Про село Костянтинівка на…

Тут просто чудові…

Про одну хату на…

Ми приїхали на хуті…

Чоловік купив село п'ятсот…

Чоловік купив сел…

З гумором на десятому…

Ми проїхались по се…

Село Тарасівка на Київщині.…

Ми звернули з дорог…

З міста — до…

Ми від'їхали в…

«
»

«Стримувати агресію Росії»: нова воєнна стратегія України та Крим

Президент Володимир Зеленський затвердив Стратегію воєнної безпеки України. Зазначається, що вона «сприятиме інтеграції України в євроатлантичний безпековий простір та набуттю членства в НАТО». Підкреслюється, що це документ довготривалого планування.

У тексті стратегії Росія названа воєнним супротивником України, а як одна з основних загроз для країни на регіональному рівні вказана ймовірність дестабілізації ситуації в Чорноморському регіоні у зв’язку з анексією Росією Криму та мілітаризацією півострова. 24 березня Володимир Зеленський також ввів у дію Стратегію деокупації та реінтеграції півострова. Про значення військової стратегії України у світлі кримської проблематики йшлося в ефірі Радіо Крим.Реалії.



Аналітик відділу Військової політики українського Інституту стратегічних досліджень Микола Бєлєсков висловив Крим.Реалії думку, що ухвалена Стратегія воєнної безпеки дійсно посприяє інтеграції України в НАТО й ляже в основу інших важливих документів.

Ми отримали перший відомчий документ від Міністерства оборони, що стосується майбутнього нашої військової політики
Микола Бєлєсков

‒ Влада спершу розробляє рамковий документ ‒ Стратегію національної безпеки, а потім вже відомства розробляють свої. Виходить, що зараз ми отримали перший відомчий документ від Міністерства оборони, що стосується майбутнього нашої військової політики. Така послідовність відповідає практиці країн НАТО. Мені здається, що в наших реаліях стратегія вийшла досить непоганою, солідною ‒ вона збалансована, відповідає всім канонам й очікуванням і може лягти в основу розробки вже подальших документів на кшталт державної програми розвитку збройних сил. У стратегії, зокрема, сказано, що Україна націлена не на досягнення симетрії з Росією у військовому будівництві, а на пошук оптимальної моделі, яка, з одного боку, стримуватиме нову агресію, а з іншого ‒ не підірве економічну стабільність країни.


Микола Бєлєсков

Микола Бєлєсков зазначає, що документ також ставить завдання щодо переозброєння української армії та фіксує сучасні тенденції ведення війни.

Тим часом заступник директора російського Інституту країн СНД Володимир Жарихін у коментарі RT сказав, що «нова оборонна концепція України передбачає вирішення завдань Києва в цій сфері за підтримки зовнішніх сил, тому багато пунктів документа так співзвучні риториці Вашингтона й НАТО». Микола Бєлєсков вказує на те, що перед лицем російської загрози Україні не залишається нічого іншого.

Без допомоги партнерів нам буде набагато складніше. Тому Україна сподівається на багатосторонню підтримку, зокрема з боку НАТО
Микола Бєлєсков

‒ Ми дійсно визнаємо, що наша держава поступається Росії в 8-10 разів у ресурсах. Звичайно, без допомоги партнерів нам буде набагато складніше. Тому Україна сподівається на багатосторонню підтримку, зокрема з боку НАТО. Одна зі сфер, де таке партнерство буде активно розвиватися ‒ це саме чорноморська безпека. Починаючи з 2019 року, НАТО активізувало цю проблематику, зокрема й шляхом посилення своєї присутності в Чорному морі. Однак при цьому наші політики мають забезпечити всі умови для модернізації Збройних сил України. У Стратегії воєнної безпеки чітко вказано, за що несе відповідальність Рада національної безпеки та оборони, за що ‒ Кабінет міністрів, а за що ‒ Міноборони. Головний у нас у цій сфері президент, проте є окремі органи, які виконуватимуть конкретні завдання.







БІЛЬШЕ ПО ТЕМІ:

Як подолати агресію Росії: про що говорить воєнна стратегія Зеленського?

Російський військовий оглядач Олександр Гольц називає важливим пунктом згадку в стратегії про мілітаризацію Криму Росією.

Єдиний фактор, що забезпечує російський контроль над Кримом ‒ військова сила
Олександр Гольц

‒ У Росії в міжнародному плані немає жодних легітимних підстав вважати Крим своєю територією. Єдиний фактор, що забезпечує російський контроль над Кримом ‒ військова сила. Тому природним чином збройні сили на півострові нарощуються. Друга підстава полягає в тому, що після кризи 2014 року Альянс оголосив про нарощування свого угруповання в Чорному морі та у причорноморських державах. Це було інтерпретовано Москвою як військова загроза: вона всерйоз стверджує, що перехоплювальні системи протиракетної оборони, розташовані в Румунії, можуть бути обладнані крилатими ракетами, здатними завдати ударів по Сочі та інших життєво важливих об’єктах Росії. Не випадково в Криму розгорнули цілу дивізію протиповітряної оборони, якій і належить перехопити ці ракети.


Олександр Гольц

На думку Олександра Гольця, деокупація Криму в цьому світлі ‒ зовсім не військове завдання.

Найраціональніший шанс України повернути Крим ‒ це перетворитися на таку державу, де просто конче хотілося б жити кримчанам
Олександр Гольц

‒ Військові сили тут просто непорівнянні. Головний аргумент Кремля полягає в тому, що жителі Криму проголосували за його входження до складу Росії (Україна вважає незаконним «референдум» у Криму в 2014 році, його результати не визнає і міжнародне товариство ‒ КР). Тому найраціональніший шанс України повернути Крим ‒ це перетворитися на таку державу, де просто конче хотілося б жити кримчанам.

Зі свого боку військовий експерт, колишній прессекретар командування ВМС України Олег Чубук заперечує, що без певного рівня військового флоту країна не зможе адекватно протистояти російській загрозі.

Для запобігання військовій агресії з моря нам необхідно вибудовувати всі складові морської безпеки
Олег Чубук

‒ У нашої країни має переважати не сухопутне, а морське мислення. Морська доктрина до 2035 року вже ухвалена, і в ній є дуже хороші позиції, посили. Флот робить усе, що від нього залежить, його зараз відбудовують заново, але якщо не буде саме державного морського мислення, якщо влада не приділить достатньо уваги морегосподарському комплексу та політиці на морі в цілому, то нам, напевно, складно буде говорити про захист країни на цьому напрямку. З Росією, звичайно, складно змагатися у військовому плані, але чи є у нас час перетворити Україну на успішну державу? Ідея хороша, але для запобігання військовій агресії з моря нам необхідно, перш за все, активнішими темпами вибудовувати всі складові морської безпеки.


Олег Чубук (по центру)

Одна з проблем, що фігурує в Стратегії воєнної безпеки України ‒ це перешкоджання Росією вільному судноплавству в Чорному та Азовському морях. Український транспортний аналітик Максим Гардус переконаний, що в цій сфері на першому місці залишатимуться політико-дипломатичні зусилля.

‒ Завдяки тому, що Росія фактично контролює обидва береги Керченської протоки, вона може неформальними методами заважати українському судноплавству в Азовському морі. Тобто формально ембарго не оголошували, просто росіяни розтягували час огляду суден, що йдуть в українські порти, чим збільшували витрати судновласників і зменшували прибутки компаній-операторів і, власне, портів. Україна вже робить низку кроків щодо цього, наголошуючи на політичному підґрунті дій Росії та вимагаючи запровадження міжнародних санкцій проти органів, які це допускають. Дуже важливо, щоб ці адміністративні органи, які виконують політичне рішення, були покарані міжнародними організаціями. Окрім того, Україна збирає матеріали для міжнародних позовів за перешкоджання вільному судноплавству в порушення конвенцій.







БІЛЬШЕ ПО ТЕМІ:

«Розтягнути на шпагат, від Криму до Чернігова». Як Росія залякувала Україну в 2014 році?

Максим Гардус прогнозує, якщо Україна виграє «судноплавні справи» проти Росії в міжнародних судах, це дасть офіційному Києву можливість розраховувати на істотні компенсації. Щоправда, аналітик зазначає, що цей процес вкрай тривалий, тому називає найбільш перспективними санкційні механізми.

(Текст підготував Владислав Ленцев)

Крым, читай нас в Google News

Подписаться

Анексія Криму Росією

У лютому 2014 року в Криму з’являлися озброєні люди в формі без розпізнавальних знаків, які захопили будівлю Верховної Ради Криму, Сімферопольський аеропорт, Керченську поромну переправу, інші стратегічні об’єкти, а також блокували дії українських військ. Російська влада спочатку відмовлялася визнавати, що ці озброєні люди є військовослужбовцями російської армії. Пізніше президент Росії Володимир Путін визнав, що це були російські військові.

16 березня 2014 року на території Криму і Севастополя відбувся невизнаний більшістю країн світу «референдум» про статус півострова, за результатами якого Росія включила Крим до свого складу. Ні Україна, ні Європейський союз, ні США не визнали результати голосування на «референдумі». Президент Росії Володимир Путін 18 березня оголосив про «приєднання» Криму до Росії.

Міжнародні організації визнали окупацію та анексію Криму незаконними і засудили дії Росії. Країни Заходу запровадили економічні санкції. Росія заперечує анексію півострова та називає це «відновленням історичної справедливості». Верховна Рада України офіційно оголосила датою початку тимчасової окупації Криму і Севастополя Росією 20 лютого 2014 року.

  • Олена Ремовська

    Ведуча програм Радіо Крим.Реалії з 2018 року. До цього – кореспондент, редактор і ведуча на Радіо Свобода. Зокрема, брала участь у запуску проекту Радіо Донбасс.Реалії. Автор книги «Говорить Радіо Свобода: iсторія української редакції» (2014). Закінчила Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

    RemovskaO@rferl.org

    “>

    Підписатись

Джерело

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *