Кримчанин Микола Федорян, обвинувачений у державній зраді: «Моя совість чиста, а що говорить прокурор, мені по барабану»

Ексзаступник начальника кримського главку МВС України Микола Федорян пів року тому був затриманий українськими силовиками зі звинуваченням у державній зраді. Весь цей час він перебував у СІЗО ‒ спочатку в Херсоні, а тепер у Києві, де зараз тривають судові розгляди його справи. За цей час стали відомі подробиці про його зв’язки на материковій частині України, а сам він робив резонансні заяви на засіданнях суду. Кореспонденту Крим.Реалії вдалося поспілкуватися з Миколою Федоряном у залі суду 25 травня. Він розповів про життя у СІЗО, а також чому заборонив рідним спілкуватися з журналістами.

Микола Федорян до російської анексії Криму багато років працював заступником начальника кримського главку МВС України ‒ начальником міліції громадської безпеки. У 2011 році він звільнився в запас і влаштувався начальником управління транспорту в держпідприємство «Чорноморнафтогаз», де працював на момент захоплення півострова російськими військами у 2014 році. Після анексії Криму Росією Микола Федорян залишився працювати на цьому підприємстві, яке було «націоналізоване» підконтрольною Москві владою півострова.


Будівля держпідприємства «Чорноморнафтогаз» у Сімферополі

Наприкінці минулого року його затримали українські силовики на адмінкордоні між Кримом і материковою Україною. Слідство стверджує, що на службі в «Чорноморнафтогазі» Микола Федорян надавав ФСБ службовий транспорт, який використовувався під час обшуків та арештів кримчан.


Обшуки в будинках кримських татар у Криму

Захист Миколи Федоряна стверджує, що «про держзраду не йдеться». Сам Микола Федорян звинувачення заперечує. Весь час із моменту затримання він перебував у СІЗО.

Торік у грудні Херсонський суд надав кримчанину можливість вийти під заставу у 21,1 мільйона гривень. Але він тоді оголосив, що й «за п’ять гривень» не залишить СІЗО, оскільки, за його словами, отримав погрозу, що «як тільки вийде на свободу, його усунуть». Хто йому погрожує, Микола Федорян не говорить.

Тепер же його захист говорить, що запобіжний захід міг бути м’якшим, зазначаючи, що сума застави занадто висока й для сім’ї Федорянів непомірна.

Микола Федорян каже, що перебування в ізоляторі негативно позначилося на його здоров’ї ‒ у нього «загострилися хронічні захворювання» й «почала руйнуватися сітківка ока». Але кваліфіковану медичну допомогу йому поки не надали, оскільки, як він стверджує, ця процедура «затягнута» й бюрократизована.

Справу Миколи Федоряна розглядає Голосіївський районний суд Києва. 25 травня йому продовжили термін утримання під вартою до 23 липня.


Микола Федорян у Херсонському апеляційному суді

Кореспонденту Крим.Реалії Олександрі Шевченко вдалося в залі суду поспілкуватися з обвинуваченим у присутності його адвоката. Далі публікуємо розшифровку цієї розмови.

«Дві куртки одягав, всю ніч тремтів»

‒ Пане Миколо, в яких умовах вас утримують у СІЗО?

Навіть води не дають. У мене й зараз пересохло горло, немає ні ковтка води

– Я минулого разу (під час засідання суду ‒ КР) потрапив у СІЗО о 21:00. Ми по судах збирали всіх інших (заарештованих, які утримуються в цьому ж СІЗО ‒ КР). Мене вранці о 6:00 вивозять із СІЗО і привозять о 21-22:00.

‒ Як вас годують у таких випадках?

‒ Ніяк. Навіть води не дають. У мене й зараз пересохло горло, немає ні ковтка води.

‒ Тобто ви з ранку нічого не їсте?

‒ Ні. У Херсоні, коли вивозили нас вранці в суд, видавався маленький пайок із бутербродами. Тут нічого не дають.

‒ Ви оскаржуєте це?

‒ Я ніде не скаржився: ні тут, ні в Херсоні.

Плюс три-чотири градуси була температура в камері, холод собачий

Як ви загалом оцінюєте умови свого утримання в СІЗО?

‒ Зараз нормально. У Херсоні було дуже погано, коли я на карантині був. Плюс три-чотири градуси була температура в камері, холод собачий. Дві куртки одягав, бо неможливо було. Всю ніч тремтів. Через два тижні мене перевели в загальну камеру. І коли пішла температура на вулиці мінус 12, у камері було плюс 6. Люди так і сиділи, опалення не було.

(Від редакції: на момент публікації цього інтерв’ю Крим.Реалії не мають офіційної позиції адміністрації СІЗО Херсона про сказане Миколою Федоряном. Ми надіслали у відомство інформаційний запит і готові оприлюднити відповідь, якщо отримаємо її).

‒ Після вашого затримання ми зателефонували вашій дружині Наталі, але вона не хоче спілкуватися зі ЗМІ.

‒ Правильно робить. Тому що хтось намагався у квартиру (в Сімферополі ‒ КР) залізти під виглядом журналістів. Тому я сказав єдине ‒ здати зброю на зберігання в дозвільну систему і все. Щоб не було ніяких запитань. У мене була мисливська зброя, хоча я на полювання не ходжу. Але у мене три сини, нехай зброя буде. Може, вони будуть мисливцями.

‒ А як до вас намагалися, як ви говорите, «залізти у квартиру»?

‒ Нахабно дзвонили (у двері ‒ КР), називалися журналістами. Добре, що був старший син вдома. Тому я сказав дружині: ні з ким не спілкуватися, нікого у квартиру не впускати.


Суд над Миколою Федоряном, 25 травня 2021 року

На українському материку вас хтось підтримує зараз? Передають одяг, їжу?

‒ Раз на місяць щось передають. Мене влаштовує тюремна їжа. Єдине ‒ прошу адвоката, щоб передавали воду. Тому що на відміну від Херсона, де відмінна вода і її можна було пити з-під крана, тут воду так пити не можна. З огляду на те, що я перехворів на «ковід» і в мене почався тромбоз, мені потрібно пити багато рідини, щоб розріджувати кров.

«Рідним передаю привіти»

‒ Ви перехворіли на «ковід», де?

За два місяці я не зміг домогтися медичної допомоги. Скажу адвокату, що не треба вже домагатися

– У Криму, у серпні-вересні (2020 року ‒ КР), у важкій формі. У мене після цього й пішли тромби, які лопнули в очах і зруйнували сітківку. Мені перед від’їздом до батьків одне око «зашили». А тут зараз така ж картина з другим оком. І ось за два місяці я не зміг домогтися медичної допомоги. Скажу адвокату, що не треба вже домагатися. Що буде те й буде.

‒ Як ви підтримуєте зв’язок із рідними?

‒ Ніяк.

‒ Вам дають можливість телефонувати з СІЗО?

‒ Ні, звісно. Через адвоката, коли зустрічаємося, передаємо привіти. Потрапити до мене адвокату нелегко, тому що людей (заарештованих ‒ КР) багато, а слідчих кімнат – мало.

‒ Скільки з вами зараз осіб у камері?

‒ Двоє. Ми обмежені в спілкуванні та пересуванні. На прогулянку нас виводить окремо оперативний працівник.


Микола Федорян (праворуч) у Херсонському міському суді, 4 лютого 2021 року

– Хто перебуває з вами в камері?​

Мене не можуть утримувати з людьми, наприклад, звинуваченими у вбивстві, тому що я ‒ колишній співробітник міліції

– Люди з серйозними корупційними статтями. Мене не можуть утримувати з людьми, наприклад, звинуваченими у вбивстві, тому що я ‒ колишній співробітник міліції. Є вимога закону про те, що колишні співробітники міліції утримуються окремо.

‒ В Херсонському суді ви повідомили, що вам надійшла «погроза усунення» у разі виходу з СІЗО. Розкажіть про це докладніше.

‒ Навіщо? Я про це повідомив у суді. Ваші товариші (журналісти ‒ КР) писали, коли мені призначали заставу у 21 мільйон. У мене окрім пенсії прибутків немає і не було. У мене навіть квартира не приватизована, вона муніципальна. У мене немає дач, готелів. Тому що я весь час ставив на перше місце тільки роботу, а не збагачення. На відміну від інших.

‒ В одному із судів ви розповідали, що працювали в «Чорноморнафтогазі» і ваша зарплата становила 60 тисяч рублів.

‒ Ну, і скільки це ‒ 60 тисяч рублів? З огляду на те, що у мене син студент, якому я оплачую квартиру.

«Я не міг надати транспорт ФСБ»

‒ Слідство стверджує, що ви надавали ФСБ транспорт, який використовувався для обшуків та арештів кримчан. Є журналісти, у яких залишилося позитивне враження від вашої роботи на посаді заступника начальника кримської міліції, і вони припускають, що ви могли не добровільно надавати цей транспорт російським спецслужбам.

‒ Я не міг його надати, це не мій транспорт. Я начальник управління транспорту апарату управління. У мене немає транспорту. Те управління мені не підпорядковане.

‒ Звинувачення пояснює ваше перебування в СІЗО способом протидії можливому впливу на свідків справи. Ваш захист наполягає, що запобіжний захід занадто жорсткий. Однак ви ніколи не заперечували дружніх відносин із командувачем Нацгвардією України Миколою Баланом.

‒ Як це стосується цієї справи? Я перебуваю в СІЗО майже сім місяців. Може прокуратура, СБУ показати хоч один доказ, що я не те, що з ним, а хоча б з його оточенням намагався зв’язатися?

‒ У публічній сфері є скріни листування з ним нібито з вашого телефону й від вашого імені.

‒ Як ці скріни стали відомі, якщо є таємниця слідства? Як прокурор у Херсоні бере кримінальну справу, віддає журналістам, вони все це сканують і публікують?

‒ Ці скріни з’явилися на офіційних ресурсах слідства. ЗМІ їх переопублікували.

Не для того мене заарештовували, щоб відпускати

– Я до цього (запобіжний захід ‒ КР) ставлюся нормально. Не для того мене заарештовували, щоб відпускати. Я знаю, що моя совість чиста. Я нікого не зраджував. А що кажуть журналісти та прокурор, мені глибоко по барабану. Я сплю спокійно.

(Від редакції: коли ім’я Миколи Балана було вперше публічно згадане у справі Миколи Федоряна, Крим.Реалії намагалися надати йому слово. У відомстві нам відповіли, що «надання будь-яких коментарів із питань, зазначених в інформзапиті, недоречне»).

‒ Раніше ви повідомляли, що готові бути обміняним на кримчан, утримуваних російською владою в Криму та Росії. Як ви зараз ставитеся до такої перспективи?

‒ А як ви думаєте? Звісно, позитивно. Я хочу повернутися додому.

На засіданні суду 25 травня Микола Федорян оголосив, що за результатами судових розглядів у своїй справі має намір звернутися до Європейського суду з прав людини й подякував стороні обвинувачення ‒ прокуратуру АРК ‒ за «допомогу у зборі якісного матеріалу» для цього.

Ми намагалися з’ясувати позицію наглядового відомства з приводу цієї заяви, але прокурори її поки залишили без відповіді.

Крым, читай нас в Google News

Подписаться

Анексія Криму Росією

У лютому 2014 року в Криму з’являлися озброєні люди в формі без розпізнавальних знаків, які захопили будівлю Верховної Ради Криму, Сімферопольський аеропорт, Керченську поромну переправу, інші стратегічні об’єкти, а також блокували дії українських військ. Російська влада спочатку відмовлялася визнавати, що ці озброєні люди є військовослужбовцями російської армії. Пізніше президент Росії Володимир Путін визнав, що це були російські військові.

16 березня 2014 року на території Криму і Севастополя відбувся невизнаний більшістю країн світу «референдум» про статус півострова, за результатами якого Росія включила Крим до свого складу. Ні Україна, ні Європейський союз, ні США не визнали результати голосування на «референдумі». Президент Росії Володимир Путін 18 березня оголосив про «приєднання» Криму до Росії.

Міжнародні організації визнали окупацію та анексію Криму незаконними і засудили дії Росії. Країни Заходу запровадили економічні санкції. Росія заперечує анексію півострова та називає це «відновленням історичної справедливості». Верховна Рада України офіційно оголосила датою початку тимчасової окупації Криму і Севастополя Росією 20 лютого 2014 року.

  • Вікторія Веселова

    Кримська журналістка, оглядач політичних, економічних і соціальних тем в анексованому Росією Криму. З Крим.Реалії співпрацює з 2014 року. З метою безпеки справжнє ім'я та інші відомості про автора не розкриваються.

    “>

    Підписатись

  • Олександра Шевченко

    Кримська тележурналістка (ім'я та прізвище автора змінені з міркувань безпеки). Співпрацює з Крим.Реалії з 2015 року.

    “>

    Підписатись

Джерело

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *