Єпископат Австрії: захищати життя на кожному його етапі

Єпископат Австрії: захищати життя на кожному його етапі
Вмирання є одним з аспектів людського життя, але не вбивання. Про це пишуть австрійські єпископи в цьогорічному посланні на «День життя», присвятивши роздуми явищу асистованого самогубства, декриміналізованого в країні рішенням Конституційного Суду.

о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан

Захистити тих, які мають намір відібрати собі життя, від тиску з боку третіх осіб, розширити доступ до паліативної опіки та полегшити надання послуг з боку госпісів для хворих на термінальній стадії. Такими є основні пункти послання Єпископської Конференції Австрії з нагоди цьогорічного «Дня життя», який Австрійська Церква відзначає 1 червня.

Наголошуючи на необхідності захищати життя на кожному його етапі, ієрархи цього року звертають особливу увагу на асистоване самогубство. Тема широко обговорюється в австрійському суспільстві після того, як у грудні минулого року Конституційний Суд декриміналізував це явище, стверджуючи, що заборона протирічить праву особи на самовизначення.

Перервати «епідемію самотності»

«Важливо наголосити на абсолютній цінності життя та знайти способи завадити тому, щоби можливість асистованого самогубства перетворилася у “внутрішню потребу”», – читаємо в посланні, що перестерігає перед викривленням принципу «всеохоплюючого захисту життя на всіх його етапах».

Єпископат наголошує на тому, що захист людей, які наражаються на самогубство, та запобігання цій практиці, повинні залишатися пріоритетом для держави. З цього випливає заклик зробити паліативну опіку та госпіси «доступними та зручними», разом із належною психологічно-соціальною підтримкою, що сприятиме подоланню «епідемії самотності». Особа, яка проявляє схильність до самогубства, повинна бути «захищеною від впливу третіх осіб та належним чином бути поінформованою про хворобу та доступ до паліативної опіки, госпісів і психологічної терапії».

На служінні життю, а не смерті

Австрійські єпископи також наголошують на потребі «захисних законів» на інших рівнях, як от, гарантувати, що «асистування при самогубстві не класифікуватиметься як медична послуга», бо «будь-який медичний фах завжди повинен служити життю, а не смерті». Тому «ніхто не повинен бути примушуваний безпосередньо чи посередньо брати участь у самогубстві». Важливо також зберегти заборону «вбивати на вимогу».

Не залишити останнє слово байдужості

«Кожне самогубство є людською трагедією, – підкреслюють ієрархи. – А тому турботою всіх повинно бути підтримувати самопошану людей на кожному етапі їхнього життя, замість того, щоби приносити їх у жертву в ім’я логіки продуктивності». В посланні також звертається увагу на обережне ставлення до поняття самовизначення, оскільки є ілюзією, що «людина може повністю й незалежно стверджуватися в будь-який момент свого життя». Бо, в дійсності, кожен з нас є соціальним буттям, що підпадає під впливи інших.

«Ми не дали життя самі собі», – пишуть австрійські єпископи, які підкреслюють, що «померти є частиною життя», але «вбити» не є нею. З цього випливає заклик «не залишити останнє слово за байдужістю чи знеохоченням, коли йдеться про ключові біоетичні питання», бо цінність життя «ґрунтується не на зовнішньому присвоєнні, але в Бозі». «Нехай же суспільство та політика цілісно захистять людське життя, бо ми ввірені одні одним», – підсумовують єпископи.

Твій внесок у велику місію: підтримай нас в несенні слова Папи до кожної домівки

Джерело

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *