Пролітаючи над..: монастир у Підкамені

Z продовжує публікацію циклу відеооглядів визначних пам’яток Галичини, знятих з висоти. Здебільшого це замки, палаци, фортифікаційні та сакральні споруди, які руйнуються просто на очах, і наше покоління може виявитися останнім, яке ще має шанс побачити їх на власні очі. А тим часом руїни ці навіть у такому стані вражають своєю красою, величчю, вишуканістю архітектурних деталей. Особливо, коли дивишся на них згори, мов птах…

Перша згадка про монастир датується 1464 роком у зв’язку із заснуванням містечка Підкамінь. Назва походить від велетенського каменя, що височіє на сусідньому з монастирем пагорбі. Монастир був справжньою фортецею, оточений бастіонами та мурами з круглими двоярусними вежами.

Первісні будівлі комплексу не збереглися, 1519 року вони були зруйновані під час турецької навали. А теперішній костел Внебовзяття Діви Марії зводили з перервами протягом майже всього ХVII століття. Активну участь у фінансуванні його будівництва брав король Ян III Собєський, який народився неподалік – в Олеському замку.

У XVIII столітті монастир переживає період розквіту, тут служать близько 150 ченців. Стіни і склепіння були багато оздоблені розписами, різьбою та ліпниною. А після коронації ікони Підкамінської Божої Матері різко зростає кількість паломництв до святині.

У 1719 посеред подвір’я встановили високу коринфську колону з позолоченою фігурою Богородиці.  Поруч за проектом італійських архітекторів спорудили барокову каплицю-ротонду.

Після поділу Польщі австрійська влада стала розпускати монастирі. Така доля у 1780 спіткала і Підкамінський комплекс. Розібрали значну частину оборонних споруд, вивезли арсенал та бібліотеку.

Найбільших руйнацій монастир зазнав у період першої та другої світових воєн. А після 1945 року комплекс використовувався як в’язниця, конюшні, склад, гаражі для сільгосптехніки. У 1950-х на місці в’язниці заснували психоневрологічний диспансер закритого типу, який діє тут досі.

Лише у 1997 році до монастиря повернулися ченці, об’єкт переданий під опіку монахів-студитів УГКЦ. Монастир отримав назву “Походження Древа Христового”, почалося впорядкування території та реставраційні роботи. Усі споруди отримали новий дах, відновлені поруйновані склепіння.

В останні роки комплекс реставрують в основному за кошти Європейського Союзу. Попереду ще багато роботи.

Джерело

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *