Перший повнометражний фільм про минулорічні протести та затримання в Білорусі буде готовий у серпні

У Таллінні завершилися зйомки повнометражного російсько-естонського фільму «Мінськ», присвяченого подіям 9-11 серпня 2020 року. Тоді у Білорусі сотні тисяч людей вийшли на вулиці, протестуючи проти фальсифікації президентських виборів.

Режисер фільму, росіянин Борис Гуц, з яким вдалося поспілкуватися «Голосу Америки», сюжет фільму все ще тримає в таємниці. Лише каже, що події стрічки починаються ввечері 9-го серпня 2020 року. Хлопець та дівчина виходять на вулицю, що кардинально змінює їхнє життя.

«Минулого року я спостерігав за усіма цими подіями через телеграм-канали. І був настільки з одного боку зворушений, а іншого – нажаханий, що одразу зрозумів: цей матеріал – ідеально підходить для фільму, який би розповів історію простих мирних людей, життя яких катастрофічно змінюється», – пояснює він.

Вже за півтора місяця Гуц закінчив сценарій та був готовий розпочинати зйомки. Проте, через фінансові та організаційні труднощі їх довелося відкласти. Режисер хотів знімати фільм на околиці російської Тули, проте, місцева влада не дала дозволу.

Білоруський політтехнолог Віталій Шкляров – один з тих, хто допоміг режисеру з фінансуванням. Зізнається не зміг прочитати сценарій з першого разу. Надто реалістичним та близьким він є для Шклярова, який влітку минулого року три місяці провів у білоруському СІЗО.

Як один з соратників опозиційного блогера Сергія Тихановського він був заарештований за кілька тижнів до виборів. США визнали Шклярова заручником. До його звільнення долучилися американськи та європейські дипломати найвищого рангу. Віталію, на відміну від інших політичних бранців пощастило, його звільнили. Саме тому, цей фільм для нього особливе значення.

«Цей фільм та моє залучення в цю тематику – це моя подяка усім тим людям, які допомогли мені, проте, і, я прошу про це, мають далі допомагати іншим, так само я буду це робити», – каже він.

Розповідає, консультував режисера щодо того, що відбувається в білоруських СІЗО та як там ставляться до політив`язнів. Сам режисер, який мешкає та працює у Москві, на запитання «Голосу Америки», чи не боїться він знімати кіно про Білорусь, відповідає категорично. «Коли це сталося в Мінську та інших містах, у мене не було питання: знімати чи не знімати. Перепрошую за пафос, але не можу мовчати та не можу не зняти», – пояснює він свою позицію.

Півторагодинний фільм знятий одним кадром. Зйомки відбувалися в Таллінні. Частину фінансування Гуц отримав від естонського кіноінституту. «Ми отримали гроші, локації та підтримку влади. Тому що у нас є складні сцени з поліцією, військовими, перекриття доріг. На околицях Таллінна ми знайшли і школу, і перехрестя, і вулиці, і квартири – все це дуже органічно вписалося», – додає він.

Більшість акторів – росіяни, проте, є і естонці та білоруси. Гуц каже, що кілька білоруських акторів знімалися безкоштовно. Їм було важливо взяти участь у проекті, проте, вони просили не вказувати їхні прізвища та імена у титрах. Актори – досить не медійні. Проте, є і кілька зірок. Одна з них – Юлія Ауг, яка відома своїми ліберальними поглядами. Це вже не перша спільна робота режисера та акторки. Гуц прописав спеціальну роль під Ауг.

«Коли прочитала свій епізод, мені стало дуже боляче. Це дуже, дуже така непроста роль. І вона з акторського виміру складна та цікава, а з людського – дуже страшна. Тому я одразу погодилася», – розповідає акторка.

Каже, оскільки фільм знятий одним кадром, працювати усім було непросто, адже актор та команда не має право на помилку. Додає: розуміє ризики роботи над проектом.

«Ніхто не може нічого гарантувати. Будуть складнощі через це фільм чи ні, покаже час. Але не взяти участь у цьому фільмі я не могла, бо моя мама з Білорусі. Тому це все для мене дуже рідне та близьке – я просто не могла лишатися осторонь», – пояснює вона.

Зйомки фільму закінчені. Оскільки знімався він одним кадром, кіно потребує мінімального монтажу. Зараз йде робота зі звуком. Режисер каже, що стрічка буде готова у серпні, як раз до річниці тих трагічних подій. Вже зараз команда працює над тим, щоб фільм був показаний на провідних фестивалях, після чого він піде у прокат.

Шкляров, у свою чергу, переконаний, що такі проекти надзвичайно важливі. «Кіно, так само, як і література та мистецтво або у свій час дисидентство – формує культуру, особливо сильно західну культуру. Тому нам потрібно у різних формах розповідати про те, що сталося та досі відбувається в Білорусі. Бо тисячі людей все ще страждають за гратами, і я не з чуток знаю, як це важко», – пояснює він свою мотивацію.

Шкляров додає: світ не має право забути про Білорусь. Особливо важливо знати та відчувати, що про них пам’ятають політв`язням та їхнім родинам.

Джерело

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *