4 вересня 1985 року у таборі біля села Кучино Пермської області помер український поет-шістдесятник, правозахисник Василь Стус. Сьогодні в Україні вшановують його пам’ять.

Життя і творчість Стуса нерозривно пов’язані з Донбасом. Тут відбувалось його становлення як особистості, формувався унікальний філософський та ліричний світ.

Автора поетичних збірок «Круговерть», «Веселий цвинтар», «Палімпсести» у травні 1980 заарештували, визнали особливо небезпечним рецидивістом та засудили до 10 років примусових робіт та 5 років заслання. На знак протесту проти жорстокого поводження табірної адміністрації з політв’язнями він кілька разів оголошував голодування. Помер в ніч з 3 на 4 вересня. За офіційними даними причина смерті — зупинка серця…

«Я вважаю, що доля Донбасу — це майбутня доля України, коли будуть одні солов’їні співи. Як же можна миритись з тим особливим «інтернаціоналізмом», який може призвести до згуби цілої духовної одиниці людства?», – писав у грудні 1962-го 24-річний викладач української мови Стус класику радянської поезії Андрію Малишку. Він за смутком описував маргінальне становище на Донбасі української мови та інтелігенції в цілому.

Передумови сучасної війни, що охопила східну частину України, насправді формувалися не одне десятиліття. Піднімаючи промисловість і дух радянського патерналізму, регіон свідомо чи ні, але занурювався у кризу моральну.

І сьогодні, коли ми говоримо про необхідність формування на Донеччині нової патріотичної еліти, не можемо забувати про справжніх передвісників української державності, яких, виховав Донбас.

Василь Стус, як Олекса Тихий та інші дисиденти, заплатили життям за право вголос називати речі своїми іменами. В’язні тоталітарної системи, вони залишились вільними від пут совісті. Гідний приклад для наслідування тим, хто називає себе сучасними українськими патріотами.

Управління інформаційної політики та з питань преси облдержадміністрації

Джерело