Економічна війна Білорусі з Україною у форматі “на зло мамі відморожу вуха”

18:20 28/05/2021

Однією з головних тем сьогоднішнього дня став намір Білорусі припинити постачання в Україну бензину А-95. Цей демарш Мінська можна розцінювати, як спробу показати зуби, у відповідь на підтримку Києвом вжитих заходів ЄС щодо припинення авіасполучення з республікою.

Центр в TELEGRAM: https://t.me/mediarnbo

Центр в FACEBOOK: https://www.facebook.com/mediarnbo

Більш того, ряд експертів вже прогнозують економічну війну з боку Білорусі по відношенню практично до всіх “недружніх” країн, з якими республіка знаходиться в торгових відносинах. У тому числі і з Україною.

Можливо, фінт з бензином А-95 являє собою перший, пробний постріл Мінська по Україні в рамках цієї економічної війни, але ось питання, – кому від неї буде гірше? Давайте розберемося!

Якщо вже ми вже почали говорити про бензин, хотілося б відзначити, що Україна є одним з основних покупців цієї марки палива у Білорусі. І якщо для України відмова Мінська поставляти А-95 – це складності з пошуком нового постачальника, то для самої РБ це багатомільйонні втрати її економіки. Але, про це більш детально трохи пізніше.

Нагадаю, що Україна, в економічному розрізі Білорусі, мабуть, єдина країна з якою у республіки дуже позитивне сальдо. Тобто, Білорусь в Україні продає більше, ніж купує і навіть більш того – для РБ Україна є другим після Росії партнером. До речі, варто згадати, що з Росією у Білорусі сальдо – від’ємне.

У 2020 році товарообіг між Україною і Білоруссю склав $ 4,5 млрд, з яких експорт білоруських товарів в Україну склав $ 3,1 млрд, а імпорт українських товарів – $ 1,4 млрд. В основному Білорусь експортує нафтопродукти, добрива мінеральні змішані, кокс і бітум, гази нафтові та інші вуглеводні газоподібні, трактори і тягачі, автомобілі вантажні, добрива калійні, плити ДВП, добрива азотні, шини. Україна поставляла в Білорусь сільськогосподарську та продовольчу продукцію, вагони вантажні залізничні або трамвайні, частини рухомого складу, прокат плоский з нелегованої сталі гарячекатаний, тару пластмасову, тару з паперу та картону, лікарські засоби.

З недавніх пір до експортного потенціалу Білорусі додалася і електроенергія – після запуску БелАЕС. Але в даному контексті це не стільки потреба України в білоруській електроенергії, скільки комерційний інтерес.

Справа в тому, що Україна роками була чистим експортером електроенергії. Наприклад, в 2019 році Україна експортувала 6 млрд 469,3 млн кВт-год електроенергії, при імпорті 2 млрд 698,6 млн кВт-год, а в 2020 році експортувала 4754,1 млн кВт-год електроенергії, імпортувавши при цьому 2284,9 млн кВт-год, в тому числі і з Білорусі.

Як бачимо, експорт перевищує імпорт і як такі поставки в Україну електроенергії потрібні не тільки для перепродажу, але і задля створення балансу в енергосистемі. Тому, коли піднімається питання про те, що Україна імпортує електроенергію з Білорусі і ми нібито залежимо від постачання електроенергії з РБ, маніпулятивна складова в ньому більш ніж очевидна.

Приблизно за таким же принципом Білорусь експортує кам’яне вугілля в Україну, не будучи при цьому розвиненою вугледобувною країною, а займаючись перекупництвом цього ресурсу у Росії.

Таким чином, без поставок електроенергії в Україну бюджет Білорусі не дорахується сотень мільйонів доларів, а от Україну чекатимуть лише тимчасові труднощі в питанні балансування енергосистеми і не більше того.

Повертаючись до паливного питання, варто нагадати, що саме Україна є стратегічним партнером Білорусі на нафтовому плацдармі. Причому вигода проявляється як в питаннях очевидної різниці між ціною і собівартістю продукції, так і у практично ідеальній логістиці для збуту нафтопродуктів.

І ось, уявімо собі ситуацію, коли Білорусь закриє експортний потенціал для своїх нафтопереробних підприємств об’ємом від 2,5 до 3 млн тонн нафти і нафтопродуктів на рік. Назвати це чимось окрім як прикрим самогубством і на думку не спадає.

Коли ж в 2020 році вибухнула нафтова війна між Білоруссю і Росією, Україна була однією з перших, хто готовий був підтримати РБ в цьому конфлікті. У тому ж році АТ «Укртранснафта» уклало контракт з філією ЗАТ «Білоруської нафтова компанія», компанією BNK Ltd згідно з яким з порту «Південний» здійснювалася б територією нашої країни транспортування нафти, трубопроводом Одеса-Броди. Важливу роль в цьому проекті могла зіграти азербайджанська нафта, поставки якої здійснювалися б компанією Socar і могли б перевищувати 1 млн тонн на рік. Якщо ж в Мінську приймуть настільки недалекоглядне рішення, Україна не залишиться без постачальників нафти і нафтопродуктів, а от Білорусь позбудеться колосальних надходжень до бюджету країни.

Тобто, навіть без достатньо глибокого аналізу видно, що економіка Білорусі отримує серйозну вигоду від торгівлі з Україною, в той час як припинення такої торгівлі для України, яка має вільний доступ на європейські ринки і не тільки, критичним не стане.

Фактично, якщо в Мінську ухвалять рішення подальші відносини з Україною вибудовувати на рівні конфронтації, то це буде криза для економіки РБ, в той час як для України – лише тимчасові труднощі.

Олександр Коваленко,

військово-політичний оглядач

ДЖЕРЕЛО

Джерело

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *