Спеціально для Крим.Реалії, рубрика «Погляд»

Кримські татари для Криму – те саме, що кримськотатарська політична еліта для офіційного Києва – великий пульсуючий соціальною енергією Мейдан/Майдан. Завдяки цьому Мейдану на півострові всі роки до окупації йшла боротьба за відновлення прав кримськотатарського народу. Завдяки цьому Мейдану Крим упродовж російської окупації завжди залишатиметься у фарватері української політики. Серед іншого, завдяки цьому Мейдану Крим буде повернений з-під окупації.

Питання лише в одному: коли ж енергія і натиск, нарешті, трансформуються в продуману державну політику?

Кримськотатарський фактор звільнення Криму

Неодноразово у своїх публікаціях звертав увагу на те, що кримські татари були і залишаються головними захисниками української державності спершу в «червоному», а потім – в «синьо-блакитному» регіоні. Головними – через свою громадянську пасіонарність, а також політичну системність.

Знову ж, підтримка України виявлялася на тлі багаторічної недовіри до кримських татар з боку умовної «української влади», неодноразового насильства з боку «Беркута» і впровадження кримським СБУ, яке майже в повному складі перейшло під прапор Росії, міфу про те, що мусульмани Криму – «сепаратисти й екстремісти».

У дні окупації саме кримські татари виявилися головними захисниками цілісності української держави на кримських вулицях, поки на тих же вулицях не з'явилися камуфльовані люди зі зброєю

У дні окупації саме кримські татари виявилися головними захисниками цілісності української держави на кримських вулицях, поки на тих же вулицях не з'явилися камуфльовані люди зі зброєю. Тобто представники збройних сил Російської Федерації.

Кримськотатарська молодь створювала загони самооборони в селищах компактного проживання для захисту своїх сімей, готуючись до найрізноманітніших варіантів розвитку політичної ситуації.

Саме киримли, підтримані українськими активістами, проривали озброєний кордон російського ОМОНу, зустрічаючи на кордоні Мустафу Джемілєва.

Меджліс і Курултай з перших днів окупації залишалися єдиними органами української державної влади на півострові. І будівля Меджлісу була останньою адміністративною будівлею, де до моменту захоплення самообороною висів український національний стяг.

Кримські татари зберегли і перевезли на материк телеканал ATR, який є одним з головних медійних і культурних надбань цього корінного народу Криму. Відновлення роботи телеканалу фактично дозволило остаточно зруйнувати інформаційну блокаду з боку Росії.

Крім цього кримські татари провели міжнародний Конгрес у Стамбулі, тим самим делегітимізували діяльність «російсько-татарських» колаборантів, і підтвердили правомірність проукраїнського курсу, на якому стоять Курултай і Меджліс.

На материку кримці били і продовжують бити в усі дзвони, піднімаючи тему повернення Криму в українському суспільстві та в міжнародному співтоваристві.

Стратегія. Вчора, сьогодні, завтра

Не можна не визнати, в українському парламенті працює не один кримчанин. Але системним лобіюванням «кримського питання» займаються, головним чином, кримські татари. У першу чергу, кримська парламентська двійка: Джемілєв і Чубаров.

Системним лобіюванням «кримського питання» займаються, головним чином, кримські татари. У першу чергу, кримська парламентська двійка: Джемілєв і Чубаров

У пресі звучало безліч припущень про те, хто став ініціатором створення Державної служби у справах АР Крим та м. Севастополя. У реальності все дуже просто. Без публічного тиску і багатомісячного стукання в різні двері з боку, зокрема Мустафи Джемілєва, не було б того «кримського» інституційного поля в системі влади, яке існує сьогодні.

Не було б ні Державної служби у справах АР Крим та м. Севастополя, ні Уповноваженого Президента України у справах кримськотатарського народу, ні Урядового уповноваженого з питань АР Крим та м. Севастополя (інститут створений замість скасованого Департаменту Секретаріату КМУ з питань АР Криму та м. Севастополя).

Днями шановані земляки Мустафа Джемілєв, Рефат Чубаров і Ленур Іслямов в черговий раз підтвердили тезу про пасіонарність кримськотатарського народу та його ключову роль у сучасній історії кримського півострова, про підготовлюване блокування автономії.

У своїй публічній заяві про необхідність припинення постачання товарів до Криму вони відобразили позицію, думаю, більшості кримчан. Як внутрішньо переміщених осіб, так і тих патріотів, хто живе на території окупованого півострова.

З моменту ухвалення закону «Про ВЕЗ «Крим», кримські експерти, громадські активісти, правозахисники регулярно говорили і писали про те, що цей закон не просто порушує права кримчан, але також створює можливості для збагачення на війні, як для українських бізнесменів, так і колаборантів.

Відомо, що близько 80% українських товарів перенаправляються з Криму в Краснодарський край, через свою якість і цінову привабливість

Відомо, що близько 80% українських товарів перенаправляються з Криму в Краснодарський край, через свою якість і цінову привабливість. Завдяки цьому, всі, хто зайнятий в логістиці українських товарів до Росії, отримують фантастичний профіт. А в цей час українські патріоти отримують по 10 і 20 років ув'язнення або перебувають в очікуванні вироків, через те що що ризикнули публічно повідомити про свою прихильність до України.

Також неодноразово говорилося про те, що вільна торгівля з Кримом відбувається на тлі утиску прав кримчан, у яких залишається все менше і менше можливостей виїжджати або в'їжджати на материк.

Кримський «кордон» перетворився не тільки на корупційну яму, але й на аналог «керченського мосту». Українські громадяни змушені годинами стояти в пробках і проходити принизливі перевірки. Ті, хто їде громадським транспортом, змушені пішки перетинати кордон, незалежно від віку, в спеку, в холод і дощ.

Всі ці факти вже неодноразово озвучувалися. І ось, настав час діяти.

Так, ми всі підтримуємо товарну блокаду Криму. Тому що впевнені: це збільшить навантаження на держбюджет Росії, зніме всі моральні питання з приводу торгівлі з окупантом і зробить їх більш договороздатними в частині дотримання прав людини.

Так, кримчани мають приїжджати в Херсонську область і купувати продукти на місцевих ринках, на оптово-роздрібних складах і в супермаркетах.

Одне питання мені ніяк не дає спокою. Згуртовано виступаючи проти законопроекту «Про ВЕЗ «Крим», що пропонуємо натомість?

Все правильно, але ось одне питання мені ніяк не дає спокою. Згуртовано виступаючи проти законопроекту «Про ВЕЗ «Крим», що пропонуємо натомість?

Чи є сьогодні у когось на руках альтернативні законопроекти? Опрацьовані чи нормативні акти, на підставі яких кримчани зможуть в'їжджати на материк, зокрема й за продуктами харчування?

Адже вже сьогодні окупаційна влада почала примушувати кримчан проходити процедуру відмови від українського громадянства. Зовсім недавно був прискорений процес заміни номерних знаків на автомобілях з українських на російські.

Чи готові пропозиції в парламент або Кабмін щодо того, хто, в яких обсягах і які саме товари кримчани зможуть завозити в Крим? Це зможуть робити підприємства, ФОП чи просто юридичні особи?

Без закону про «ВЕЗ « Крим» кримські компанії підпадають під дію штрафних санкцій, оскільки упродовж усього періоду окупації будуть позбавлені можливості здавати податкові накладні. Можливо, такі підприємства будуть змушені перереєструватися на материку або ліквідуватися. Чи готові рекомендації, як діяти в цьому випадку, і чи прописані процедури?

У той же час, процедура виїзду/в'їзду до Криму для пересічних громадян України з кримською пропискою досі не спрощена. Як і не спрощена і процедура оформлення документів.

Тобто, чи готова вся необхідна нормативна база для того, щоб забезпечити ефективну реінтеграцію Криму? Чи завдання – законсервувати Крим до кращих часів?

Чи є блокування Криму актом ПРОТИ, так характерним для вчорашньої української політики? Або актом ЗА, якого потребує сучасна Україна?

Ми проти того, щоб діяв закон про вільну економічну зону? Чи ми за те, щоб замість нього була ухвалена маса інших законів, які відрегулюють нинішній статус Криму в інтересах і держави, і суспільства? Якщо за, де ці документи?

Нам необхідна прозора, відкрита візія того, що ми плануємо робити

Ще більше нам необхідна прозора, відкрита візія того, що ми плануємо робити. А раптом виявиться, що, досягнувши, наприклад, вимкнення електрики для кримчан, ми лише отримаємо гуманітарну катастрофу на півострові? Що якщо наші співвітчизники почнуть вмирати в лікарнях, пологових будинках, будуть змушені сидіти в темряві, в холоді, діти – вчитися при свічках? Кому потрібна піррова перемога?

Замість гасел кримчанам на другому році окупації як вода необхідна довготривала стратегія, яка пояснює – як ми будемо послідовно домагатися звільнення рідного краю та його мешканців, остаточно не відсікаючи їх від України. Потрібні green і white papers, які необхідно виносити на публічне обговорення, а потім – вносити на розгляд у парламент і уряд.

Безрезультатні кулуарні переговори – це показник того, що потрібно боротися з системою. Але чи були спроби щось запропонувати публічно? Чи вичерпані легальні процедурні можливості до кінця? Чи є щось, що ми можемо запропонувати владі? Чи ми готові тільки протестувати, щоб щось там скасували, а далі, як піде?

Час дій із заплющеними очима вже давно минув. Настав час напруженої інтелектуальної роботи, наслідком якої і має бути дія.

Я розумію, що товарні потоки в Крим потрібно блокувати. Це правильний крок. Але чи продумані наступні за ним другий, третій, п'ятий, п'ятдесятий? Чи ми будемо робити кроки за натхненням, доти, поки не намацаємо вірний шлях, так, як це упродовж сорока років робив Мойсей?

Сергій Костинський, кримський політолог, радник міністра інформаційної політики України, експерт Кримського інституту стратегічних досліджень (CISS)

Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції

Джерело