Скасування смолоскипної ходи в Керчі: «Зрозуміти логіку влади складно»

У Керчі вже другий рік поспіль скасовується смолоскипна хода на вершину гори Мітрідат, що проходила в місті щороку 8 травня. Чергову відмову від місцевої традиції місцева російська влада пояснила протиепідемічними правилами та введенням особливого протипожежного режиму.

Смолоскипна хода відбувалася в Керчі, починаючи з другої половини 1960-х років. Ця традиція проіснувала в первісному вигляді до 2014 року, поки сходи на гору Мітрідат не закрили на ремонт. У 2018 році хода вирушила іншим маршрутом, проте у 2019-му її скасували через «режим підвищеної готовності» у зв’язку з коронавірусом. Урочисте відкриття сходів було призначене саме на 8 травня, ще в березні в Керчі широко анонсувалося відновлення ходи, і рішення її скасувати стало несподіванкою для містян. Про те, що стоїть за керченською традицією і чому російська влада раз у раз її скасовує, йшлося в ефірі Радіо Крим.Реалії.



Голова підконтрольної Росії адміністрації Керчі Сергій Бороздін наприкінці квітня так пояснив скасування смолоскипної ходи:

«На превеликий жаль, у зв’язку зі складною епідеміологічною ситуацією нам було рекомендовано обмежити кількість учасників смолоскипної ходи до 50 осіб. Вважаю, що допустити до участі обмежену кількість осіб неправильно щодо всіх жителів і гостей нашого міста. У зв’язку з цим оргкомітет ухвалив складне рішення про перенесення смолоскипної ходи до покращення епідситуації. При цьому 8 травня, як і було заплановано, відбудеться відкриття Великих та Малих Мітрідатських сходів (час уточнюється), вхід на гору Мітрідат буде відкритий для всіх охочих. Акцентую вашу увагу на тому, що в цей вечір буде посилена охорона правопорядку на підставі запровадження особливого протипожежного режиму на всій території Республіки Крим. Використання смолоскипів заборонено! Рух транспорту з боку вулиці Пирогова на гору Мітрідат 8 та 9 травня буде заборонений».

Пізніше стало відомо про те, що на горі Мітрідат скасовані взагалі всі заходи, включаючи роздачу з польової кухні, вхід був закритий. При цьому російська влада не скасувала військовий парад та інші масові заходи, заплановані та проведені у Керчі 9 травня.

Старший науковий співробітник Інституту історії України, упорядник збірки з архівами КДБ з історії Криму Олег Бажан розповів Крим.Реалії, що історію Керчі під час Другої світової можна назвати унікальною.

‒ Тут велися кровопролитні бої, лінія фронту чотири рази проходила через місто. Уперше Керч була захоплена гітлерівцями в листопаді 1941 року, але вже в грудні її звільнили під час Керченсько-Феодосійської десантної операції. Саме поблизу Керчі висадка радянських військ відбувалася в дуже складних умовах, піхота висаджувалася прямо в крижане море, багато воїнів загинули не від куль, а від переохолодження. Тоді втрати радянських військ склали майже 42 тисячі осіб. Після встановлення в місті радянської влади наприкінці грудня 1941 року в місті відновив роботу і репресивний апарат: з січня до травня 1942 року радянські органи держбезпеки завершили слідчі справи на 1125 осіб. Серед них 75 були звільнені за відсутністю складу злочину, а 52 особи померли або загинули під час бомбардування керченської в’язниці.


Олег Бажан

За інформацією Олега Бажана, радянська влада також вдалася до етнічних чисток: були депортовані італійські, грецькі, турецькі сім’ї.

‒ Наприкінці січня 1942 року був сформований Кримський фронт, який зробив три спроби наступу вглибину півострова. Втрати цього фронту на кінець березня становили 1,8 мільйона осіб, тобто саме з Керчю пов’язані одні з найтрагічніших подій у Другій світовій війні та одна з найневдаліших для Червоної армії битв, що увійшла в історію як Керченська катастрофа. Навесні 1942 року становище радянських військ у Криму стало дуже важким, і під натиском Вермахту війська Кримського фронту почали відступати на Таманський півострів. Туди вдалося евакуювати лише 120 тисяч осіб, а інші підрозділи, що прикривали відхід, не змогли переправитися і спустилися в Аджимушкайські каменоломні. Там вони сховалися разом із місцевими жителями й упродовж п’яти з половиною місяців продовжували героїчну й трагічну боротьбу.

Олег Бажан зазначає, що Керч звільнили під час Керченсько-Ельтигенської десантної операції з жовтня 1943 року до квітня 1944 року, при цьому в самому місті під час боїв були знищені близько 80% усіх будівель, а від стотисячного населення залишилася лише мала частина.

Журналистка из Керчи Елена Лысенко объясняет, почему традиция ежегодного факельного шествия 8 мая была так важна для керчан.

– На горе Митридат есть Вечный огонь, и там же стоит Обелиск славы – первый памятник погибшим во Второй мировой войне, установленный еще в 1944 году. То есть, еще война не закончилась, а памятник уже стоял. Начиная с 1967 года родилась такая традиция, когда люди накануне вечером 8 мая, в темное время суток, чтобы было видно огни факелов, поднимались на гору. С каждым годом традиция набирала все больше оборотов, и как раз в украинский период это уже было яркое зрелище с огромным количеством участников – до 10-15 тысяч человек. Кроме того, на горе устраивали театрализованное представление. Конечно, для каждого керчанина это очень много значило, поскольку у города была какая-то своя традиция, которая отличалась от других. Разумеется, она привлекала внимание приезжих: много туристов из других городов и стран специально приезжали посмотреть на факельное шествие.


Олена Лисенко

Журналістка з Керчі Олена Лисенко пояснює, чому традиція щорічної смолоскипної ходи 8 травня була так важлива для керчан.

‒ На горі Мітрідат є Вічний вогонь, і там же стоїть Обеліск слави ‒ перший пам’ятник загиблим у Другій світовій війні, встановлений ще у 1944 році. Тобто, ще війна не закінчилася, а пам’ятник вже стояв. Починаючи з 1967 року, народилася така традиція, коли люди напередодні увечері 8 травня, в темний час доби, щоб було видно вогні смолоскипів, підіймалися на гору. З кожним роком традиція набирала все більших обертів, і саме в український період це вже було яскраве видовище з величезною кількістю учасників ‒ до 10-15 тисяч осіб. Окрім того, на горі влаштовували театралізовану виставу. Звичайно, для кожного керчанина це дуже багато означало, оскільки в міста була якась своя традиція, що відрізнялася від інших. Зрозуміло, вона привертала увагу приїжджих: багато туристів з інших міст і країн спеціально приїжджали подивитися на смолоскипну ходу.

Олена Лисенко згадує, що виставу завершував масштабний феєрверк.

‒ У підсумку ця традиція стала сприйматися керчанами як один із символів міста. Цього року, наскільки я знаю, молодь намагалася зібратися в центрі Керчі, але влада нічого не дозволила ‒ навіть були погрози, що почнуть затримувати, якщо хтось зі смолоскипами з’явиться. Молоді люди вмикали музику й чекали хоча б салюту, але так нічого і не сталося, вони просто розійшлися. При цьому смолоскипну ходу посилено готували у квітні, писали, що вона буде, і тепер це виглядає дуже дивно. Хіба у квітні влада не знала, що ситуація з коронавірусом залишиться такою ж? Мені здається, це говорить про те, що причина скасування, швидше за все, якась інша. Зрозуміти логіку нинішньої влади в Криму я не можу, вона виглядає зовсім непослідовною. Те, що в Росії одягають дітей у гімнастерки й проводять паради ‒ цьому епідеміологічна ситуація не заважає?

Олена Лисенко припускає, що смолоскипна хода була скасована за якоюсь вказівкою зверху, й влада Керчі не була самостійна у цьому рішенні.

‒ Швидше за все, традиційний для міста захід не дуже вписується в загальну лінію, як треба святкувати День Перемоги, яку визначають у Кремлі. Можливо, смолоскипи дійсно нагадують їм якусь ходу на материковій Україні, і вони не хочуть цю паралель проводити. Повторюся, зрозуміти логіку цих людей складно: у Росії працює велика машина пропаганди і, можливо, смолоскипна хода не підходить їм саме як пропагандистський захід.

Крым, читай нас в Google News

Подписаться

Втім кримський історик і політолог Олександр Севастьянов пропонує не шукати у скасуванні смолоскипної ходи в Керчі прихованих причин.


Олександр Севастьянов

‒ Я думаю, пріоритет треба віддавати версії щодо епідеміологічної ситуації. Все ж таки 8-9 травня ‒ це кінець травневих свят, які цього року були десять днів поспіль, і тому, безумовно, наплив туристів був дуже великий. Провести два масових заходи і 8 травня, і 9 травня було б просто безвідповідально. Якщо питання проведення параду 9 травня вирішується на федеральному рівні, то проведення смолоскипної ходи перебуває у віданні міської влади. Тому вони вирішили не ризикувати, а обмежити ходу участю тільки 50 осіб було б дійсно трохи дивно, тим більше що це керченська міська традиція. Все одно б зібралося багато людей. Словом, на мій погляд, це було усвідомлене й виправдане рішення.

Загалом Олександр Севастьянов не бачить причин, через які традицію смолоскипної ходи взагалі скасували б надалі, поза контекстом карантинних та інших обмежень.

(Текст підготував Владислав Ленцев)

Анексія Криму Росією

У лютому 2014 року в Криму з’являлися озброєні люди в формі без розпізнавальних знаків, які захопили будівлю Верховної Ради Криму, Сімферопольський аеропорт, Керченську поромну переправу, інші стратегічні об’єкти, а також блокували дії українських військ. Російська влада спочатку відмовлялася визнавати, що ці озброєні люди є військовослужбовцями російської армії. Пізніше президент Росії Володимир Путін визнав, що це були російські військові.

16 березня 2014 року на території Криму і Севастополя відбувся невизнаний більшістю країн світу «референдум» про статус півострова, за результатами якого Росія включила Крим до свого складу. Ні Україна, ні Європейський союз, ні США не визнали результати голосування на «референдумі». Президент Росії Володимир Путін 18 березня оголосив про «приєднання» Криму до Росії.

Міжнародні організації визнали окупацію та анексію Криму незаконними і засудили дії Росії. Країни Заходу запровадили економічні санкції. Росія заперечує анексію півострова та називає це «відновленням історичної справедливості». Верховна Рада України офіційно оголосила датою початку тимчасової окупації Криму і Севастополя Росією 20 лютого 2014 року.

  • Сергій Мокрушин

    Народився в місті-герої Керчі. Отримав диплом Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського за спеціальністю «журналістика». Починав роботу на ДТРК «Крим», останні 4 роки до окупації вів тему бюджетних закупівель і корупції в Кримському центрі журналістських розслідувань. Виїхав з Криму через рік після окупації. 

    “>

    Підписатись

Джерело

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *