В самісінькому центрі Харкова ціла низка архітектурних пам’яток нині зникає просто на очах. Замість талановито зроблених відомими митцями будівель з’являються одноманітні багатоповерхові будинки. Не виключенням стали роботи майстрів Василя Кричевського та Олександра Гінзбурга. Про маловідомі факти з історії садиби Мігріної на вулиці Свободи, про зразок українського модерну на Мироносицькій та інші цікаві пам’ятки старовинного Харкова дивіться у новій 17-й серії "Харківських завулків". #Харків #Кричевський #садибаМігріної #вулицяСвободи #Гінзбург #Мироносицька #український_модерн #харківські_завулки #рейдерство …
Нині мало хто знає, що з німецькими військами, які 1943 року відступали з Харкова, добровільно пішли тисячі й тисячі харків’ян, яким життя поза комуністичним режимом видалось безпечнішим, ніж перспектива знову стати радянським громадянином. Біженці згодом опинились на Заході, головно в США. Серед було чимало науковців та митців. Микола Француженко теж народився радянським громадянином, але закінчив свій земний шлях у США переконаним українським націоналістом, видатним діячем нашої діаспори та знаним журналістом і письменником. Щоправда, його дорога у вільний світ була іншою — через Харківський медичний інститут до Червоної армії 1941 року і через німецький полон до дивізії “Галичина” року 1944; по закінченні радянсько-німецької війни — британські табори для військовополонених в Італії, багаторічна праця на Радіо “Свобода” та “Голос Америки”, якому саме Микола Француженко надав слобідського акценту, надаючи ефір українським письменникам-емігрантам, колишнім харків’янам. Микола Француженко також був активним діячем Української Православної Церкви в США і зберіг живу пам’ять про першого українського Патріарха Мстислава й передав його документи до Харкова. …
Руйнацією старовинних та новітніх кладовищ ліквідувалась історична пам’ять українського народу. В результаті було остаточно втрачене місце поховання Миколи Скрипника, хоча автори фільму доводять, що могила його існувала ще в 70-ті рр. ХХ століття. Ніхто в Харкові не дбає про належне вшанування жертв сталінського геноциду — на вул. Академіка Павлова є забуте масове поховання 1937 року.
Анатолій Парфіненко — останній незрячий кобзар Слобожанщини – знайшов свій останній притулок на далекій околиці Харкова, і автори фільму ледве знайшли його могилу. Про цю унікальну людину розповідає його учень — кобзар Кость Черемський.
На сімнадцятому міському кладовищі майже загубилась могила самобутнього харківського поета, “українського Байрона”, як називали його за життя, Івана Мироненка. В абсолютно занедбаному стані є могила видатного українського краєзнавця Володимира Смоленського, похованого на третьому міському кладовищі.
На дуже далекій околиці Харкова, на Роганському кладовищі похований видатний український художник Юрій Галич, який належав до блискучої когорти харківських митців, котрі наприкінці 1980-х рр. війшли з підпілля й здивували своєю творчістю України та закордон. …
Харківські мазанки — це бренд Харкова. Вони увічнені і в творах професійних художників, наприклад класика Петра Левченка, і творах художників-аматорів. В залізобетонній забудові та в приватному секторі сучасного Харкові донині збереглись традиційні мазанки.
Про історію харківських мазанок, про їх дослідника Стефана Таранушенка, про звичаєвість та народний побут Слобожанщини розповідає директор етнографічного музею “Слобожанські скарби” ім. Гната Хоткевича Михайло Красиков.
У фільмі зняті найкращі зразки харківських мазанок, які ще збереглися на Іванівці та Лисій горі. На Холодній горі зберігся унікальний куточок старовинного Харкова з кількох мазанок. На Новоселівці є практично неушкоджена автентична класична мазанка. Автори фільму пропонують бодай зареєструвати харківські мазанки як пам’ятки архітектури місцевого значення.
Михайло Красиков свого часу організував фотомистецьку виставку про харківські мазанки, яка мала великий успіх. Зникнуть харківські мазанки — Харків втратить своє українське обличчя. …
Журавлівка — найстарший козацький історичний район Харкова. Він буквально оповитий легендами. Дві з них — про міфічного козака Харка та засновника слобожанського шляхетського роду Квіток — Андрія звучать у фільмі.
Де-не-де на Журавлівці проглядаються глинисті виступи — типові ознаки слобожанського краєвиду, які можна помітити і на Білгородщині, Курщині та Воронежчині. Головною вулицею козацької Журавлівки, колишньою старою московською дорогою, і сьогодні можна доїхати до тих нині російських, але споконвічних українських етнічних територій.
Козак Харко та Андрій Квітка колись оселились на Журавлівці біля Білгородської козацької криниці. Але її остаточно знищили вже на початку ХХІ століття. Десять років перед тим українське товариство Харкова намагалось перетворити Білгородську козацьку криницю в пам'ятне місце. Громадська діячка та письменниця Валентина Овод розповідає про ті події, а також про їх ініціатора — краєзнавця Івана Саратова.
Історичне середовище козацької Журавлівки вже практично втрачене. Але автори фільму плекають надію на відновлення Білгородської козацької криниці. …
“Сковородинівська географія” — трисерійний документальний фільм, присвячений деяким епізодам з мандрів українського філософа Григорія Сковороди. Вперше зйомки відбулися в тих місцях, які практично не відвідують щанувальники та дослідники його творчості: Охтирський Троїцький монастир, Лебедин, Бахмут, села Безруки, Рябушки, Моначинівка, Стариця, Писарівка. У фільмі відзняті дивом збережені сковородинівські реліквії, позабуті пам’ятки та документи, пов’язані з цими…
В першій серії трисерійного документального фільму ви рушите стежками Григорія Сковороди, але тими, якими дуже рідко, або взагалі не водять екскурсантів. А відтак мандрівка почнеться з відомого села Бабаї та його околиць.
В бабаївських лісах під Харковом є тільки один вияв народної любові до Григорія Сковороди — невеличкий саморобний монументик, якого немає в переліках та реєстрах історичних пам’яток. В самих Бабаях доруйновується будинок, де мешкав видатний український мандрівний філософ. Нинішня мешканка того будинку Любов Галушкіна розповідає про безрезультатні багаторічні спроби привернути увагу до порятунку реліквії. В селі Безруки Деркачівського району Харківської області, де Григорій Сковорода зробив першу спробу перенести свої думки на папір, немає жодної згадки про його перебування там.
На батьківщині Григорія Сковороди — на Полтавщині, в Чорнухах бережуть кожну крихітку, пов’язану з мандрівним філософом, відновлено садибу, де він народився. На Горловій горі неподалік Чорнух встановлено пам’ятну стелу мандрівному філософу. В Чорнухах розпочав свою скульптурну “сковородіану” Іван Кавалерідзе.
Григорій Сковорода бував в Лохвиці, де навчав грамоті в козацькій школі сотника Мартоса та співав у хорі собору Різдва Пресвятої Богородиці. Саме в Лохвиці Іван Кавалерідзе встановив 1922 року перший в Україні пам’ятник великому українському мандрівному філософу, який з Лохвиці зазвичай повертав на Охтирку. …
Мандруючи, Григорій Сковорода чомусь завжди обминав Полтаву, але ніколи не втрачав можливості побувати в Охтирці. Він був свідком будівництва знаменитого барокового Покровського собору, обов’язково прагнув побувати на “горі Ахтирь” в Троїцькому Охтирському монастирі. Саме там Григорій Сковорода пережив знаменну подію свого життя, коли відчув, що любить Бога не по-рабськи, а як свого найщирішого друга.
В Лебедині дивом зберігся будинок, в якому жив Григорій Сковорода, а згодом гостював Тарас Шевченко. Нині він перебудований під крамницю “Детский мір”. Місцевий краєзнавець та письменник Борис Ткаченко розповідає про перебування Григорія Сковороди на Лебединщині та Харківщині. В Лебединському художньому музеї зберігаються картини кінця ХVIII ст., які міг бачити український мандрівний філософ, а в Лебединському краєзнавчому музеї є експозиція, присвячена фундатору світового футуризму Давиду Бурлюку, уродженцю цих місць. Вперше зйомки відбулися в селі Рябушки, де гостював Григорій Сковорода і яке є батьківщиною Давида Бурлюка.
Покровський Сіннянський монастир в селі Писарівка Золочівського району Харківської області, де свого часу ігуменом був троюрідний брат Григорія Сковороди Іустин Звіряка, закритий у 1780-х рр. Мандрівний філософ дуже любив бувати в цьому монастирі, де написав кілька творів. Нині на місці монастиря — новозбудований храм та самодіяльний музей народної архітектури та побуту. …
Григорій Сковорода був частим і бажаним гостем на Куп’янщині. Коли йдеться про його перебування там, часто-густо згадують село Гусинку, але дуже рідко — Моначинівку. У моначінівській школі обладнаний літературний музей Григорія Сковороди, а біля школи зберігся дуб, який згідно з легендою, посадив сам мандрівний філософ. Там же був панський будинок Розальйон-Сошальських, але він знищений. Така ж доля очікувала на сковородинівський дуб, але його вдалось зберегти.
Через Куп’янщину Григорій Сковорода мандрував до колись слобідського полкового міста Острогозька та українського міста Таганрог. Нині шлях для сковородинознавців та шанувальників Григорія Сковороди туди закритий: нині Острогозьк та Таганрог, а також Білгород, де свого часу побував мандрівний філософ, на території Російської Федерації — країни-агресора.
Практично ніхто не знає, що у своїх мандрах Слобідською Україною Григорій Сковорода не обминув і Донбасу, побувавши в Бахмуті. Свято-Троїцький собор, де молився мандрівний філософ, а також побував його знаменитий сучасник Омелян Пугачьов, був остаточно знищений вже в 1960-х роках. Ніхто не знає, що у бахмутському краєзнавчому музеї зберігається меморіальна дошка, яка нагадує про Свято-Троїцький собор та Григорія Сковороду.
Село Стариця Вовчанського району Харківскої області — та місцевість, де Григорій Сковорода прожив два роки, пізнаючи через себе самого Бога. Вперше зйомки відбулися в місцевості, яка відіграла велику роль в житті мандрівного філософа і де немає жодної згадки про нього. …
Якщо на ділянці українсько-російського кордону в Харківській області поки тиша і спокій, то в Луганській області “русский мир” дав смердючі метастази: її частково й тимчасово окупувала Росія. Там — війна. Погранці, з яких вперто творили державних службовців, зі зброєю в руках боронять Україну на лінії розмежування, зокрема в Трьохізбенці, і чекають лише наказу, щоб шугнути…
Немислимі Збройні сили України без танчиків. Вони вкрай необхідні завжди — в атаці, в обороні, при зачистці. Вони б’ють “ополчєнцев” так, щоб вони ніколи не сумували, б’ють “прямой наводкой” та б’ють “із-за угла”. Вони вичищають звільнену донецьку землю від сепарських мін. Про це розповідають танкісти Костя, “Маляр”, та “Профі”. Командир взводу “Сава” та й всі…
З початком російсько-української війни потребу духовно окормлювати Східний фронт задовольнили винятково українські Церкви. Пліч-о-пліч з українськими вояками в стрій стали українські священики — православні і католики. Про сакраментальне на українському Східному фронті розповідають о. Онуфрій Репецький ЧСВВ, о. Дмитро Нікітенко (УПЦ КП). Як приступають до сповіді та служать Святу Літургію в окопах та на передньому…
Третя серія з документального серіалу “Східний фронт” і перша, присвячена мирним людям, яких обпалила війна на Донбасі. Розповіді мешканки Авдіївки, котра пережила ад штурму цього міста, та жахливі сліди війни – мінні поля прямо в межах цього міста. Свідчення селян, які пережили тимчасову окупацію російсько-терористичними бандформуваннями: в селі Верхньокам’янське Донецької області дітей, які збіглися подивитись…
Доброволець батальйону “Донбас”, харків’янин Олексій Антіпов, розповідає про пекло іловайського котла та полону в донецькому СБУ. В полоні побував також римо-католицький священик Володимир Вонсович. Проте на Східному фронті є речі значно страшніші та огидніші: командирська тупість та генеральський контрабандний бізнес. А потужнішою зброєю за танки і “гради” є “русское” слово. Втім, на українському боці Східного…
Перший фільм, який започатковує багатосерійний документальний цикл “Східний фронт”. Де почалася війна, яку в Україні сором’язливо іменують “антитерористичною операцією”, і хто її розпочав? На це питання відповідають рядові фронтовики та мирні мешканці Донбасу. Відповідь однозначна: агресор — Росія. “Русский мир” дуже швидко скинув привітну маску та показав свій хижий оскал. Саме в Слов’янську та Краматорську…
Документальний фільм побудований як розповідь лубенського краєзнавця Петра Підтоптаного про пам’ятні місця Лубен, пов’язані з родиною Шеметів. Йдеться також про видатну роль, яку зіграли брати Володимир, Микола та Сергій Шемети в історії України та в історії української державності, видавши першу на підросійській Україні українськомовну газету “Хлібороб”. Глядач побачить місця, де була садиба Шеметів, де була…
В духовній спадщині митрополита Андрея Шептицького майже не зустрічаються слова “Харків”, “харків’яни”, “Слобожанщина”, “Слобідська Україна”. Між тим митрополит Андрей Шептицький мав чимало зв’язків і стосунків зі слобожанами, і навіть перебував на землі Слобідської України один рік. Фільм відкриває невідомі й маловідомі сторінки біографіії митрополита Андрея Шептицького та історії слобожанських земель, що опинились на території сучасної…
Визнаний за життя класик української радянської літератури Олесь Гончар вважав Харків рідним містом. Тут він навчався, звідси він пішов на фронт, тут він сидів в тюрмі. Здавалося б, в Харкові чимало завулків, пов’язаних з його іменем. Але їх майже не залишилось. Ми пройдемо Харковом доріжками героїв романів Олеся Гончара, пошукаємо Толкачівку – місце студентської молодості…
Розташована в центрі Відня, церква святої великомучениці у Відні є живим осередком українства столиці Австрії. Відеоекскурсія розповідає як про сучасне життя, так і про історію цієї найстаршої закордонної парафії нашої Греко-Католицької Церкви. Саме тут є те місце, де українці за кордоном відчувають себе як вдома. Так, під час недільної Св. Літургії церква не вміщає всіх…
Невідомо з яких причин про харківську вулицю Полтавський шлях згадують тільки з негативом — як брудну, гамірну та малоцікаву. Ми ж хочемо співати дифірамби Полтавському шляху, де колись відбулась найнезвичайна акція протесту в Харкові, де дивом зберглись легендарні будинки. Ми хочемо проспівати дифірамби знаменитим мешканцям Полтавського шляху — письменнику, музиканту-бандуристу і революціонеру Гнату Хоткевичу та…
Полтавський шлях — вулиця Харкова, яка споконвіку показувала харків’янам, та і всій Україні шлях історичного поступу: на схід вона закінчується глухим кутом, а на захід, якщо нею їхати, весь час нікуди не звертаючи, можна через Полтаву, Київ та Львів дістатись до Атлантичного океану. Втім, і поруч Полтавського шляху, поки не рушили до Європи, є на…
Саме в харківському районі Іванівка народився місцевий пролетаріат. За радянських часів цей факт зробили предметом особливої гордості, але все, що применшувало ту гордість, старанно замовчували та нищили. Але за бажання на Іванівці можна знайти згадки про письменника Аркадія Любченка та офіцера-історика Євгена Альбовського, посміятися над курйозами щеплення пролетарської гордості й побачити кінець ватно-пролетарського періоду.…
Харківський район Сортировка, тобто залізнична станція Харків-Сортувальний — навіть не завулок, а задвірок, околиця великого міста. Але промислова Сортировка водночас — Ельдорадо для пошуковців-краєзнавців, бо ж ніхто ніколи нею не цікавився. Вигадана за радянських часів історія про пересадку Пушкіна на Сортировці мусила задовільнити зростаючі культурні потреби місцевого пролетаріату. Проте навіть поверхове зацікавлення справжньою історією переконало:…
Жоден з харківських історичних районів не має такої легендарної слави як Холодна Гора. Десятки письменників оспівували Холодну Гору в своїх творах, десятки митців жили на Холодній Горі, а тих знаменитостей, хто просто перебував на Холодній Горі, не перелічити. Попередні покоління дбайливо знищували все, що пов’язане з історичним минулим Холодної Гори, але її історія продовжує жити…
Холодногірська тюрма — єдиний об’єкт в місті Харкові, де можна всерйоз говорити про примирення на грунті історичної пам’яті. В ній сиділо так багато людей, в тій чи іншій мірі причетних до творення української історії, що огорожу навколо Холодногірської тюрми можна було б спорудити винятково з меморіальних дошок. Що значить Холодногірська тюрма для України і для…
Прогулянка величезною і занедбаною територією колишнього радянського авіаційного училища на Холодній Горі несподівано для глядача відкриє імена та вчинки здавалось б, давно забутих, а іноді й взагалі невідомих в Харкові персонажів української історії: Григорія Коссака, Юрка Тютюнника, Івана Власовського; нагадає про навчальні заклади, які там містились. Автори фільму спробують по-іншому подивитись на трагічну постать поета…
Відеоекскурсія розповідає про основоположника сучасної української літератури, видатного українця і знаменитого харківця Григорія Квітку-Основ’яненка. Він віддав всі свої сили для Харкова, та не думав і не гадав, якою буде подяка нащадків-харківців. Нащадки подбали, щоб без сліду зникла квіткінська садиба, а відтак і не було музею письменника. Якщо і встановили йому пам’ятник, то ненадовго, а оспівана…
Владислав Проненко в третій серії циклу “Харківські завулки” запрошує всіх бажаючих відвідати харківську околицю — Лису гору. Вона не так оповита легендами та історіями, як її посестра — гора Холодна. Але і на Лисій горі ви дізнаєтесь про знаменитого купця-одкупщика Кузіна, мільйонера Івана Геращенка, а найголовніше — пройдете стежками Григорія Сковороди, побуваєте на вулицях Сковородинівській…
Харків Юрія Шевельова: мандрівка до місця народження найбільшого в ХХ столітті українського науковця-гуманітарія, до будинку, де він жив, до університету, де він вчився і викладав. Як примушували зізнатися в колабораціонізмі Юрія Шевельова і як нині в Харкові бережуть пам’ять про нього. Розповідь професора Ігоря Муромцева про Юрія Шевельова, про його відвідини рідного міста в 1990-х…
Коротка відеоекскурсія вулицею Харкова, де колись була одна з двох барокових церков міста. Вулиця, яку сплюндрували радянські архітектори і де побувала полум’яна більшовичка. На Конторській знайшла притулок знаменита російська художниця Зінаїда Серебрякова і жив український націоналіст Микола Міхновський.…
