ПЕЛЮШКА 1, и, жін. Невеличке простиральце, в яке загортають немовлят. Молодая Оленочка синочка родила, Повила його, повила та у білії пелюшки (Павло Чубинський, V, 1874, 890); А щось не по його — знову пхенькав [Матвійко] і всім тілом вив’юнювався із бабиних пут, якими було його закручено поверх пелюшок — бабиною крайкою (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 525).
♦ З пелюшок — з раннього дитинства. [Кнур. Чого ж ти хотіла? Щоб те щастя змалечку за нею ходило, з пелюшок її стерегло. Вона тілько що на ноги анялася… світа ще не бачила (Панас Мирний, V, 1955, 84); — Життя — писанка, та шкода, що в материнім череві не засновано доброї школи, щоб життя з пелюшок обома жменями брати (Іван Ле, Міжгір’я, 1953, 294).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 115.

#ПрикрасьЖиттяУкраїнською #СловОпис #УкраїнськаМова #АстудіЯ #Grinchenko

Джерело