Російські «навчання» – це наші навчання теж. Частина друга

14:25 05/05/2021

Необхідно хоча б в загальних рисах проаналізувати хід інформаційного протиборства в період квітневого загострення. Тому що росіяни вже в повний зріст аналізують. А отже – наступного разу вони поводитимуться інакше.

Центр в TELEGRAM: https://t.me/mediarnbo

Центр в FACEBOOK: https://www.facebook.com/mediarnbo

Розберемо покроково.

Що відбувається?

На даний момент спостерігається досить нетипове явище: співробітники російського ГРУ, яких легендірують «військкорами», ПУБЛІЧНО шукають винних у тому, що інформаційні атаки РФ не досягли своїх цілей. І намагаються списати на цих «винних» свій провал.

Грушники робили все як завжди, за шаблоном. Їх перекинули на Донбас для запуску фейків – вони сумлінно ці фейки генерували і піднімали на федеральний рівень – на федеральному рівні проходило накачування і далі сигнал всіма засобами масштабувався. Але ефект виявився зовсім не той, на якій розраховувало російське військове командування і політичне керівництво.

Населення України повинно було злякатися і створити умови для дестабілізації в тилу Об’єднаних Сил. Але в Україні ніхто особливо не злякався і на провокації не повівся.

Населення ОРДЛО мало в єдиному пориві зобразити готовність дати відсіч «нацистам». Але основна маса жителів ОРДЛО без захвату сприйняла ці інформаційні екзерсиси (в Криму, до речі, теж). Тому що проблеми в людей інші. І як тільки істерія ослабла, ці проблеми заполонили ефір в максимально невигідному для росіян ракурсі.

Плюс накачували, що «визнають/приєднають ДНР і ЛНР». І де? Завищення і наступний обман очікувань – це грубий прокол ГРУ, саме ця структура грала в «визнання». По суті – вони підставили політичне керівництво РФ.

Населення Росії мало запалати праведним гнівом і схвалити каральний похід проти ненависних бандерівців. Але росіяни прослухали новий фантастичний серіал про «злочини українських військ» без особливого ентузіазму. Замість поголовної наснаги російська соціологія проявила домінуючий страх жителів РФ – страх війни і репресій. Публічні антивоєнні виступи були одиничними, але підтримка нової кривавої авантюри виявилася недостатньо міцною.

Західні аудиторії новими підробками також не переймались. Тобто, інформаційний результат для роспропаганди – негативний.

Вони досягли чимало цілей, відпрацювали безліч технічних компонентів майбутньої агресії, але в сфері інформаційного прикриття – очевидний пробій.

Як наслідок – грушне начальство узялося до розбору польотів і пошуку «інформаційних стрілочників».

У якості «винних» обдєлавшиєся «Воєнкори» вирішили виставити деяких чиновників ОРДЛО і «прес-офіцерів», які нібито заважають щось там висвітлювати.

Насправді ситуація виглядає наступним чином.

Як тільки почалося ворушіння російських військ, і стало ясно, що донецько-луганські пропагандисти не справляються із забезпеченням інформаційного прикриття, українська сторона на випередження:

  • Анонсувала прийдешнє перекидання на Донбас бродячих медіаГРУшників, а потім детально висвітлювала появу і рухи тіла кожного з них;
  • Показала, які саме сюжети будуть розігрувати ці «воєнкори» і прив’язала сценарій до кожного з персонажів (бо там є любителі пошукати «іноземний спецназ», зобразити «релігійну війну», позаламувати руки з приводу «загибелі мирних жителів» і «розіпнутих хлопчиків» і т . п.). Кожен сюжет згодом був відіграний.
  • Практично синхронно з активністю роспропаганди подавала свою інтерпретацію.

Що це дало? Це дозволило знизити ефективність, а в якийсь момент стерилізувати сигнал роспропаганди.

Він проходив. Але, по-перше, в потрібній інтерпретації його підхоплювали тільки ті медіа, які знаходяться в жорсткій прив’язці до Росії (типу «Страни.юа»). Він вже не пролазить в українське інфополе, як ніж у масло (що було в попередні роки).

По-друге, ці вкидання вже були дискредитовані. Наприклад, як тільки вкидалася чергова порція брехні на тему «релігійної війни», вже не було того емоційного ефекту, який мав місце раніше, і дуже легко було спростувати фактами.

Тому в українському інфополі роспропаганда домоглася значно менше, ніж планувала.

У інфополі ОРДЛО змістилися акценти. У людей виникло закономірне питання: якщо ці «воєнкори» так піклуються про місцевих жителів, чому б їм не допомогти розібратися в найпростішому? Наприклад, чому на Алчевському меткомбінаті страйкують люди, яким дали тільки частину зарплати за грудень 2020 року? Чому на Стиролі і Харцизькому трубному замість зарплати видають пайки, змушуючи громадян працювати за їжу? Чому окупаційні адміністрації захищають мішками з піском власні резиденції, але не зробили жодного руху з метою захисту шкіл/лікарень/дитячих садків? І т.п.

Люди почали цікавитися: якщо завтра повномасштабна війна, хто і куди буде евакуювати їх сім’ї? Оскільки питання зависло в повітрі, то частина бойовиків в Донецьку заявила, що піде в бій тільки після евакуації сімей (це підтверджений факт)! І окупанти тепер змушені це враховувати.

«Воєнкори» ГРУ опинилися в неприємній ситуації. Вони не можуть висвітлити реальні проблеми – це просто знищить окупаційні адміністрації і покаже російській аудиторії, що утворив «русскій мір» на Донбасі. А демонстративне ігнорування цих проблем призводить тільки до одного – для людей в Донецьку і Луганську вони стають живими маркерами майбутньої війни, і в наступний раз в них просто будуть стріляти, щоб відвадити біду від свого помешкання.

Також вони занадто забрехалися. Наприклад, якщо ти розгониш сигнал, що «в Маріуполь перекинутий турецький спецназ», будь ласочка, розкажи, куди ж він подівся? Сидить в Маріуполі? Повернувся до Туреччини? Де він? Вчора ж був.

Де «польські найманці»? Де «сирійські терористи»? Прийшли і непомітно пішли? Що кажуть «джерела»?

Тобто, технічно ГРУшники всі свої номери виконали, але ці шаблони більше не працюють в потрібному обсязі.

Значить, вони будуть змушені придумати якісь нові. Підібрати нових людей. Створити нові канали. А це все – час, ресурси.

Зауважте – цього вдалося досягти без участі держцентрів з боротьби з дезінформацією. Тому я дійсно дуже сподіваюся, що вони запустяться і закриють цю нескладну роботу. Тоді вивільняться руки і голови для інших завдань.

Також важливо зрозуміти – а що з російських прийомів як і раніше ефективно?

На мій погляд, найбільш руйнівний ефект несуть офіційні і напівофіційні заяви. Українці все одно до них відносяться некритично. Здавалося б: восьмий рік йде війна, вірити ворогові – остання справа. Але цілі натовпи українських патріотів готові вірити російським вкиданням, а не українським учасникам переговорів і українській владі.

Що найсумніше: точно так було і в попередню каденцію. Але зараз саме прихильники колишнього президента найактивніше розганяють заяви Путіна, Козака, Пєскова і т.п., щоби дискредитувати чинну владу. Невже політична доцільність це виправдовує? На мій погляд – ні.

Варто запам’ятати: в переговорному процесі сторони дуже рідко публічно спростовують опонентів, кожен працює на свою аудиторію, розкриваючи свою позицію. Тому, коли Козак маніпулює інформацією на власну користь, німці і французи його не виправляють. І наші не виправляють. Але якщо наші кажуть «тема не обговорювалася» або «ми вимагаємо: спочатку безпеку» – тільки ідіоти або вороги можуть відповідати «ви все врьотє, Козак сказав інше!».

Найбільш наочний приклад: пікіровка навколо місця і порядку гіпотетичної зустрічі – Донбас – Москва – Ватикан і т.д. Взагалі не розумію тих, хто камлав з приводу заяв Путіна, мовляв, він принизив/образив/поставив на місце і т.п. Путін сказав те, що говорив завжди. Те, що він хоче донести СВОЇЙ аудиторії. І підгавкуючий Табакі-Лукашенко – це додатковий антураж для заяви бункерного Шерхана. І що сталося після цієї заяви? Небо впало на землю?

Ну, от і не дозволяйте Путіну перетворити вас в СВОЮ аудиторію, фільтруйте.

Якщо ви почнете фільтрувати, що станеться? Наразі Путін однією заявою вбиває кількох зайців – заряджає населення Росії і виводить з рівноваги українців і західників. Тепер уявіть, що з українською аудиторією цей фокус перестає працювати. Всі ці говорячі козаки, пєскови, жириновські і т.ін. перестають бути демонами, а стають явищами природи.

Йде дощ – візьми парасольку, на вулиці холод – тепло одягнися. Не треба приносити своїх дітей в жертву богам дощу – просто візьми парасольку. Тоді ця отрута перестане працювати. Росії доведеться вигадувати нові фокуси, створювати нові інструменти впливу. А це знову – час і ресурси. «Виростити» нового Медведчука, нову РПЦвУ або нову КПУ – це час і ресурси.

Отже. Подолання магії офіційних російських заяв – це наступне завдання в інформаційній боротьбі з Росією.

Завдання із зірочкою – навчитися своїм довіряти більше, ніж ворогам.

Зробіть просту вправу – запишіть на папірці геніальну в своїй простоті думку: якби Росія могла продавити нашу владу на переговорах – Кремлю не треба було б зганяти війська, лякати Захід і нариватися на нові санкції. Значить, в нашій переговорній команді не «всі некомпетентні» і не «всі зрадники».

Перечитуйте в момент нападів зради.

*****

Що нас очікує?

По-перше, скоро День Перемоги. Роспропаганда цю тему відіграє, з «нацистами» буде боротися, не покладаючи рук.

По-друге, нас очікує інформаційний шторм до Дня Незалежності та саміту Кримської платформи. Росія буде зривати саміт і робити масу гидот, щоб зганьбити сам факт 30-річчя Незалежності, яку в Москві сприймають як надмірно тривале непорозуміння.

Будуть провокації, вірогідні теракти, дуже ймовірно чергове загострення на фронті.

Але ви ж тепер попереджені?

Олексій Копитько,

експерт з питань національної безпеки України

ДЖЕРЕЛО

Джерело

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *