Пакистанський кат і його родинна традиція
Пакистанський кат і його родинна традиція
М. Іл’яс Хан
BBC News, Ісламабад
- 9 серпня 2015
Сабір Массіх: “Батько навчив мене, як правильно в’язати вузол”
Минулого року прем’єр-міністр Пакистану Наваз Шариф проголосив кінець семирічного мораторію на страту, – а наступного дня навколо будинку Сабіра Массіха у Лахорі вже чатували папараці.
Пан Массіх – професійний кат – не вперше бачив репортерів і операторів; він радо би поділився своєю думкою щодо поновлення практики повішень, але мав обмаль часу.
“Ввечері 18 грудня я вже мусив бути в Фейсалабаді, бо на наступний ранок там була призначена страта двох засуджених”.
Тож він вкинув у сумку трохи одягу, а потім вдягся у вбрання своєї 17-річної сестри, накинув на голову хіджаб і пішов на автобусну зупинку прямо повз мікроавтобуси знімальних груп.
Приблизно в той самий час, десь на 170 км західніше у Фейсалабаді, представники служби безпеки перевозили двох в’язнів з центральної міської тюрми, де не було шибениці, у районну тюрму.
Це були не прості в’язні.
Мохаммед Акіл на прізвисько доктор Усман у 2009 році очолив зухвалий напад на військовий штаб у Равалпінді, коли загинуло 20 людей, Аршад Мехмуд був засуджений за замах на вбивство Первеза Мушаррафа, тодішнього президента Пакистану, у 2003 році.
Обидва чоловіки були колишніми військовими та членами небезпечних терористичних угрупувань.
Скасування мораторію
Зійшовши з автобуса у Фейсалабаді, пан Массіх узяв таксі до районної тюрми. Дорогою він мусив кілька разів пред’являти своє посвідчення ката, щоб проїхати блокпости, встановлені армією та поліцією для запобігання актів помсти з боку терористів.
Наступного дня Акіл і Мехмуд стали першими страченими у Пакистані за сім років, а виконав вирок 32-річний пан Массіх.
У Пакистані очікують виконання смертного вироку близько 8 тисяч осіб – більше, ніж у будь-якій іншій країні світу. З грудня державою вже було страчено близько 200 злочинців, частина з яких були засуджені за тероризм, інші – за навмисне вбивство.
У деяких випадках є сумніви щодо справедливості вироку. У вівторок було страчено 23-річного чоловіка на ім’я Шафкат Гуссейн – за вбивство дитини, яке він заперечував.
Його адвокати до останнього сперечалися з рішенням суду, вказуючи, що під час вбивства підсудний був ще хлопчиком і що зізнання було вибите з нього тортурами у в’язниці.
Відколи мораторій було скасовано, пан Массіх, за його власним свідченням, повісив близько 60 людей у майже десятку тюрем провінції Пенджаб. (Виконавцем страти Шафката Гуссейна, яка відбулася у Карачі, був не він).
Страчувати людей – наша родинна професія. Мій батько був катом, і його батько теж, і дідусь, і прадідусьСабір Масіх, пакистанський кат
Загалом з 2007 року він стратив понад 200 людей – цей підрахунок він озвучує без жодної нотки жалю у голосі.
Певно, це тому, що він походить з довгого родоводу катів – пакистанського еквівалента британських П’єрпойнтів, французьких Сансонів чи індійської родини Мамму Джаллад.
Як і більшість катів від часів Британської Індії, пан Массіх сповідує християнство. Його прізвище – місцева варіація імені Ісуса Христа, це поширене прізвище серед християн цього субконтиненту.
Він сильно заїкається, має глибоко посаджені очі з павутинням зморшок і пожовклі від жувального тютюну зуби. Водночас він стрункий і високий – десь 1 м 80 см, – з виразними рисами обличчя.
“Страчувати людей – наша родинна професія, – каже він. – Мій батько був катом, і його батько теж, і дідусь, і прадідусь – ще з часів Ост-Індської компанії”.
У 1979 році родич пана Массіха повісив Зульфікара Алі Бхутто (праворуч)
Можливо, найвідомішим з його предків був дідів брат, Тара Массіх, який у 1979 році повісив першого обраного прем’єр-міністра Пакистану Зульфікара Алі Бхутто.
Тарі Массіх довелося задля цього прилетіти у Лахор з Бахавалпура, оскільки лахорський кат Садік Массіх – племінник Тари і батько Сабіра – відмовився вішати улюбленого народного вождя.
Сабір розповідає, що у 1931 році його дід Кала Массіх повісив Бхагата Сінгха, революціонера-соціаліста, героя індійського визвольного руху.
Але на це досягнення претендують також родичі Мамму Джаллада з Індії, які кажуть, що Бхагата Сінгха повісив Рам Ракха, дід Мамму.
“Я нічого не відчуваю”
З такою сімейною історією, Сабір Массіх постійно цікавить журналістів, що хочуть почути від нього одкровення про його роботу. Чи спить він ніч напередодні виконання вироку? Чи сняться йому потім жахіття? Що він відчував, коли повісив свою першу жертву? Що думають про його роботу рідні та друзі?
“Я нічого не відчуваю. Це професія, що переходить з покоління у покоління. Батько навчив мене, як правильно в’язати вузол, у скільки петель складати мотузку і таке інше. Коли мене вже збиралися долучати до роботи, він почати брати мене з собою на страти”.
Його перше самостійне повішення відбулося у липні 2007 року.
Моя робота невелика – три хвилини підготовки безпосередньо перед повішеннямСабір Масіх, пакистанський кат
“Єдине, що мене хвилювало – це щоб вузол не розв’язався, але заступник начальника тюрми мене підбадьорив”.
“Він змусив мене кілька разів зав’язати і розв’язати вузол, щоб потренуватися, перш ніж засудженого вивели на шибеницю. Коли тюремник дав мені знак смикати важіль, я дивився лише на нього і не бачив, як засуджений провалився у люк”.
Зараз процедура приблизно така сама.
Засуджений на страту “вислуховує перелік своїх злочинів і вирок, вмивається і молиться, якщо бажає, а далі у супроводі охоронців підводиться на шибеницю”.
“Моя робота невелика – три хвилини підготовки безпосередньо перед повішенням. Я знімаю з засудженого взуття, надіваю йому на голову капюшон, зв’язую руки й ноги, надіваю на шию петлю, поправляю вузол, щоб він був під лівим вухом, і чекаю сигналу, щоб потягти за важіль”.
Ні до, ні після виконання обов’язків катам не пропонують психологічної допомоги. Немає також правил, які б обмежували число повішень і гарантували б відпустку по досягненні ліміту.
Втім, пан Массіх не бачить необхідності ні в першому, ні в другому.