Про село Костянтинівка на…

Тут просто чудові…

Про одну хату на…

Ми приїхали на хуті…

Чоловік купив село п'ятсот…

Чоловік купив сел…

З гумором на десятому…

Ми проїхались по се…

Село Тарасівка на Київщині.…

Ми звернули з дорог…

З міста — до…

Ми від'їхали в…

«
»

Отець Орест Фредина: «Якщо ми віримо в Ісуса Христа, то не маємо носити жалобу за покійними»

Коли ще рана свіжа, то ми можемо собі дозволити бути в жалобі за близькою людиною. Але якщо ми віримо, що ті, які в Господі від смерті переходять у життя, то значення має наша віра у життя, а жалоби як такої не існує. Існує віра. Таку думку висловив о. Орест Фредина, настоятель храму Різдва Пресвятої Богородиці у Львові, під час ефіру програми «Відкрита Церква».

Священник вважає, що смерть перед нами ставить правду життя. «У практиці Церкви, – каже він, – завжди закликали пам’ятати про смерть. Деколи люди кажуть, якщо ми будемо про неї пам’ятати, то життя виходить якесь страшне, паралізоване. Зовсім ні. Таким чином ми просто пам’ятаємо, про те, що ми тут на короткий час».

Бо, просить задуматися о. Орест, від цього не втечеш, можна на якийсь час забути, можна хотіти про це не думати, але так чи інакше від цього не втечеш. Важливо собі пам’ятати, що Бог покликав нас до безсмертя, але прийде момент, коли треба буде дати рахунок за своє земне життя.

«У своїй практиці, – розповів священник, – я бачив, коли людина дуже молиться за дорогу померлу людину, і тоді в її житті стає більше цієї людини, ніж коли вона була фізично присутня».

«Мені не раз доводилося бачити, – продовжив він, – як люди впадають у розпач, коли лишаються сам на сам із втратою дорогої людини. Але тому Господь Бог і прийшов у цей світ, щоб простягнути нам руку допомоги, аби ми ніколи не залишалися самотніми».

Отець Орест розповів, що в перших часах християнства, якщо хтось носив жалобу, то його навіть картали за тією логікою, що якщо ми, християни, віруємо в життя в Ісусі Христі, то як можна з цього приводу сумувати. «Якщо та мить, у яку ми відходимо з цього життя, не є миттю, коли все втрачено, а навпаки є часом, коли йдемо на зустріч з Господом, у якого вірили і кого любили, то вона є радісним моментом нашого буття», – пояснив душпастир.

Департамент інформації УГКЦ

Джерело

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *