Історичний документ зберігався в родині Мартиненків, мешканців села Протопопівка, котре розташоване в Харківському районі. Літопис складається з трьох частин та описує історичні та статистичні дані села Протопопівка та навколишніх хуторів. Перша частина є найдавнішою, написана правописом, котрий використовувався в Російській імперії в минулих століттях та складається з 54 сторінок. Інші частини упорядковувалися у 19 столітті Мартиненком Олексієм Федоровичем.
Розповідає Мартиненко Андрій Валерійович.
Унікальний літопис вперше оприлюднюється для широкого загалу. Завантажити відскановані три частини літопису у форматі pdf можна за посиланням: http://khotkevych.info/Protopopivka-litopys/
Документальний відеозапис та оприлюднення літопису здійснені в межах проєкту "Зникаючі та зниклі українські села та хутори: говорять свідки" Фонду національно-культурних ініціатив імені Гната Хоткевича за підтримки Українського культурного фонду.
Інші записи проєкту дивіться: http://khotkevych.info а також: http://malva.tv Відеозаписи проєкту на Ютубі: https://youtube.com/tvmalva На Фейсбуці: https://facebook.com/malva.tv
В селі колись пекли хліб та здобу, котре не псувалося та не черствіло по два-три тижні. Адже пекли правильно, в печі, за перевіреною віками рецептурою. Але цікаво, що для якісного випалу на Приазов'ї не використовували дрова. І не тому, що їх не вистачало. Господині вважали, що дрова для хліба не найкраще паливо.
Діти в селі допомагали ліпити паливо для печей із гною. Для цього збирали на купу солому та все те, що вигребли з корівника протягом зими та весни, витримували ті купи до літа надворі. Потім, в давніші часи на босоніж, а ближче до сучасності вже в чоботях, ото все місили. Отриману масу розрізали прямокутниками на "кирпичі" та висушували на сонці. Отримане чудове паливо зберігали в сухому місці та використовували переважно для якісного випалу, зокрема для випічки хліба та здоби. Конструкція печі передбачала, що хліб садять ближче до отвору, а паливо (зроблені дітьми та висушені "кирпичі") кладуть рогачем далі під трубу, тому дими́ ніколи не потряпляли на випічку. Натомість потрібна температура трималась стабільно і довго.
Про свій власний досвід такої роботи на малій Батьківщині, в селі Новоолексіївка Приазовського району Запорізької області, розповідає Віта Дубовик, нині ведуча програми "Сьогодні.Головне" (Розмовна студія) телеканалу UA: Харків (Суспільне телебачення).
Документальний відеозапис здійснено Фондом національно-культурних ініціатив імені Гната Хоткевича.
Інші записи дивіться: http://khotkevych.info а також: http://malva.tv Відеозаписи на Ютубі: https://youtube.com/tvmalva На Фейсбуці: https://facebook.com/malva.tv
Під час екскурсії селом Веселим, котре розташоване біля колишнього райцентру Барвінкового, ми не змогли напитися води. Вона отруєна хімічними речовинами, одні з котрих використовуються для боротьби з бур'янами, інші — для покращення врожайності зернових.
Розповідає Олександр Миколайович Магда, науковий працівник Барвінківського краєзнавчого музею.
Повне відео ексурсії дивіться за посиланням: https://youtu.be/Z9QASrJZwd4
Документальний відеозапис здійснено в межах проєкту "Зникаючі та зниклі українські села та хутори: говорять свідки" Фонду національно-культурних ініціатив імені Гната Хоткевича за підтримки Українського культурного фонду.
Інші записи проєкту дивіться: http://khotkevych.info а також: http://malva.tv Відеозаписи проєкту на Ютубі: https://youtube.com/tvmalva На Фейсбуці: https://facebook.com/malva.tv
Про те, як кілька десятиліть тому на хуторах Яроші, Іващенки святкували Різдво Христове: носили вечерю, колядували ватагами зі звіздою, пахолкували, а після Водохреща — виганяли кутю. Ці хутори остаточно зникли у 90-х роках ХХ ст.
Розповідають місцеві мешканці Михайло Григорович Манченко (1937 р.н.) та Євдокія Петрівна Помазан (1949 р.н.).
Повну версію інтерв'ю дивіться за посиланням: https://youtu.be/X-bjHm1q9hQ
Документальний відеозапис здійснено в межах проєкту "Зникаючі та зниклі українські села та хутори: говорять свідки" Фонду національно-культурних ініціатив імені Гната Хоткевича за підтримки Українського культурного фонду. 2020 р.
Інші записи проєкту дивіться: http://khotkevych.info а також: http://malva.tv Відеозаписи проєкту на Ютубі: https://youtube.com/tvmalva На Фейсбуці: https://facebook.com/malva.tv
Кількадесят років тому багато людей з нині вже малолюдних чи неіснуючих хуторів та сіл їздили на роботу й на навчання потягами. Проте, не як зараз, переважно в навушниках з телефоном в руках 🙂 . Щодня в вагонах лунали співи. Їдучі з Харкова до станції Манченки, а хто далі, селяни розважалися, співаючи на весь голос, багато спілкувалися, молодь знаходила собі "другу половинку".
Повну версію інтерв'ю дивіться за посиланням: https://youtu.be/X-bjHm1q9hQ
Документальний відеозапис здійснено в межах проєкту "Зникаючі та зниклі українські села та хутори: говорять свідки" Фонду національно-культурних ініціатив імені Гната Хоткевича за підтримки Українського культурного фонду. 2020 р.
Інші записи проєкту дивіться: http://khotkevych.info а також: http://malva.tv Відеозаписи проєкту на Ютубі: https://youtube.com/tvmalva На Фейсбуці: https://facebook.com/malva.tv
