Про село Костянтинівка на…

Тут просто чудові…

Про одну хату на…

Ми приїхали на хуті…

Чоловік купив село п'ятсот…

Чоловік купив сел…

З гумором на десятому…

Ми проїхались по се…

Село Тарасівка на Київщині.…

Ми звернули з дорог…

З міста — до…

Ми від'їхали в…

З міста — до…

Ми від'їхали в…

«
»

Карантин за ґратами: як пандемія вплинула на кримських ув’язнених

У Криму 2 квітня 2020 року влада підконтрольна Кремлю, запровадила карантин. Тоді на Керченському мосту та на в’їзді до Севастополя з’явилися блокпости. Співробітники ДІБДР оглядали автомобілі й переписували особисті відомості всіх, хто прямував до Севастополя. Були заповаджені штрафи за порушення режиму самоізоляції. Тоді російська влада говорила про більше ніж двадцять випадків зараження. Через рік ця цифра зросла до 37 тисяч хворих. Життя і розпорядок дня кримчан змінилися. Змінилася також і ситуація з громадянами України у російських колоніях та СІЗО, які у розпал пандемії опинилися в неволі.

Міжнародні та українські правозахисники стверджують, що в ув’язненні в Росії та анексованому Криму перебувають більше ніж 100 українських громадян, яких звинувачують через політичні мотиви. Згідно з інформацією адвокатки Лілі Гемеджи, багато хто з в’язнів перехворіли на коронавірус у СІЗО та колоніях, але у захисників є тільки чотири офіційно підтверджені випадки захворювання, коли ув’язненим був проведений ПЛР-тест.

Психіатричні експертизи щодо наших підзахисних незаконні. Але саме у психіатричних клініках їх дійсно лікували від коронавірусу
Ліля Гемеджи

Серед них ‒ фігуранти четвертої бахчисарайської «справи Хізб ут-Тахрір» Алім Суф’янов і Сейран Хайретдінов, у яких виявили коронавірус, коли вони перебували на експертизі у психіатричній клініці.

«Ми наполягаємо на тому, що психіатричні експертизи щодо наших підзахисних незаконні, як факт. Але саме у психіатричних клініках їх дійсно лікували від коронавірусу. Можливо, це були якісь прості ліки й медикаменти, але лікарі дійсно турбувалися і хвилювалися за життя людей, брали ліки у рідних», ‒ повідомила Крим.Реалії Ліля Гемеджи.


Ліля Гемеджи

Коронавірус був також підтверджений у фігуранта другої бахчисарайської «справи Хізб ут-Тахрір» Аліма Карімова та одного з останніх затриманих за статтею за «тероризм» Олега Федорова. За словами адвоката, Федоров захворів перед затриманням, на момент арешту в нього залишалися симптоми, і після обстеження його помістили в карантинну камеру.

Карантинні камери ‒ це єдиний захід, який застосовують до ув’язнених, у яких є підозра на зараження коронавірусом. Так, у камеру карантинного типу були переведені Руслан Сулейманов, у якого зник нюх, Сервер Мустафаєв, який декілька днів мав високу температуру, Осман Сейтумеров, Теймур Абдуллаєв, Муслім Алієв, Ернес Аметов та інші. Ліля Гемеджи розповідає, що ця камера нічим не відрізняється від інших, окрім відокремленості й того, що людина перебуває там одна, її не виводять на прогулянки.


Сервер Мустафаєв

Вони самі собі ставлять діагнози, самі лікуються ‒ або своїми медикаментами, або народними засобами: мед, лимон, імбир
Ліля Гемеджи

За словами адвоката, ні лікування, ні спеціального харчування при хворобі в цьому випадку не передбачається. Переведеним на карантин не робили тести, тому ці випадки, зафіксовані адвокатами, засновані на припущеннях ув’язнених.

«Вони самі собі ставлять діагнози, самі лікуються ‒ або своїми медикаментами, або народними засобами: мед, лимон, імбир. Хтось розповідав мені, що їм нещодавно в СІЗО давали якісь пігулки, підлікуватися. Але ми розуміємо, що назвати це повноцінним лікуванням не можна», ‒ підкреслює Гемеджи.

За словами адвокатки, однією з найважчих форм коронавірусу перехворів кримськотатарський правозахисник, фігурант другої бахчисарайської «справи Хізб ут-Тахрір» Сервер Мустафаєв: у нього майже місяць була висока температура, що сягала 39 градусів. Хвороба припала на судові засідання в Південному окружному військовому суді російського Ростова-на-Дону. У березні 2020 року Мустафаєву викликали бригаду швидкої допомоги під час судового засідання.

Генеральний консул України в Ростові-на-Дону Тарас Малишевський весь цей час відвідував українських в’язнів у російських колоніях та СІЗО. Він розповів Крим.Реалії, що в кожному подібному закладі діють свої правила. Так, у СІЗО №2 в Ставропольському краї у П’ятигорську, співробітники ізолятора вимагали від консула наявність медичної маски, бахіл, рукавичок та халата.

«Ти йдеш у магазин і купуєш десь цей одноразовий халат, або в магазині «Все для риболовлі», або умовний дощовик. Тому що спеціалізований медичний магазин знайти дуже складно», ‒ говорить Малишевський.

За його словами, кожен раз перед тим як потрапити на зустріч з ув’язненим, консул робить ПЛР-тест. У відомствах також вимагають наявність трьох мокрих печаток на документі.


Тарас Малишевський

«У черзі на тест я стою з молодим поколінням активних росіян, які хочуть подорожувати в інші країни. Коли медсестра на реєстрації ставить запитання, до якої країни вони вирушають, всі говорять: Єгипет, Туреччина, Об’єднані Арабські Емірати. А я відповідаю: до в’язниці», ‒ розповів Крим.Реалії Тарас Малишевський.

Коли медсестра на реєстрації ставить запитання, до якої країни вони вирушають, всі говорять: Єгипет, Туреччина.. А я відповідаю: до в'язниці
Тарас Малишевський

За словами консула, у слідчий ізолятор потрапити простіше: співробітники СІЗО теж вимагають довідку, але замість трьох печаток задовольняються однією. Консул розповідає, що всі ув’язнені, з якими він зустрічається, виходять без масок і рукавичок, їх не забезпечують санітайзерами та засобами індивідуального захисту. За словами Малишевського, єдиний випадок, коли кримського ув’язненого привели на зустріч із консулом у медичній масці та рукавичках, стався в російській колонії Краснодарського краю, під час відвідування учасника Євромайдану Андрія Коломійця.

«Але потім мені хлопці шепнули, що наявність спецзасобів ‒ це підготовка до приїзду консула. В інший час їм цього не видають», ‒ згадує Тарас Малишевський.


Андрій Коломієць у суді

Під час підготовки цього матеріалу до публікації Тарас Малишевський відвідав ув’язненого українця Олега Приходька: «Керівництво СІЗО, де він зараз перебуває, звернулося до мене, як до консула, щоб я вплинув на Олега Аркадійовича, і він погодився зробити ПЛР-тест для його переведення в іншу установу. Приходько відмовився, тому що вважає, що обвинувачення проти нього було збудоване на тому, що у нього незаконно взяли біоматеріал».

ФСБ Росії звинуватила Олега Приходька в «підготовці до терористичного акту та незаконному виготовленні вибухових речовин». Він заперечує свою провину та стверджує, що під час обшуку йому підкинули боєприпаси, а потім, під приводом огляду, взяли мазок з порожнини рота й перенесли цей біоматеріал на вибухівку. Українця засудили на п’ять років позбавлення волі в колонії суворого режиму з першим роком у в’язниці.


Олег Приходько під час оголошення вироку в залі суду в російському Ростові-на-Дону

Малишевський розповідає, що не побачив спеціальних заходів для боротьби з коронавірусом у тих російських пенітенціарних установах, де він бував, окрім обмеження контактів ззовні: «І це, звичайно, величезна проблема: хлопці не можуть зустрітися із сім’ями, про довготривалі побачення не йдеться взагалі. Короткочасні теж практично скасували. Великою проблемою було потрапити адвокату на зустріч зі своїм підзахисним».

Робота громадського об’єднання «Кримська солідарність», що займається допомогою й висвітленням тем, пов’язаних з кримчанами, ув’язненими через політичні мотиви, у зв’язку з пандемією теж змінилася. Координатор «Кримської солідарності» Сервер Чолакчик розповідає, що щомісячні зустрічі довелося перевести в формат онлайн.

З моменту оголошення карантину у нас не було можливості зустрічатися. Але робота громадського об'єднання ні на хвилину не припинялася
Сервер Чолакчик

«З моменту оголошення карантину у нас не було можливості зустрічатися. Але робота громадського об’єднання ні на хвилину не припинялася, адже вона багатогранна. Ми чекали змін у зв’язку з епідеміологічною ситуацією, але стало зрозуміло, що попереду чекає невідомість. Природним чином накопичився величезний обсяг інформації, який потрібно було надати широкій аудиторії, Ми вирішили, що логічно дуже вдалий час для переходу в онлайн-режим ‒ кінець року: кінець звітного періоду силових структур і різних відомств. І першу онлайн-конференцію провели 13 грудня 2020 року. Сьогодні це вже четверта зустріч у подібному форматі», ‒ розповів Крим.Реалії Сервер Чолакчик.


Сервер Чолакчик

За його словами, основною складністю у зв’язку з пандемією стало відвідування родичів ув’язнених, особливо тих сімей, де є літні батьки, які перебувають у групі ризику. Однак «з часом ця ситуація змінилася і, за можливості, поновилися візити до родин політв’язнів».

Також, за словами Сервера Чолакчика, на початку оголошеного карантину припинили прийом посилок для ув’язнених.

На деякий час припинили приймати передач в'язням, діяли обмеження на посилки
Сервер Чолакчик

«Всім відомо, що умови в СІЗО та колоніях і до пандемії залишали бажати кращого, але пандемія внесла корективи і в цю частину нашої роботи. На деякий час припинили приймати передач в’язням, діяли обмеження на посилки. Одним із доступних способів для вже засуджених залишався магазин, в якому можна щось придбати. Але список товарів не завжди задовольняє потреби кримських політв’язнів, багато з них є мусульманами й підходять до питання харчування згідно з нормами своєї релігії. Зараз робота з формування та надсилання передач триває у штатному режимі», ‒ повідомив він.

Як розповіла Крим.Реалії громадянська журналістка та правозахисниця Лутфіє Зудієва, ще одна проблема, пов’язана з пандемією, це питання гласності та доступу ЗМІ на судові засідання.

Раніше інформація подавалася одномоментно ‒ наприклад, текстові трансляції «Кримської солідарності». Вони зараз неможливі, тому що до зали суду просто не пускають
Лутфіє Зудієва

«До цих процесів і раніше була досить невелика увага ‒ через те, що українським ЗМІ вкрай складно бути присутнім у Ростові-на-Дону. А в Криму, де за їхньою (журналістів ‒ ред.) роботою активно спостерігають спецслужби, працюють одиниці, щодня ризикуючи своєю свободою і життям. Але після того, як запровадили обмежувальні заходи у зв’язку з пандемією, доступ тих журналістів, які намагаються висвітлювати ці теми, дуже ускладнився. Раніше інформація подавалася одномоментно ‒ наприклад, текстові трансляції «Кримської солідарності». Вони зараз неможливі, тому що до зали суду просто не пускають», ‒ каже Зудієва.

За її словами, громадянські журналісти «Кримської солідарності» зібрали цілу теку письмових відмов з боку російських судів, де вони, посилаючись на епідеміологічну ситуацію, відмовляють кореспондентам у присутності на засіданні. Одна з таких є в розпорядженні редакції (персональні відомості кореспондента приховані з міркувань безпеки ‒ КР).

Ось уже рік у судові зали пускають тільки учасників процесу, а слухачі, родичі й кореспонденти залишаються за дверима суду. Минулого тижня був скасований наказ Південного окружного військового суду Ростова-на-Дону про обмеження слухачів і журналістів у допуску на засідання. Ця заборона діяла з жовтня 2020 року. У кримських судах досі обмеження залишаються, розповідає Зудієва.

Усе це ‒ удар не тільки по гласності, це удар по емоційному стану самих політв'язнів, тому що вони бачать перед собою абсолютно порожній зал
Лутфіє Зудієва

«Що характерне, ця практика неоднорідна: наприклад, у Нижньогірському районному суді в Криму, де розглядається справа громадянського журналіста Айдера Кадирова, слухачі можуть зайти на засідання. Тобто суд, закликаючи слухачів до дотримання дистанції і запускаючи в зал енну кількість людей, у зв’язку з квадратурою приміщення, не порушує принципу гласності. А Київський районний суд або Верховний суд Криму практично завжди закриті й туди дуже рідко вдається потрапити», ‒ пояснює правозахисниця.

Лутфіє Зудієва називає ці обмеження приводом для недопуску слухачів. На її думку, подібні дії є незаконними, і співробітники кримських судів не шукають альтернативи, щоб забезпечити принцип гласності судочинства ‒ наприклад, забезпечити відеотрансляцію судових процесів.

«Це не просто адміністративні справи, де розглядається питання штрафу або якісь м’які заходи щодо людини. Це ‒ судовий процес, за підсумками якого буде вирішуватися, скільки найближчих років людина проведе у в’язниці. Все це ‒ удар не тільки по гласності, це удар по емоційному стану самих політв’язнів, тому що вони бачать перед собою абсолютно порожній зал», ‒ говорить правозахисниця.



Кримські «справи Хізб ут-Тахрір»

Представники міжнародної ісламської політичної організації «Хізб ут-Тахрір» називають своєю місією об’єднання всіх мусульманських країн в ісламському халіфаті, але вони відкидають терористичні методи досягнення цього і кажуть, що зазнають несправедливого переслідування в Росії та в окупованому нею в 2014 році Криму. Верховний суд Росії заборонив «Хізб ут-Тахрір» у 2003 році, включивши до списку об’єднань, названих «терористичними».

Захисники заарештованих і засуджених у «справі Хізб ут-Тахрір» кримчан вважають їх переслідування мотивованим за релігійною ознакою. Адвокати зазначають, що переслідувані у цій справі російськими правоохоронними органами – переважно кримські татари, а також українці, росіяни, таджики, азербайджанці та кримчани іншого етнічного походження, які сповідують іслам. Міжнародне право забороняє запроваджувати на окупованій території законодавство держави-окупанта.

  • Олександра Сурган

    Кримська журналістка. Як фрілансер співпрацює з Крим.Реалії з 2017 року. З метою безпеки справжнє ім'я та інші відомості про автора не розкриваються.

    “>

    Підписатись

Джерело

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *