Майже кожного дня в зоні АТО здійснюються подвиги. Хтось рятує цілі екіпажі, хтось — побратимів, а для когось герой той, хто допоміг місцевому населенню в скрутний час із харчами. Для нас вони — справжні патріоти та захисники. Їм же здається, що нічого надзвичайного вони не роблять.

Нещодавно почула історію про херсонця Максима Негрова, який потрапив служити в морську піхоту. Історія цієї людини цікава саме тому, що до війни та Революції гідності Максим не мав жодного відношення до військової справи — був юристом, викладав в університеті, писав наукову роботу тощо.

Та зима часів Майдану змінила його. Остаточно до рішення стати військовим спонукала анексія Криму. Саме тоді Максим вирішив залишити цивільне життя та зробити свій практичний внесок у захист державного суверенітету нашої країни.

Спочатку було навчання на базі одного з добровольчих батальйонів спеціального призначення, перші бойові завдання у зоні проведення АТО, перші враження, перші втрати. Під час відвідин друзів у місті Миколаїв Максим познайомився із Артемом Корнєвим, який тоді проходив службу в морській піхоті. Хлопці потоваришували. Згодом війна розкидала друзів по різних «гарячих» точках, проте вони намагалися підтримувати зв’язок. Якось в Артема перестав відповідати телефон… Того дня Максим дізнався сумну новину про загибель друга.

Максим тоді збирав необхідні документи для переведення до легендарної 79-ї аеромобільної бригади, що в той час вела запеклі бої за донецький аеропорт, бо хотів бути там, де найгарячіше. Однак звістка про загибель товариша змусила змінити плани — він звернувся до підрозділу морської піхоти з проханням дати згоду на зарахування його на службу. Багато хто був здивований цьому, бо у 37 років чоловіку належало починати з нижньої військової ланки — матроса. Але Максим йшов служити не за званнями або посадами. Пізніше чоловік пояснив свій вибір:

— Нехай ворог знає, що після втрати одного нашого товариша на його місце прийдуть два інших!

З перших днів служби Максим просився на передову. Після нетривалої підготовки та злагодження його відправили на Донбас боронити від ворога нашу державу. Якось підрозділ морських піхотинців був направлений в одну із найгарячіших точок лінії оборони, де бойовики вирішили здійснити прорив. У тому запеклому протистоянні командування сектору найбільше покладало надію на морпіхів. Вони і наступ мали стримати, і допомогти бойовим товаришам.

Однак ще на марші колона військовиків потрапила під обстріл, осколками гранати були поранені бійці, що їхали на БТРі. Поруч із Максимом сидів ще зовсім юний хлопчина, який дістав важкі поранення. Кілька осколків влучили й у Негрова. Та, долаючи нестерпний біль, він зміг надати першу медичну допомогу товаришу та продовжив виконувати бойове завдання.

У ті дні все йшло не за планом. Бойова операція, яка мала тривати лише добу, затягнулася на чотири. І весь цей час Максим був у бою. Він свідомо відмовився від госпіталізації. Для нього справою честі було виконання бойового завдання.

Запеклий бій… Мужність… Героїзм… Відданість Батьківщині. Максим Негров тільки згодом, після виконаного завдання, був доставлений у госпіталь на операцію. Як згадує сам морпіх, лікарям вдалося видалити тільки частину осколків. Однак чоловік уже збирається повернутися на службу. Він упевнений, що перемога обов’язково буде за нами!

ЮРИСТ — ДОБРОВОЛЕЦЬ — МОРПІХ – Народна армія
narodka.com.ua
Майже кожного дня в зоні АТО здійснюються подвиги. Хтось рятує цілі екіпажі, хтось — побратимів, а для когось герой той, хто допоміг місцевому населенню в скрутний час із харчами. Для нас вони — справжні патріоти та захисники. Їм же здається, що нічого надзвичайного вони не роблять.