У Львові відкрили Музей модернізму.

У Львові у середу, 5 травня, відкрили «Музей модернізму». Новий відділ Львівської національної галереї мистецтв імені Бориса Возницького, який розташувався у приміщеннях колишнього Музею книги на вул. Коперніка, 15а. Експозиція музею – це розгорнута ретроспектива львівського модерну: від ранніх модерних експериментів до естетичних зразків пізнього структуралізму, повідомив куратор музею, мистецтвознавець Богдан Мисюга.

Фото https://galnet.fm

Для відвідувачів у семи виставкових залах представили 183 роботи львівських митців, зібраних з фондів Галереї мистецтв, Національного музею та приватних збірок. 70% із них глядачам демонструють уперше. Тематичний поділ експозиційних зал дозволяє глядачам пізнати хронотипологію розвитку львівського модернізму: коли і який світогляд панував та як він переходив у митецькі форми.

Відкриває експозицію зала історичного авангарду та високого модернізму (1914 – 1939 років). Представники цього періоду радикально протистояли відтворенню реальної дійсності у мистецтві. Авангард – творення масової культури у взаємодії з прогресом, політичними ідеологіями та політичними рухами. Високий модернізм – навпаки, повертав у мистецтво цінність людини, опонує політиці.

Тут представили роботи Святослава Гординського, Олександра Кшивоблоцького, Леопольда Левицького, Павла Ковжуна, Бруно Шульца, Володимира Гаврилюка, Ромаа Сельського, Марека Влодарського та інших. Найбільш ранні твори в експозиції – Осипа Васьківа, художника чия біографія більшості невідома. За словами Богдана Мисюги, завдяки цій експозиції вдається продемонструвати, що львівський авангард був не лише міжвоєнним, часові межі вдалося розширити до 1914 року.

О.Васьків «Кубістична Єва». Фото http://lvivgallery.org.ua

Далі відвідувачі переходять до зали, де представлене повоєнне мистецтво. «Стан соціального відчуження львівських інтелектуалів у добу тоталітарного пресингу 1939 – 1953 років», – йдеться в анотації.

У часи, коли КДБ стежило за всіма сферами життя, формувалтися закриті угрпування митців – так звані герметичні кола, де культивували усе, що офіційна ідеологія забороняла. Одне з найбільших таких кіл організував Карло Звіринський.

У залі вперше системно представили різновиди його творчості: тактильну абстракцію та ранній структуралізм. Глядачі побачать і творчість представників герметичного кола Звіринського.

«Структуралізм – усвідомлення взаємозв’язків: історичних, філософських, внутрішніх, екзистенційних; співставлення давного та минулого. Перші типології структуралізму на Заході зявилися наприкінці 60х ХХ століття, у нас – у 57му році. Звіринський здійснив прорив», – пояснив Богдан Мисюга.

Третю залу відвели видатному сценографу Євгенові Лисаку. Не секрет, що з серединих 60х ХХ століття і у Львові, й у всьому СРСР сценографія була своєрідним прихистком для художників, які не бажали вписуватися в офіційне мистецтво. У залі представлені ескізи сценічних рішень та авторська великоформатна графіка Євгена Лисака 1960-1980х років. Чільне місце займає ескіз інтермедійної завіси балету Арама Хачатуряна «Спартак», 1965 року.

Є.Лисак «Спартак». Фото https://galnet.fm

Також представлені проєкти сценічних завіс до балету «Тіль Уленшпігель», 1977го року. Він зображає вивихнуті суглоби, що, за словами куратора, є рефлексією на війни, які вів Радянський союз у багатьох точках світу.

Четверту залу присвятили постіндустріалньому бунту львівських нонконформістів. Тут презентовані авторські серії творів Любомира Медведя 1967-1968 років, Івана Остафійчука 1972-1974 років, Романа Жука 1973-1974 років, твори Романа Петрука 1970х років. Загалом представлені твори є митецькою рефлксією на те, що відбувалрося у другій половині ХХ століття.

Л.Медвідь «Евакуація – лет метелика». Фото http://lvivgallery.org.ua

Зокрема, цикл Любомира Медведя «Евакуація» має історичну основу: його сім’я під час операції «Вісла» втралила все: майно, землю, відчуття певності. У циклі зображені не лише повязані із им типажі, але й представлене, за словами Богдана Мисюги, глибоке переосмислення того страхіття, коли вартість людини була зведена у ніщо.

Наступною є зала львівського неоавангарду, де представлене мистецтво 1962-1975 років. За словами куратора експозиції, неоавангард був нелегальний, він базувався на школі Карла Звіринського, та офіційний – його вводили у контекст львівського радянського мистецтва Роман і Марґіт Сельські та їхні послідовники.

Зала неоавангарду. Фото https://galnet.fm

Глядачам демонструють творчість Теодозія Брижа, Івана Франка, Володимира Одрехівського, Василяь Польового, Володимира Патика, Юрія Щербатенка, Тараса Драґана, Зеновія Флінти, Олега Мінька, Михайла Красника, Миколи Андрущенка, Гери Левицької, Богдана Сороки, Тараса Левківа, Романа Петрука, Охріма Кравченка, Романа Сельського, Ярослава Музики, Андрія Бокотея та інших.

В.Патик «Весела оркестра». Фото http://lvivgallery.org.ua

Далі відвідувачів чекає зала мистецтва космополітів та поструктуралізму. Поціновувачі мистецтва зможуть побачити твори, відомі раніше вузькому колу мистецтвознавців, які є яскравими прикладами течій органічної та постживописної абстракції, мінімлізму, гіперструктуралізму, суперструктуралізму.

У залі експонують роботи Олександра Аксініна, Антоніни Денисюк, Петра Старуха, Ігоря Яновича, Василя Бажая, Андрія Вергуна-Саєнка, Анни Куц, Віктора Довголюка, Олени Турянської, Володимира Одрехівського та інших.

Переходячи з цієї зали до наступної, глядачі побачать картину Мирослава Ягоди «Голодний».

У центрі – робота М. Ягоди «Голодний». Фото https://galnet.fm

«Мирославу Ягоді не пасує прив’язувати якісь західні терміни, це щось наше, зовсім інше. Мистецтво, яке грунтується на відчуженні інтелектуала у пізньорадянську добу, в часі краху імперії. Демонічна та апокаліптична образність – характеристики постіндустріального бунту. Це практично постмодернізм», – зазначив мистецтвознавець.

Останні зала музею репрезентує перехідну добу між львівським модернізмом та постмодернізмом. До цього періоду відносяться роботи Миколи Кумановського, Романа Жука, Андрія Сагайдаковського, Петра Гуменка. Митці розкривають явища антисоціального та екзистенційного відчуження.

Р. Жук «Натюрморт з головою». Фото http://lvivgallery.org.ua

У центрі зали розмістили роботу Сергія Якуніна «Лімітація»: кожна клітка інсталяції символізує обмеження людини.

С. Якуніна «Лімітація». Фото https://galnet.fm

Із 6 травня Музей модернізму працюватиме за тим сами розкладом, що й інші відділи галереї мистецтв, плануються і кураторські екскурсії.

Нагадаємо, у лютому Львівська галерея мистецтв відкрила експозицію мистецтва ХІХ–ХХ ст. у відновлених залах колишнього палацу Лозинського. Зали наповнені так, щоби продемонструвати тяглість та розвиток художнього процесу у Львові та Галичині від 1800 року до 1930-х.

Джерело

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *