Не лише сильним, мужнім та безстрашним чоловікам до вподоби щодня вдягати однострій. У цей складний для нашої держави час все більшає охочих «слабкої» статі, які прагнуть захищати свою Вітчизну. І не лише прагнуть, а й служать!

В зоні АТО напередодні жіночого свята вдалося зустріти кількох військових представниць прекрасної статі. Цікаво було дізнатися чому і як вони опинилися на справжній війні, яке ставлення до них з боку чоловіків тощо. Нагода випала в розташуванні одного з підрозділів 80 окремої аеромобільної бригади Високомобільних десантних військ Збройних Сил України, де служать три чарівні жінки: майор Юлія Т., старший лейтенант медичної служби Анна М. та старший солдат Юлія М.

Окраса підрозділу — так представив цих дівчат тимчасовий виконувач обов’язків заступника командира бригади по роботі з особовим складом. І з ним погоджується увесь колектив, до якого належать ці красиві, тендітні жінки.

— Від присутності жінок у колективі — лише позитив. Вона й посміхнеться, й пожартує, і, коли треба, поставить на місце, — розповідає офіцер. — Дівчата — молодці, бездоганно виконують свої посадові обов’язки. Дай їм автомат, і можуть відстрілятися краще від того солдата, для якого стрільба — це основна робота.

Офіцер переконаний, що кожен боєць, незалежно від статі, має бути універсальним: вміти стріляти з автомата, гранатомета, поставити джгут або зробити укол.

— І наші дівчата все це вміють, — із гордістю додає він, — а про їхню працьовитість годі й говорити: дадуть фору навіть деякім чоловікам.

Солдат Юлія, за її словами, сама «напросилася» у зону бойових дій, і жодного разу про це не пожалкувала. Тут, в зоні АТО, вона наполегливо доводить, що служити — зовсім не важко, попри бойові умови та ненормованість службового навантаження.

— Просто в нас дуже гарний колектив, — переконує вона, — а це — головне. На цій війні ми всі робимо одну спільну справу — боремося з ворогами нашої держави. Тож в усьому допомагаємо одне одному, дбаємо про честь кожного військовослужбовця та всього колективу. А коли ми всі разом — жоден ворог не вистоїть!

Зберегти здоров’я кожного солдата, за будь-яку ціну врятувати життя пораненому в бою — таке життєве призначення старшого лейтенанта медичної служби Анни.

— Мені ще не довелося побувати у справжньому бою. Але я до цього готова і психологічно, і професійно. Адже життя кожної людини — це безцінний дар, унікальний і неповторний. Треба його берегти, — ділиться думками Анна. — Те, що нині тут, на сході, російські найманці вбивають та калічать українських воїнів, які захищають свій народ, вважаю кривавим злочином проти усього людства. І всі свої знання та вміння я готова застосувати для порятунку наших героїв.

Варто зазначити, що тут, у смузі бойових дій, відсутнє поняття робочого часу, у вихідні й свята всі, у тому числі й жінки, цілодобово й без вихідних знаходяться на службі й виконують свої обов’язки. Але дівчата впевнені, що попри бойові умови без привітань зі святом їх не залишать. Будуть і поздоровлення, і квіти, і згадки про рідних та близьких.

— Я теж готова будь-якої миті взяти до рук зброю та поруч із бійцями підрозділу вступити в бій із нашими ворогами, — розповідає майор Юлія. — Щороку ми всім підрозділом проходимо відповідну бойову підготовку. Втім вже майже рік як ми не тренуємося, а воюємо. Участь у бойових діях на сході України — це справжнє випробування на міцність та відданість Батьківщині.

— А вдома на мене чекають мама, син та чоловік…, — додає вона після невеличкої паузи. — Сину дев’ять рочків, і йому не кажуть, що мама на війні. Щоб не злякався… Він думає, що я на полігоні, й дуже сумує без мами. Я теж сумую. Але я вірю, що все скоро закінчиться, я повернуся додому й розповім синові про перемогу!

Прес-офіцер сектору