Промова Путіна в ООН: з української пастки – через сирійські двері
Промова Путіна в ООН: з української пастки – через сирійські двері
- 29 вересня 2015
Image copyright
Getty
Виступу Володимира Путіна на відкритті сесії Генасамблеї ООН у всьому світі чекали з нетерпінням – насамперед, через сам факт поїздки російського лідера в Нью-Йорк, в якій одні спостерігачі вбачали піар-хід, а інші – реальну спробу почати якимось чином налагоджувати вкрай зіпсовані відносини із Заходом.
Головною сенсацією візиту стала навіть не промова з трибуни ООН, а запланована закрита двостороння зустріч з Бараком Обамою, яку ще донедавна багато аналітиків вважали неможливою в принципі.
Обидва президенти у своїх виступах ні на крок не відійшли від раніше заявлених позицій щодо головних проблем: Сирії та України. Навіщо, в такому разі, вони йдуть на переговори? Чого сподіваються досягти?
Оглядач Російської служби Бі-бі-сі Артем Кречетніков звернувся за коментарями до російських експертів.
Тетяна Пархаліна, директор Центру європейської безпеки:
Росія намагається вийти з української пастки через сирійські двері. Оскільки “Ісламська держава” і міграційна криза в Європі є реальною загрозою для США та їхніх союзників, сторони можуть, не втрачаючи обличчя, спробувати вийти з глухого кута у стосунках.
Міжнародна коаліція протягом року робила якісь дії в Сирії, але це ні до чого не привело. Мені здається, західні лідери м’яко змінюють своє ставлення і хочуть спробувати разом із Росією.
Питання в тому, чи здатний Дамаск самостійно впоратися з ІД навіть за умов постачання російської зброї. До наземної операції ніхто поки не готовий Тетяна Пархаліна, експерт
Нещодавня заява Девіда Кемерона про те, що проблему Асада можна відкласти до закінчення боротьби з ІД, мені видається дуже серйозним індикатором.
Питання в тому, чи здатен Дамаск самостійно впоратися з ІД навіть у гіпотетичному випадку його визнання Заходом і за умов постачання російської зброї. До наземної операції поки ніхто не готовий. З боку Росії найбільше, що можна уявити, якщо загроза буде розширюватися, – це поява на сирійських аеродромах нашої авіації.
Мені здається, що, крім боротьби з ІД, є й інша мета. До еліт Росії і Заходу прийшло усвідомлення глибини пастки, в яку всі ми потрапили у зв’язку з українською кризою. Треба відновити відносини хоча б на одному треку, якщо розв’язати українську проблему поки що не виходить, а потім, може, це буде розширено.
Потрібно почекати, чим закінчиться зустріч “нормандської четвірки” в Парижі 2 жовтня. Думаю, не випадково вона була запланована на час після поїздки Путіна в Нью-Йорк. Тоді ми зрозуміємо, про що вони з Обамою домовляться за зачиненими дверима.
Навряд чи вся ця бурхлива дипломатична активність ведеться винятково заради пропаганди.
Андрій Кортунов, експерт-міжнародник, голова аналітичного фонду “Нова Євразія”:
Жодних несподіванок не сталося. Були викладені традиційні позиції Росії по Близькому Сходу і по врегулюванню в Україні, дана настільки ж традиційна оцінка дій країн Заходу.
Але сам факт зустрічі Обами і Путіна говорить про наявність якихось точок дотику, в іншому разі – ані той, ані інший лідер не став би витрачати на неї політичний капітал.
Найімовірніший сценарій – формування двох коаліцій, що діють проти ІД незалежно одне від одного Андрій Кортунов, експерт
Обама вже зазнає критики з боку республіканців, а в Росії багато хто виходить з того, що Обама – “кульгава качка”, треба дочекатися виборів 2016 року і намагатися почати діалог з новим господарем Білого дому.
Можна сподіватися, що на тлі непримиренних заяв все ж відбудеться певне зближення позицій щодо Сирії, а, може, навіть і з українського питання.
Однак найвірогідніший сценарій – формування двох коаліцій, що діють проти ІД незалежно одне від одного. Вже існує коаліція на чолі зі США, зараз на наших очах виникає нова, куди увійдуть, швидше за все, Іран, імовірно, Ірак, і нинішнє керівництво в Дамаску.
Воювати на землі є кому, інша річ, що відсутність координації дій може знизити їхню ефективність.
Борис Шмельов, керівник центру політичних досліджень Інституту економіки РАН:
На мій погляд, виступ був досить збалансованим, не агресивним і конкретним. Загальне враження позитивне, хоча Володимир Володимирович не сказав нічого нового. Ну що ж: доніс російську точку зору до лідерів усього світу з перших вуст.
Позиція Путіна щодо Сирії: боротися треба не проти Асада, а разом з ним сконцентруватися на боротьбі з ІД, що являє собою набагато більше зло. З нею можна погоджуватись або не погоджуватися, але вона чітка, внутрішньо логічна, жодної розпливчастості.
Зустріч сама по собі має велике значення. Значить, і Обама, і Путін все-таки шукають можливості подолати нинішню холодну війну Борис Шмельов, експерт
Мені здається, Путін керується не бажанням щось комусь довести, а розумінням реальної загрози. Якщо ІД переможе на Близькому Сході, наступною буде Росія, і боротися з ними доведеться вже не в Сирії, а на своїй території. А потім настане черга Європи.
У Путіна є шанс під час особистої зустрічі переконати Обаму відкласти проблему Асада на майбутнє. Або Росія діятиме сама, і так, як вона вважає за потрібне.
Виступи обох президентів ще раз показали, що розбіжності носять принциповий характер. Взяти і поміняти політичний мейнстрім в будь-якій країні дуже складно. Тим не менш, зустріч сама собою має велике значення. Значить, і Обама, і Путін все-таки шукають можливостей подолати нинішню холодну війну.
Чи можливий сенсаційний прорив? Звісно, ні. Але на закритих переговорах, без огляду на пресу, на пропаганду, на необхідність заробляти собі бали всередині кожної з країн, вони хоча би краще зрозуміють логіку дій один одного.
Що стосується України, я думаю, можна домовитися на основі адміністративної, бюджетної та культурно-мовної автономії так званих ДНР і ЛНР і невступу України до НАТО. Що стосується її приєднання до ЄС, Росія може з цим змиритися, тим більше, що повне членство Україні найближчими роками не загрожує.
Сергій Демиденко, експерт по Близькому Сходу Інституту стратегічних оцінок і аналізу:
Володимир Путін намагається за рахунок ситуації з ІД повернутись у світове співтовариство як рівноправний партнер.
У своїй промові він порівняв запропонований ним альянс з антигітлерівської коаліцією. Я був упевнений, що він це скаже. Вдалий хід. Хоча за масштабом глобально-історичної загрози ІД на порівняння з Гітлером не тягне. Ісламісти теж кажуть про світове панування, але до цього не можна ставитися серйозно, і для них самих важливим є процес, а не результат.
Коаліція, звичайно, потрібна. Про це, я впевнений, думають і в Вашингтоні, і в Москві. Заважає докорінне розходження: ми вважаємо, що Башар Асад повинен залишитися, і саме це є умовою стабільності в Сирії і перемоги над ІД, США, навпаки, впевнені, що щойно він піде, ситуація почне поліпшуватися.
Американцям необхідно щось робити з ІД, а у Росії складна економічна ситуація Сергій Демиденко, експерт
При цьому ніхто не має достатніх важелів. Ми перемогти ІД теж не можемо, навіть надаючи політичну і військову підтримку Асаду.
На суші можуть воювати сирійські частини, курди та іракська армія за підтримки шиїтських ополчень. Але потрібен єдиний центр для керівництва операціями, а хто буде цим центром, абсолютно незрозуміло.
Як впрягти в один віз Асада, який вважає себе господарем, курдів, які нікому не підкоряються і Асада терпіти не можуть, іракську армію і “Хезболлу”?
Тим не менше, я не думаю, що Обама і Путін зустрічаються виключно для того, щоб продемонструвати добру волю, а потім звинуватити у відсутності результатів один одного. Американцям необхідно щось робити з ІД, а у Росії складна економічна ситуація. Зниження доходів населення – дуже серйозний удар по іміджу президента, і, хочеш, не хочеш, треба починати отримувати інвестиції.
Переговори навряд чи дадуть негайний результат, але служать знаком готовності шукати компроміс. Одна зустріч, інша, і почнемо виповзати.
Крим – це константа на довгі роки, ніхто від своїх позицій не відмовиться, але щодо інших питань треба шукати точки дотику.