак продовольства. Якщо ж влада відмовлялася від підвищення цін на хліб, як 23 листопада у Феодосії, пекарі влаштовували страйки. І незважаючи на труднощі в Криму, від Севастопольського совдепу наприкінці листопада – початку грудня вимагали вжити рішучих заходів для забезпечення хлібом Петрограда і фронту і навіть «забрати з усіх судів половинний запас продуктів і негайно все це завантажити у вагони» для відправки з півострова у 24 години.

Спирт

Алкоголь був ще одним з найважливіших драйверів революційних процесів. Усвідомлюючи всю його небезпеку, Тимчасовий уряд підтримав невдовзі після лютого сухий закон, введений ще в імперії з початком Першої світової війни. Пиво продавалося (3 тисячі пляшок на день у Сімферополі), але і воно знаходилося під загрозою заборони.

В міру падіння порядку в містах п’яні дебоші ставали все більш частими і все більш масштабними

Всі петиції про послаблення і введення хоча б обмеженого продажу вина залишалися без відповіді. Природно, пишним цвітом цвів чорний ринок. В інших регіонах проблему становила лише горілка, яку можна було гнати із зерна або буряка. У Криму все посилювалося наявністю гігантських винних складів знаменитих заводів від Масандри до Нового Світу. І в міру падіння порядку в містах п’яні дебоші ставали все більш частими і все більш масштабними.

Повноцінний «п’яний» бунт стався у Феодосії. Увечері 10 жовтня солдати знайшли не охоронюваний винний льох і розтягнули його. У розпиванні брала участь вся 10-та рота 35-го піхотного запасного полку. За 2 дні звістка про це поширилася на весь полк – і спалахнули заворушення. З 12 по 15 жовтня були розграбовані ще два винних склади, місцева влада була безсила. Єдиним підрозділом полку, який зберіг дисципліну і взяв участь в охороні міського майна, став 4-й українізований батальйон.

У Феодосії було оголошено воєнний стан. На допомогу українському батальйону і робітничим дружинам, мобілізованим штабом Одеського військового округу, були вислані дві піхотні роти з Сімферополя і крейсер з Севастополя. Спільними зусиллями 16 жовтня бунт вдалося припинити.

Всі дні випускають вино. Місто наскрізь пропахло… Одні багатіють, інші нечувано розоряються
Марина Цвєтаєва

Побоюючись повторення, у Феодосії вдалися до крайнощів: «Спокій у місті – повний. За наполяганням солдатів-українців, які винесли всю тяжкість охорони міста, все вино, яке знаходиться в місті, знищено абсолютно. Вилито до 75 тисяч відер на суму до 1,5 мільйона рублів». Марина Цвєтаєва писала 19 жовтня: «Всі дні випускають вино. Місто наскрізь пропахло… Одні багатіють, інші нечувано розоряються. У одного старого випустили єдину бочку, яку берег вже 30 років і хотів поберегти до повноліття онука. Він плакав».

Аналогічні драми розгорталися і на півдні материкової частини України. 11 вересня у Бахмуті драгуни захопили винний склад на 100 000 відер і перепилися. За два дні натовп намагався захопити винні склади Луганська. Наприкінці вересня ледь не трапився єврейський погром у Харкові. До кінця жовтня Херсонську губернію охопила «хвиля п’яних бунтів», причому у низці місць у грабежах брала участь міліція і козаки.

До придушення заворушень разом з юнкерами активно і офіційно залучається Червона гвардія, яка стає все більш значущою силою на місцях.

І якщо грабежі й погроми, у підбурюванні до яких небезпідставно звинувачували ліву пропаганду, знижували вплив ленінців на маси, то їхні придушення, навпаки, посилювало більшовиків.

Далі буде.

Крым, читай нас в Google News

Подписаться

  • Сергій Громенко

    Кримський історик і публіцист, кандидат історичних наук

    “>

    Підписатись

Джерело

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *