Багато хто запитує мене чому я тепло привітався з Президентом Кучмою вчора. Коли в 2004 році, в найважливішому стратегічному регіоні Грузії – в Аджарії, Путін підняв сепаратистський заколот, забезпечив місцевого феодала зброєю і послав на підтримку російських офіцерів і все це загрожувало задушити наші постреволюційні спроби, задушити нову грузинську державність в зародку, усі обмежилися тільки загальними заявами в нашу підтримку. Лише Леонід Кучма відгукнувся на мій заклик і в найкоротший термін передав на озброєння практично беззбройноі грузинської армії десятки БТРів та вертольоти Мі-24, навіть не запитавши в той момент ніяких грошей. Це було поворотним моментом, що дав нам впевненість, що переконав сепаратистів скласти зброю і розладнати авантюру Путіна. Тому ми і змогли побудувати сучасний Батумі. Я прекрасно знаю, що багато людей мають обґрунтовані претензії до Кучми, але грузини ніколи не забудуть те добро, яке тоді він зробив для нас від імені України, також, як ми ніколи не забудемо, що за наказом Президента Кравчука, українські вертолітники, ризикуючи життям , виводили з під обстрілу російських військ і їх поплічників, мирних громадян з палаючого Сухумі. Грузини також ніколи не забудуть, що Віктор Ющенко прилетів до Тбілісі, який бомбили 200 російських літаків і встав разом з жителями грузинської столиці на її захист.
Звичайно головними суб’єктами відносин двох країн були все ж не президенти, а звичайні люди. 34 українця загинули в Абхазії, борючись за свободу Грузії, два грузини приєдналися до Небесної Сотні, також вже кілька грузинських офіцерів склали голову на сході України.
Пам’ятати і погане і хороше дуже важливо для того, щоб мати майбутнє.

Многие спрашивают меня почему я тепло поздоровался с Президентом Кучмой вчера. Когда в 2004 году, в важнейшем стратегическом регионе Грузии – в Аджарии, Путин поднял сепаратистский мятеж, снабдил местного феодала оружием и послал на поддержку российских офицеров и все это грозило задушить наши постреволюционные попытки, задушить новую грузинскую государственность в зародыше, все ограничились только общими заявлениями в нашу поддержку. Лишь Леонид Кучма откликнулся на мой призыв и в кратчайший срок передал на вооружение практически безоружной грузинской армии десятки БТРов и вертолеты Ми-24, даже не запросив в тот момент никаких денег. Это было поворотным моментом, давшим нам уверенность, убедившим сепаратистов сложить оружие и расстроить авантюру Путина. Потому мы и смогли построить современный Батуми. Я прекрасно знаю, что много людей имеют обоснованные претензии к Кучме, но грузины никогда не забудут то добро, которое тогда он сделал для нас от имени Украины, также, как мы никогда не забудем, что по приказу Президента Кравчука, украинские вертолетчики, рискуя жизнью, выводили из под обстрела российских войск и их приспешников, мирных граждан из горящего Сухуми. Грузины также никогда не забудут, что Виктор Ющенко прилетел в Тбилиси, который бомбили 200 российских самолетов и встал вместе с жителями грузинской столицы на ее защиту.
Конечно главными субъектами отношений двух стран были всё же не президенты, а обычные люди. 34 украинца погибли в Абхазии, сражаясь за свободу Грузии, два грузина присоединились к Небесной Сотне, также как уже несколько грузинских офицеров сложили голову на востоке Украины.
Помнить и плохое и хорошее-очень важно для того, чтобы иметь будущее.

Джерело