Як ЄС дає собі раду з мігрантами
Як ЄС дає собі раду з мігрантами
Лоренс Пітер
ВВС News
- 22 серпня 2015
Італія перевезла тисячі врятованих мігрантів на Сицилію
Цього року в Середземному морі потонуло близько 2000 мігрантів, які на переповнених човнах намагались досягти узбережжя Греції та Італії.
Потік відчайдушних переселенців з Сирії та Північної Африки, що надіються дістатися до Європи, уже перевищив показники за відповідний період 2014 року.
Німеччина, яка отримує набагато більше прохань про надання притулку, ніж будь-яка інша країна ЄС, цього року очікує на прибуття 800 тисяч біженців.
Наскільки критична нині проблема міграції для Європи?
Число мігрантів, що досягають берегів Європи морем, цього року значно підвищилось порівняно з тим самим періодом 2014 р. Особливо побільшало прибулих до Греції.
Служба прикордонного контролю ЄС повідомила, що лише у липні до грецьких островів пристало майже 50 тисяч мігрантів, переважно сирійці.
За даними ООН, станом на середину серпня цього року морем до Греції прибуло 158 тисяч мігрантів. Це перевищує аналогічний показник в Італії – 90 тисяч.
Більшість з тих, хто прямує до Греції східним середземноморським маршрутом, долають відносно невелику відстань – з континентальної Туреччини до островів Кос, Хіос, Лесбос чи Самос.
Подорож з Лівії до Італії довша та небезпечніша.
У липні до узбережжя Греції пристало 50 тисяч мігрантів
За даними Міжнародної організації з міграції (МОМ), станом на серпень кількість загиблих у морі перевищила 2000. З цих осіб 1930 намагалися дістатися до Італії.
Корабельна аварія, що сталася 19 квітня поблизу італійського острова Лампедуза, забрала близько 800 життів.
Отже, тепер більшість мігрантів – особливо з Сирії – намагаються втекти до Греції, уникаючи лівійського маршруту.
З початку цього року на зовнішніх кордонах Європи було виявлено близько 340 тисяч мігрантів, повідомляє агентство Frontex.
Для порівняння, за той самий період минулого року їх було 123,5 тисячі.
Одна з найбільших міграційних хвиль нахлинула на Європу 6-7 червня, коли у межах масштабної міжнародної операції в морі виловили майже 6 тисяч людей, яких потім відвезли на південь Італії.
Мігранти часто розповідають про насильство й жорстокість з боку людей, що беруть участь у їхньому транспортуванні. Багато хто платить перевізникам по кілька тисяч доларів за особу; нерідкі випадки пограбування.
Небувалий приплив мігрантів спостерігається на островах Кос і Лесбос, куди вони припливають на легеньких гумових шлюпках чи малих дерев’яних човнах. Їхня присутність сильно обтяжує місцеву інфраструктуру.
Континентальна Греція відіграє роль транзитного вузла – багато мігрантів подорожують далі на Балкани, сподіваючись дістатись до Північної Європи.
Іншим напруженим регіоном є Угорщина. Лише у липні 34 тисячі мігрантів намагалися перетнути сербсько-угорський кордон.
Під таким тиском Угорщина закликала партнерів по ЄС не відправляти назад мігрантів, яким вдалося вирушити з цієї країни далі. Вона також планує встановити посилений контроль на всіх ділянках свого кордону з Сербією.
Звідки вони прибувають?
Найбільшу групу мігрантів за національністю у 2015 р. становили сирійці, за якими йдуть афганці. Далі у цьому списку – переселенці з Еритреї, Нігерії та Сомалі.
Жорстока громадянська війна у Сирії стала причиною масштабного виходу населення. Афганці, еритрейці та інші етнічні групи також тікають від бідності та порушення прав людини.
В Італії найбільше нових мігрантів наразі походять з Еритреї, а після неї – з Нігерії.
У Греції ж найбільше мігрантів з Сирії, а потім – з Афганістану, стверджує МОМ.
Минулого року близько 219 тисяч біженців та інших мігрантів успішно подолали Середземне море, але не менше 3500 людей загинули, повідомляє Управління Верховного комісара ООН у справах біженців. У 2013 р. тих, хто приплив до Європи морем, було значно менше: близько 60 тисяч.
У 2011 р. головну проблему становили переселенці з Тунісу, що припливали на Лампедузу. Нині кількість втікачів-тунісців значно поменшала, але Лампедуза лишається тим вузьким коридором, через який мігранти намагаються увійти до Європи.
Дані агентства Frontex враховують тільки виявлених нелегальних мігрантів – багатьом іншим вдається прослизнути непоміченими.
Як ЄС вирішує проблему міграції?
У листопаді 2014 р. Італія закрила свою програму пошуку і порятунку мігрантів, що мала назву Mare Nostrum. На заміну їй прийшла дешевша й обмеженіша операція ЄС під назвою “Тритон”, у межах якої службовці патрулюють лише 30 морських миль, найближчих до узбережжя.
Гуманітарні організації заявляють, що згортання зусиль з порятунку посилило загрозу для життя багатьох мігрантів.
Після багатьох суперечок керівники ЄС погодились втричі збільшити фінансування “Тритона” (до 120 млн євро), що вивело цю операцію приблизно на один рівень з колишньою італійською Mare Nostrum.
У квітні лідери ЄС пообіцяли посилити патрулювання Середземного моря й активніше переслідувати нелегальних транспортувальників, захоплюючи і знищуючи човни ще до того, як мігранти піднімуться на борт.
Втім, будь-які силові дії мають узгоджуватись з міжнародним законодавством. Хаос у пошматованій війною Лівії залишається величезною проблемою.
Боротися за права нещасних мігрантів особливо важко, враховуючи, що в економіці ЄС досі хмарно, багато європейців не мають роботи й остерігаються працівників з-за кордону. Між країнами ЄС немає згоди щодо того, як розділити між собою тягар міграції.
Що спричиняє витік людей з Лівії?
У Лівії тривають запеклі битви між повстанцями
У Лівії за контроль борються дві керівні групи. Крім того, у країні присутні й бойовики так званої “Ісламської держави”.
Хаос розв’язав руки нелегальним перевізникам, що користаються народним лихом, тоді як органи влади не приділяють цьому достатньої уваги.
ЄС та ООН сподіваються, що сторони досягнуть політичної угоди і ситуація у Лівії дещо стабілізується, однак наразі ознак успіху дуже мало.
Ідея військового втручання з боку Європи зустрічає великий опір.
Чому число мігрантів збільшується?
Зрозуміло, що важливими причинами міграції до Європи є війни у Сирії та Іраку. Сусіди Сирії на Близькому Сході прийняли у себе близько трьох мільйонів мігрантів; ще багато мільйонів змушені були переселитися у межах Сирії.
Але багато мігрантів і далі наважуються на небезпечну подорож з Африканського Рогу, не зважаючи на часті випадки жорстокості з боку перевізників, випробування пустельною спекою та воєнні загрози Лівії, яка є головним пунктом відправлення.
Сомалі спустошене війною, тож, на думку італійських посадовців, більшість мігрантів звідти є справжніми політичними біженцями, що шукають притулок під страхом переслідування. Що ж до Еритреї, велика частина біженців звідти – молоді чоловіки, котрі, схоже, тікають від примусової військової служби, яка тут нагадує рабство. У цій країні лютують політичні репресії, стверджують правозахисні організації.
Афганці ж продовжують тікати від бідності та переслідувань, адже в їхній країні не припиняються напади бойовиків Талібану й кримінальних угрупувань.
Чи рівномірно розподілений тягар?
Один з багатьох таборів, створених для вирішення нагальних потреб біженців у південноіталійському муніципалітеті Розарно
Упродовж багатьох років ЄС намагається запровадити узгоджену міграційну політику. З 28 країнами-членами, кожна з яких має власну поліцію і судові органи, це виявляється вкрай непросто.
Було розроблено Спільноєвропейську систему підтримки осіб, що шукають притулку з більш детальними правилами. Але правила – це одне, а їхнє застосування по всьому ЄС – зовсім інше.
Головним нормативним актом ЄС з питань надання притулку лишається Дублінський регламент. Згідно з ним, відповідальність за розгляд прохань про притулок покладається переважно на країну, що зіграла найбільшу роль у прибутті чи перебуванні мігранта в ЄС. Зазвичай це країна в’їзду – але не завжди, адже в багатьох випадках мігранти прагнуть возз’єднання з членами родини, наприклад, у Великій Британії чи Нідерландах. Правила Дублінського регламенту теж не всіх задовольняють. Зокрема, Греція скаржиться, що її завалило заявами, адже саме сюди прибуває дуже велика частина мігрантів. Фінляндія, Німеччина та ще кілька країн припинили відправляти мігрантів назад до Греції.
Уряди ЄС довго обговорювали пропозицію про систему квот, за якою країни розділили б одна з одною тягар розміщення мігрантів. Врешті-решт вони погодились протягом наступних двох років прийняти 32,5 тисячі шукачів притулку з Сирії та Еритреї – тобто справжніх біженців. Утім, спочатку йшлося про 40 тисяч осіб.
Ще 20 тисяч біженців, які наразі перебувають у таборах Управління ООН у справах біженців, також будуть допущені в ЄС, але докладні умови цього поки що не узгоджені.
А як щодо внутрішньої міграції?
Слід пам’ятати, що величезна кількість громадян ЄС вільно переміщується між країнами Союзу. Вони також називаються “мігрантами”, але перебувають під повним захистом європейського законодавства, якщо тільки не є злочинцями, що переховуються від справедливого суду. Їхній статус принципово відрізняється від мігрантів, які не мають громадянства ЄС. У деяких країнах-членах, зокрема у Британії, вони також створюють проблеми, потребуючи соціального захисту чи посилюючи конкуренцію за робочі місця.
Більшість країн ЄС входять до Шенгенської зони, завдяки чому мігрантам дуже легко перетинати їхні кордони – не треба показувати паспорт чи інші документи.
Яким чином мігранти отримують притулок у ЄС?
Для цього необхідно довести відповідним органам, що вони потерпають від переслідування і що у разі повернення на батьківщину на них чекає небезпека чи навіть смерть.
Одним з принципів ЄС є заборона масової примусової депортації мігрантів. Однак були прецеденти порушення цього принципу. У цьому звинувачують Грецію, яка, будучи переобтяжена запитами, відправила назад кілька груп мігрантів.
За правилами ЄС, шукач притулку має право на харчування, першу допомогу і поселення у центрі прийому й розподілу. Його потреби мають бути розглянуті в індивідуальному порядку. Він може отримати притулок рішенням органів влади “у першій інстанції”, а при відмові – апелювати до суду. Часом такі апеляції задовольняють.
Передбачається, що протягом дев’яти місяців після прибуття біженець має отримати право на роботу.
За даними Європейської Комісії, кількість прохань про надання притулку у 2014 р. зросла до 626 065, порівняно з 435 190 у 2013 р. Показник 2014 р. – найвищий, за винятком іншого пікового року – 1992-го. Втім, тоді до ЄС входило менше держав.
Число заявників з Сирії у 2014 р. зросло більш ніж удвічі, сягнувши 123 тисяч осіб. Це 20% усіх заявників і набагато більше, ніж частка наступної етнічної групи, заявників з Афганістану, яких зареєстровано 7%.
Третє місце, з незначним відривом від еритрейців, посіли мігранти з Косово. Значна їхня частина – бідні й маргіналізовані роми.
У 2014 р. рішеннями у першій інстанції було надано притулок 163 тисячам осіб. Позитивні рішення склали 45% від загального числа рішень. Найбільше людей прийняли Німеччина (41 тис.), Швеція (31 тис.) та Італія (21 тис.).