ПРАКТИЧНЕ ЗАСТОСУВАННЯ ПРАВИЛ ПРАВОПИСУ 1929 РОКУ М. СКРИПНИКА НА ПРИКЛАДІ ПРОГРАМ «ВІКНА», «ВІКНА-СПОРТ»

Складна гісторія української мови, кількість спірних і сумнівних випадків вживання тих або инших слів уже давно настійно вимагають вироблення загальних стабільних правил слововживання. Але органу, який би займався впорядковуванням української мови, в нашій країні немає. Тому праця високопрофесійного авторського колективу телеканалу СТБ, а також випрацювані єдині правила слововжитку в книзі «ПРОМОВА, або Де ми помиляємося» надзвичайно важливі й актуальні нині й з практичної точки зору.

У творчій групі, яка готує телевізійний продукт є кілька редакторів кожен з яких виконує власні, виділені в посадовій інструкції, обов’язки. Зокрема, на телеканалі СТБ основна група редакторів для підготовки випуску складається з трьох осіб: випускового редактора, допоміжного випускового та редактора літературного. Телевізійне редагування взагалі – процес творчий, його значною мірою визначають індивідуальні особливості та смаки редактора. Будь-яка помилка або неточність викладу фактичного матеріалу (навіть найменша хиба в титрах) підривають довіру як до самого сюжету, його автора (журналіста), редактора, так і до телевізійної компанії, яка пропустила неточність. Як зокрема на СТБ, так і на инших каналах, літературний редактор є контрольним пунктом перед виходом матеріялу в етер. Лише після вичитки тексту сюжету літературним редактором, журналіст може йти на відеомонтаж. Ураховуючи різницю між письмовою й усною мовами, літредактор повинен зі значною обережністю вносити правки в текст. Інформаційні програми, а саме новини не терплять багатослів’я. Інформація, яку подає журналіст, має бути чіткою, виразною і зрозумілою для всіх. Адже основне завдання інформаційних програм – оперативно і точно доносити новини до глядача. Літературний редактор на СТБ – людина, яка досить тісно пов’язана з мовою, змінами, що повсякчас відбуваються в ній. Літературне редаґування на СТБ не дає значних прав втручатися і змінювати фактичний матеріял тексту журналіста. У випадку, коли очевидні і безсумнівні помилки бувають у тексті (неправильні імена, назви, дати, числа тощо), літературний редактор повинен вказати на цю помилку редактору випусковому. Тож основне завдання літературного працівника – стежити і дбати за культуру мови, запобігати помилковому слововживанню, стежити за правильним наголошуванням слів, вимовою під час начитування сюжету журналістом, уникати невластивих українській мовній традиції зворотів і висловів. Матеріялом для праці літературного редактора є закадровий текст сюжету журналіста, титри, иноземні сихрони в сюжетах, які журналіст перекладає на українську мову, анонси програми, текст графічної інформації тощо. Одне з основних завдань літературного редактора на каналі – редаґування з дотриманням правил правопису 1929 року, яким послуговується телевізійна компанія СТБ.