Рівно рік тому Харків позбувся пам’ятника комуністичному вождю “всіх часів і народів” Володимиру Леніну.

Цей витвір був обожнюваним усім руско-ватним міром в тому числі і нинішнім харківським мером Геннадієм Кернесом, який колись обіцяв поламати руки тому, хто прийде ламати його ідола.

Все почалося у лютому 2014 року, коли після патріотичної ходи, громадою було прийнято рішення, знести Леніна з головної площі Харкова. Тоді цьому рішенню став на заваді депутат від БЮТ Іван Варченко, мотивуючи це тим, що Ілліча буде демонтовано в офіційний спосіб через кілька днів, мовляв, щойно будуть готові документи.

Вже на ранок, немов таргани, збіглись захисники “рускава міра” – алкаші, наркомани, сявло і напівбожевільні бабки, які всі хором блеяли щось про фашизм і “Путін, ввєді вайска!”.

Далі була пєчалька: заїзжі з Росії гастролери, місцевий кримінал, що підкріплювався бойовиками з різноманітних бійцівських і спортивних клубів, кістяком яких був “Оплот” Жиліна.

Наступним кроком мало б бути захоплення ОДА, Міськради, СБУ, відділків міліції, проголошення “народного мера” когось із місцевих лиганів або бомжів і ХНР.

Відправною точкою і символом окупації був Ленін та смугаста колорадка.

Після кількох переломних моментів, коли патріотично налаштована молодь і ще не зовсім впевнене в собі Міністерство внутрішніх справ провели кілька вдалих рейдів із затримання і подавлення сепаратиського руху в Харкові, “рускій мір” спробував вдатися до хитрощів і розкачати ситуацію під егідою “миру”.

На 27 вересня сепаратисти скликають мітинги по всій Україні (де це можливо) під назвою “Марш миру”. Харківський суд не дає дозволу на шабаш. Вату це не зупиняє і вони сповзаються до Дзеркального струменя, де їх благополучно приймає міліція. 20 людей тоді було затримано. Всі здивувались такій оперативності ватній міліції, аж доки на фото не засвітився Антон Геращенко, радник Авакова.

Наступного дня, 28 вересня збирається великий проукраїнський мітинг. Від того ж Дзеркального струменя, він завершується на площі Свободи біля пам’ятника Леніна, де громадою знову приймається рішення провести зачистку від комуністичного непотрібу.

Цього разу вже нічого не завадило виконати “Ідею час якої настав”: ані заблокована Гєпою спецтехніка, ані “замінування”, ані істошні скавчання окремих ватників, які під шофе, кидалися грудьми на амбразуру захищаючі пам’ятник кату, за що в них опісля боліло сідло та рокалувалась голова.

Після п’ятигодинного пиляння болгаркою, Лисий не витримує натиску харків’ян і мотузка на шиї робить свою справу. Найбільший у Європі комунстичний ідол простояв 51 рік на площі Свободи,, впав та розійшовся на сувеніри.

P.S. Гєпа так нікому нічого не зламав, окрім своєї нещасної долі.